01 лютого 2024 р. Справа № 440/10139/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільскогосподарського кооперативу "Іскра" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 (суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава) по справі № 440/10139/22
за позовом Сільскогосподарського кооперативу "Іскра"
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Сільськогосподарський кооператив "Іскра" (далі - СК кооператив «Іскра», позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (далі - відповідач), у якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.10.2022 № 190623, винесену стосовно Сільськогосподарського кооперативу "Іскра".
В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність спірної постанови, оскільки в ній не конкретизовано відсутність яких саме документів з переліку, встановленого ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зумовила притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 60 вказаного закону.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі № 440/10139/22 відмовлено в задоволенні позову Сільськогосподарського кооперативу "Іскра" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови повністю.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, неповне з'ясування обставин справи та ненадання судом належної оцінки всім доказам, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі №440/10139/22 і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач наполягає на відсутності підстав для притягнення його до відповідальності, передбаченої ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки він не є автомобільним перевізником в розумінні вказаного Закону, адже не здійснює на комерційній основі перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Наведене підтверджується наданою до матеріалів справи накладною внутрішньогосподарського призначення № 355 від 04.10.2022 та подорожнім листом вантажного автомобіля № 993 від 04.10.2022, відповідно до яких СК «Іскра» здійснював перевезення зерна з одного току на інший, тобто всередині одного підприємства, в межах його власної господарської діяльності. Зауважує, що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено відповідальність не за відсутність певних документів, а за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено в ст.ст. 39, 48 вказаного Закону. Натомість, у спірних правовідносин відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів.
Крім того, апелянт зазначив, що під час розгляду акту перевірки про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт відповідач не переконався в належності повідомлення СК «Іскра» про розгляд справи, чим позбавив останнього законного права бути присутнім під час такого розгляду, подавати докази, висловлювати заперечення, що в свою чергу також свідчить про протиправність оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.10.2022 № 190623.
Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Наполягав на правомірності оскаржуваної постанови, оскільки наданими до суду доказами підтверджується повною мірою факт відсутності у позивача на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: індивідуальної контрольної книжки водія, товарно-транспортної накладної, заповненої належним чином та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу. Зауважує, що позивачем ані під час перевірки на дорозі 04.10.2023, ані під час судового розгляду справи не було надано жодних доказів на спростування зазначених у постанові обставин.
Доводи позивача про те, що він не є суб'єктом відповідальності за виявлене правопорушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки на момент проведення перевірки він не надавав послуг вантажних перевезень, а здійснював перевезення власного вантажу для власних потреб, що виключає наявність у нього статусу автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач вважає неприйнятними, оскільки вони ґрунтуються на нормах Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції, яка діяла до 01.10.2021 та яка передбачала, зокрема, можливість застосування санкцій, передбачених ст. 60 вказаного Закону до суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Разом з цим, станом на час виникнення спірних правовідносин (12.07.2023) чинною була редакція абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка передбачає ширше коло осіб, до яких можуть бути адміністративно-господарські штрафи - «особи, які здійснюють перевезення пасажирів та вантажів», а не лише особи, які надають послуги з перевезення пасажирів та вантажів.
Так само неприйнятними відповідач вважає доводи позивача про порушення порядку розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, аргументовані проведенням такого огляду без участі представника СК «Іскра», оскільки на виконання вимог п. 26 Порядку №1567 відповідачем завчасно 18.10.2022 на адресу позивача (зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та безпосередньо самим позивачем в позовній заяві) рекомендованим листом №3602024019811 направлено повідомлення про розгляд справи, яке, відповідно до даних про вручення поштового відправлення, було отримано позивачем 26.10.2022, тобто за 5 днів до призначеної дати розгляду. При цьому, відповідач зауважує, що Порядок № 1567 покладає на органи Укртрансбезпеки обов'язок саме щодо направлення повідомлення суб'єкту господарювання, а не перевірки отримання такого повідомлення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.10.2022 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008165 від 03.10.2022 відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області на а/д Н-08 Кременчуцький район, с. Ялинці було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом КАМАЗ ДНЗ НОМЕР_1 , за результатами якої встановлено порушення перевізником СК "Іскра" вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний акт проведення перевірки №251419 від 04.10.2022 року.
За змістом акту проведення перевірки №251419 від 04.10.2022, посадовою особою виявлено порушення СК "Іскра" вимог статті 34, 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме, перевезення вантажів транспортним засобом, не обладнаним тахографом, за відсутності на момент проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія, товарно-транспортної накладної, заповненої належними чином, та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області 17.10.2022 за вих. № 35263/40/24-22 надіслано на адресу СК "Іскра" повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 31.10.2022 з 10.00 до 12.00.
31.10.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 190623, якою за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до СК "Іскра" за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано штраф у розмірі 17000,00 грн..
СК "Іскра", вважаючи вищевказану постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав доведеним відповідачем факт порушення позивачем вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, що полягало у відсутності у водія транспортного засобу позивача на момент проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, що в свою чергу свідчить про правомірність накладення на СК «Іскра» адміністративно-господарських санкцій на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Судом враховано, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання правомірно розглянув справу без його участі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (частина 4 статті 6 Закону № 2344-III).
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, серед іншого віднесено здійснення: державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів (частини 6, 7 статті 6 Закону № 2344-III)
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Положення), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26 червня 2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» установлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Полтавській області.
Відповідно до пункту 2 наказу Державної служби України з питань безпеки на транспорті № 340 від 09.09.2020 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", реорганізовано шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області та Управління Укртрансбезпеки у Сумській області в Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки та утворено відділи державного контролю за безпекою на транспорті та відділи надання адміністративних послуг у Харківській, Полтавській, Сумській областях у Слобожанському міжрегіональному управлінні Укртрансбезпеки.
Отже, з огляду на викладене, Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення своїх повноважень діє, як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Положеннями статті 18 Закону № 2344-III регламентовано, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Таким чином, у розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.
Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про автомобільний транспорт», до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування
Як визначено частинами 1 та 2 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
З аналізу наведеної норми вбачається, що перелік документів, які повинен мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.
Водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень (частина 2 статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок із забезпечення, а на водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Судовим розглядом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону № 2344-ІІІ слугував факт перевезення вантажів транспортним засобом, не обладнаним тахографом, за відсутності на момент проведення перевірки індивідуальної контрольної книжки водія, товарно-транспортної накладної, заповненої належними чином та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам, чим порушено вимоги наказу МТЗУ № 340 від 07.06.2010, наказу МТУ № 363 від 14.10.1997, ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Так, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів визначає Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та за України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340), яке поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
Згідно з частиною 3 статті 10 вказаної Конвенції, традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, таким наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні. Приписи пункту «а» частини 1 статті 10 вказаної Конвенції є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
Пунктом 6.1. Положення №340 передбачено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Відповідно до пункту 6.3 Положення №340, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України (п. 7.1. Положення № 340).
Аналіз наведених норм Положення № 340 та положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дозволяє дійти висновку, що як у перевізника так, і у водія при використанні останнім вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути в наявності такі документи, як протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальна контрольна книжка водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом.
Отже, вищенаведеними нормами законодавства на водія, за умови відсутності тахографу, покладено обов'язок ведення індивідуальної контрольної книжки.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 Порядку №1567.
Згідно з пунктами 20-22 Порядку №1567, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
В силу абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книжки водія, товарно-транспортної накладної, заповненої належними чином, та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідачем на підтвердження факту вчинення позивачем порушення вимог ст. 48 Закону № 2344-ІІІ надано до суду акт перевірки № 251419 від 04.10.2022 (а.с. 40), в якому зафіксовано, що 04.10.2022 о 13:00 год. при проведенні рейдової перевірки транспортного засобу КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 ), водієм якого зазначено ОСОБА_1 , посадовим особам відповідача не було пред'явлено індивідуальну контрольну книжку водія, товарно-транспортну накладну, заповнену належним чином, та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.
В акті зазначено, що водій з його змістом ознайомився, від підпису відмовився.
Колегія суддів зазначає, що наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2 (а.с. 39-зворот) підтверджується, що СК «Іскра» є власником транспортного засобу марки КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 (маса без навантаження 6500 кг).
Слід зауважити, що у даній справі предметом перевірки була, зокрема, наявність у водія індивідуально контрольної книжки, враховуючи необладнання транспортного засобу тахографом.
Колегія суддів зазначає, що, з урахуванням вищезазначених приписів Положення № 340, транспортний засіб може бути не обладнаний тахографом (та відповідно, за умови неможливості встановлення тахографа, водій може не вести індивідуальну контрольну книжку), якщо його маса не перевищує 3,5 тонни.
Разом з тим, оскільки маса транспортного засобу позивача КАМАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , становить понад 3,5 тонни та він не обладнаний тахографом, позивач зобов'язаний забезпечувати ведення водієм індивідуальної контрольної книжки.
Колегія суддів зазначає, що акт № 251419 від 04.10.2022, який додано відповідачем до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення Закону № 2344-ІІІ, що полягало у наданні послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, зокрема індивідуальної контрольної книжки водія.
При цьому, Порядком № 1567 не зобов'язано відповідача вчиняти інші дії з метою фіксації правопорушення, зокрема здійснювати фото та відеофіксацію проведення рейдової перевірки.
Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем не спростовано встановлене рейдовою перевіркою порушення вимог законодавства в частині неоформлення індивідуальної контрольної книжки водія, оскільки відповідного документу не було надано ані під час перевірки, ані під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій.
При цьому, колегія суддів зауважує, що подорожній лист вантажного автомобіля №993 від 04.10.2022, копію якого додано позивачем до позовної заяви, є первинним документом бухгалтерського обліку, що використовується переважно для списання пального та не містить даних щодо дотримання водієм визначених режимів праці та відпочинку. Відповідно, наявність подорожнього листа не виключає обов'язку ведення індивідуальної контрольної книжки для водія транспортного засобу, що не обладнаний тахографом.
Крім того, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, вказаний подорожній лист не надавався водієм під час здійснення рейдової перевірки 04.10.2022, а лише був наданий до суду першої інстанції.
За встановлених обставин, непред'явлення посадовій особі відповідача індивідуальної контрольної книжки водія під час проведення перевірки свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до СК «Іскра» санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Щодо твердження відповідача про відсутність на момент проведення перевірки у водія товарно-транспортної накладної, заповненої належними чином, колегія суддів зазначає наступне.
Так, як зазначалось вище, положеннями статті 48 Закону №2344-III визначено перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Отже, законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність, установлена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Тому, саме у випадку відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки, передбачені цією нормою, у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу. Водночас, зміст та форма товарно-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом №2344-III та Правилами перевезень вантажів, і дотримання цих умов є обов'язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 по справі №440/17062/21.
Так, відповідно до ст. 48 Закону №2344-III, при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
При цьому, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.2 Правил №363).
Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення рейдової перевірки 04.10.2022 водієм СК «Іскра» було надано посадовій особі відповідача накладну № 355 від 04.10.2022 «внутрігосподарського призначення» (а.с. 38-зворот). Під час дослідження вказаної накладної, колегією суддів встановлено, що остання не містить відомостей про автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси (вказано лише назви населених пунктів - с. Недогарки та с. Ялинці), посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (зазначено лише прізвища та ініціали осіб вантажовідправника та вантажоодержувача ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) без посилання на їх посади. Поряд з підписами у рядках «Відпустив», «Прийняв» відсутня інформація про прізвища та посади осіб, які підписували дану накладну.
Отже, надана до перевірки накладна № 355 від 04.10.2022 не містить обов'язкових реквізитів, передбачених приписами ст. 48 Закону №2344-III та Правилами №363, що в свою чергу виключає можливість врахування її посадовими особами Укртрансбезпеки в якості товарно-транспортної накладної, оформленої належним чином, та свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до СК «Іскра» санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
Щодо посилання відповідача на відсутність на момент проведення перевірки у водія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Згідно з частинами першою - третьою статті 23 Закону № 2344-III, контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов'язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.
Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов'язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб'єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.
У період між обов'язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух" передбачено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті (частина перша).
Частиною восьмою цієї статті передбачено періодичність проходження обов'язкового технічного контролю, який становить:
для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;
для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;
для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.
На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті (частина 9).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137 затверджено Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (далі - Порядок № 137), який визначає процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
Згідно із пунктом 18 Порядку №137, перевірка конструкцій і технічного стану транспортних засобів проводиться згідно з Вимогами до перевірки.
У разі позитивного результату після проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.
У протоколі перевірки технічного стану транспортного засобу виконавець зазначає дату проведення наступного обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до пункту 3 цього Порядку, а також призначення транспортного засобу в разі проведення додаткової перевірки транспортного засобу згідно з обсягами перевірки для автобуса, призначеного для перевезення школярів або осіб з інвалідністю, автомобіля таксі, спеціалізованого санітарного автомобіля бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, великогабаритного та великовагового транспортного засобу, транспортного засобу, що використовується для перевезення небезпечних вантажів, або учбового транспортного засобу.
З аналізу наведених норм слідує, що протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: Порядком №137, та повинен бути пред'явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, під час проведення рейдової перевірки 04.10.2022 водієм СК «Іскра» не було пред'явлено посадовим особам відповідача протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, що перевірявся.
При цьому, варто зауважити, що вказаний документ не було надано позивачем також і під час судового розгляду справи, як і не наведено жодного аргументу з приводу його відсутності станом на час проведення вказаної перевірки.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування до СК «Іскра» санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.
За встановлених обставин, непред'явлення посадовій особі відповідача контрольної книжки водія, заповненої належним чином товарно-транспортної накладної та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу під час проведення перевірки свідчить про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що в свою чергу є підставою для застосування до СК «Іскра» санкцій, визначених ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, та свідчить про правомірність спірної постанови від 31.10.2022 №190623.
З приводу доводів позивача про те, що він не є суб'єктом відповідальності за виявлене порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, оскільки на момент проведення перевірки не надавав послуг вантажних перевезень, а здійснював перевезення власного вантажу для власних потреб, а тому у спірних правовідносинах не має статусу автомобільного перевізника відповідно до Закону №2344-111, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до статті 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Тобто, вказаною нормою передбачено надання статусу автомобільного перевізника як для осіб, що здійснюють договірні перевезення, так і для осіб, які здійснюють перевезення для власних потреб.
З урахуванням викладеного, СК «Іскра», який, згідно з накладною № 355 від 04.10.2022, на момент перевірки здійснював перевезення вантажу (нут масою 10090 кг) з одного току на інший в межах здійснення власної господарської діяльності за власний кошт є автомобільний перевізником, а тому до нього може бути застосовано адміністративно-господарський штраф відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.
З приводу доводів позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт шляхом неналежного повідомлення СК «Іскра» про час, дату та місце розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, пунктами 25, 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до п. 27 Порядку №1567, у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання наведених норм відповідачем 18.10.2022 було направлено на адресу позивача (39722, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Недогарки, вул. Приморська) повідомлення від 17.10.2022 №35263/40/24-22 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 31.10.2022 з 10.00 до 12.00 год.
З наявної в матеріалах справи роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» про рух рекомендованого поштового відправлення (а.с. 50) колегією суддів встановлено, що вказане повідомлення було доставлено до точки видачі с. Недогарки - 21.10.2022, проте отримано позивачем лише - 04.11.2022.
Тобто, з наведеного слідує, що відповідач, дотримуючись наведених вище норм щодо належного повідомлення особи автомобільного перевізника про дату, час та місце розгляду справи, вжив необхідних заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Натомість позивачем не було вчинено всіх можливих дій, спрямованих на своєчасне отримання кореспонденції, про що свідчить отримання направленого відповідачем листа лише через два тижні після доставки його до пункту видачі.
Слід зауважити, що позивачем ані до суду першої, ані апеляційної інстанції не було надано жодних доказів чи пояснень з приводу неможливості вчасного отримання повідомлення відповідача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без його участі.
З урахуванням викладеного, погоджуючись з судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях під час проведення рейдової перевірки та прийняття спірної постанови судом не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст.241, ст.ст.242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Сільскогосподарського кооперативу "Іскра" - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 по справі № 440/10139/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова