25 січня 2024 р.Справа № 480/4649/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2023, суддя О.О. Осіпова, повний текст складено 18.09.23 по справі № 480/4649/23 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумська обласна прокуратура, в якій просить стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 480/12149/21 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021, за період з 07.07.2022 по 17.01.2023 в розмірі 48663,90 грн., з урахуванням обов'язкових податків та зборів.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33,м. Суми,Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 03527891) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 480/12149/21 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021, за період з 07.07.2022 по 17.01.2023 в розмірі 48663 (сорок вісім тисяч шістсот шістдесят три) грн. 90 коп., з урахуванням обов'язкових податків та зборів.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м.Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 03527891) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесять три) грн. 60 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі матеріальний закон пов'язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском незаконно звільненого до роботи. При цьому, суд також має встановити вину роботодавця у невиданні наказу про поновлення працівника на роботі. Після звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Шосткинської місцевої прокуратури на підставі наказу керівника обласної прокуратури від 19.10.2021 №415к йому була видана трудова книжка. Оскільки статтею 18 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII визначені вимоги щодо несумісності прокурорів, то фактичне поновлення ОСОБА_1 без його відповідного звернення та подання трудової книжки, тобто за відсутності в Сумській обласній прокуратурі достовірних відомостей про його неперебування у трудових відносинах з іншою установою, організацією чи підприємством, а також незайияття іншою оплачуваною діяльністю та нездійснення підприємницької діяльності, створювало очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам. З огляду на викладене, немає підстав вважати Сумську обласну прокуратуру винною у затримці виконання рішення про поновлення на посаді ОСОБА_1 , оскільки фактично це відбулося у зв'язку з не виявленням позивачем наміру поновлення на роботі. Стверджує, що Верховний Суд у справі № 758/15415/15 (постанова від 20.02.2019) дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку відповідно до ст. 236 КЗпП України за обставин, коли позивач як на підставу позову посилається на невиконання рішення суду про його поновлення, яке на час розгляду справи судом першої інстанції було вже скасованим, факт законності його звільнення встановлений рішенням апеляційного суду. Верховний Суд при цьому визнав, що період з часу прийняття рішення судом першої інстанції про поновлення на роботі до його скасування апеляційним судом не є вимушеним прогулом. Скасоване рішення суду не може викликати будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його скасуванням, та у будь-якому разі таке скасоване рішення не може породжувати право позивача на стягнення відповідних сум, передбачених положеннями статті 236 КЗпП України; інше розуміння правовідносин, що склалися між сторонами, та задоволення позову суперечитиме принципам справедливості судового розгляду. Верховний Суд у своїх висновках виходить з того, що судовим рішенням (що набрало законної сили) не встановлено порушення трудових прав позивача під час його звільнення, яке визнано законним, правомірним та обґрунтованим.
Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 01.08.2013 до 22.10.2021 безперервно проходив службу на прокурорських посадах в органах прокуратури України.
Наказом керівника Сумської обласної прокуратури № 415-к від 19.10.2021 на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» позивача з 22.10.2021 звільнено з посади прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 435 від 13.09.2021"Про неуспішне проходження прокурором атестації"; зобов'язати Офіс Генерального прокурора призначити позивачу новий час (дату) повторного проходження (складання) іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; визнати протиправним та скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 415-к від 19.10.2021 про звільнення позивача з посади прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області; поновити позивача на посаді прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021; стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2021.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 позов задоволено та допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за 1 місяць у розмірі 7702 ( сім тисяч сімсот дві ) грн. 10 коп.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволено, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 480/12149/21 скасовано, прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 480/12149/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року залишено без змін.
Стверджуючи про те, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 у частині поновлення його на посаді мало бути виконано негайно, однак відповідач цього не зробив, внаслідок чого Сумська обласна прокуратура, на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України повинна виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021 за період з 07.07.2022 до 17.01.2023 в розмірі 48663,90 грн (350,10 грн * 139 робочих днів), тобто з наступного дня після винесення судом рішення про негайне поновлення його на займаній посаді до дня прийняття постанови судом апеляційної інстанції про скасування рішення суду в частині поновлення позивача на посаді прокурора з 23.10.2021 із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Вважає, що факт подальшого скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, яке у частині поновлення його на посаді прокурора, було звернуто до негайного виконання з моменту проголошення рішення, і яке відповідач не виконав, не впливає на обов'язок роботодавця виплатити йому на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період, коли воно у відповідній частині підлягало негайному виконанню, а саме з 07.07.2022 до 17.01.2023.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі 480/12149/21 про поновлення позивача на посаді не було виконано, то затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі розпочалась з 07 липня 2022 року (наступний день після ухвалення рішення про поновлення на роботі). Від так з дати постановлення Сумським окружним адміністративним судом від 06 липня 2022 року у справі 480/12149/21 у відповідача виник обов'язок виконати судове рішення, зокрема, в частині поновлення позивача на посаді, оскільки в цій частині рішення суду належало виконати негайно.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Серед іншого, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3 частини першої статті 371 КАС України).
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (частина друга статті 372 КАС України).
Згідно з частиною восьмою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 480/12149/21, допущеного до негайного виконання в частині поновлення позивача на роботі та стягнення з Сумської обласної прокуратури середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7702 ( сім тисяч сімсот дві ) грн 10 коп, яке в подальшому скасовано в апеляційному порядку.
Позивач, з доводами якого погодився суд першої інстанції, вважає, що оскільки у період з 07.07.2022 до 17.01.2023 було чинним рішення адміністративного суду, згідно з яким відповідач був зобов'язаний поновити позивача на посаді, то указані обставини свідчать про затримку виконання судового рішння, а тому є підстави для застосування статті 236 КЗпП України до указаного періоду та стягнення середнього заробітку.
В свою чергу в апеляційній скарзі відповідач стверджує про неможливість застосування до спірних правовідносин статті 236 КЗпП України та відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 скасовано рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.07.2022 у справі № 480/12149/21 та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вважає, що скасоване рішення суду не може викликати будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його скасуванням, та у будь-якому разі таке скасоване рішення не може породжувати право позивача на стягнення відповідних сум, передбачених положеннями статті 236 КЗпП України
Відхиляючи доводи заявника апеляційної скарги, колегія суддів зважає на таке.
Верховний Суд у справі № 580/5185/20, виходячи із положень статі 19 Конституції України, статей 14, 370, 371, 372 КАС України, статті 235 КЗпП України, вказав, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов'язком. Зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. Законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Одночасно з цим, Верховний Суд, з огляду на державні гарантії обов'язковості виконання судових рішень, зазначив, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки. У цьому контексті Суд зауважив, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Тож згідно зі статтею 236 КЗпП виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Зрештою Суд указав, що вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Оцінка спірних правовідносин у справі № 580/5185/20 та у справі за позовом ОСОБА_1 за характером урегульованих нормами права прав і обов'язків сторін спору свідчить про наявність спільних рис за їхнім змістом, а отже, про подібність цих правовідносин.
Колегія суддів відхиляє доводи заявника в апеляційній скарзі про відсутність підстав для застосування статті 236 КЗпП України, адже незастосування статті 236 КЗпП України у подібних випадках здатне потурати невиконанню судових рішень.
Також подібне правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний або касаційний суд не перегляне справу.
У цьому контексті слід зважати й на те, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному або касаційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного або касаційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника.
Зрештою стаття 236 КЗпП України не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов'язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.
На основі цих обставин і міркувань колегія суддів дійшла висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному або касаційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити таку виплату.
Інакше застосування статті 236 КЗпП України може атакувати принцип обов'язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 460/16522/21 та від 26.10.2023 у справі № 640/11509/21.
Згідно з нормами п. 5 ч. 2 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи відповідача в апеляційній скарзі про врахування правової позиції Верховного Суду у справі № 758/15415/15 (постанова від 20.02.2019), оскільки враховує останню правову позицію суду касаційної інстанції зі спірного питання, викладену у постанові суду касаційної інстанції від 26.10.2023 у справі № 640/11509/21.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення із Сумської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07 липня 2022 року до 17 січня 2023 року включно.
Також колегія суддів погоджується з проведеним судом першої інстанції розрахунком суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 07 липня 2022 року до 17 січня 2023 року, яка становить 48663 грн 90 коп (350,10 грн х 139 днів) та належить стягненню із Сумської обласної прокуратури на користь позивача.
В апеляційній скарзі не міститься доводів про неправильний розрахунок сум, які належать до стягнення.
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи відповідача в апеляційній скарзі стосовно неможливості негайного виконання ним судового рішення про поновлення позивача на посаді внаслідок його працевлаштування юрисконсультом у Шосткинському дочірньому агролісогосподарському підприємстві «Шосткинський агролісогосоп», оскільки негайне виконання рішення суду про поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби не ставиться у залежність від будь-яких обставин, зокрема, заняття ним адвокатською діяльністю. Питання щодо несумісності має вирішуватися після виконання рішення суду про поновлення особи на посаді і це питання не є предметом розгляду у справі про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
Також колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача про неподання позивачем заяви на підставі статей 21, 24 КЗпП України, яка б свідчила про його бажання та волевиявлення бути поновленим на роботі, та трудової книжки, оскільки ці правові норми визначають правила поведінки особи у правовідносинах щодо укладення трудового договору, а не щодо поновлення на посаді на підставі рішення суду.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Сумської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 по справі № 480/4649/23 залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 02.02.2024.