02 лютого 2024 року
м. Київ
справа №280/1161/23
адміністративне провадження № К/990/41724/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сімонець Євгенією Юріївною, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №280/1161/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області "Про застосування дисциплінарного стягнення" №95 від 18 січня 2023 року в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції старшого слідчого Слідчого відділення поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області "По особовому складу" №31о/с від 19 січня 2023 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" старшого слідчого Слідчого відділення поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 ;
- поновити старшого слідчого Слідчого відділення поліції №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням обов'язкових платежів до бюджетів, які має здійснити роботодавець із присудженої суми.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №280/1161/23, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сімонець Євгенією Юріївною, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №280/1161/23 залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, зазначеного у мотивувальній частині ухвали, шляхом реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Судом установлено, що станом на 02 лютого 2024 року зазначені в ухвалі Суду від 20 грудня 2023 року недоліки касаційної скарги заявником усунуто.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
На обґрунтування зазначеної підстави оскарження судових рішень, заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо:
- застосування розділу V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану» Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України», що стосуються питання притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського у виді звільнення зі служби в поліції за невихід на службу без поважних причин в умовах воєнного стану;
- належного повідомлення про проведення службового розслідування;
- розповсюдження Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на правовідносини, які пов'язані з проходженням служби в поліції.
Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, тощо), а також значення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Скаржник також повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися.
Проте в порушення зазначених вимог, скаржник не обґрунтував у чому саме полягала помилка судів першої та апеляційної інстанцій при застосуванні конкретної норми права, як, на думку скаржника, ця норма повинна застосовуватися, а також не обґрунтував підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.).
Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявником не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 334, 341, 353 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сімонець Євгенією Юріївною, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року у справі №280/1161/23.повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович