02 лютого 2024 року справа № 580/10973/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №2621140010506 від 21.06.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком та не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 січня 2004 року по 03 вересня 2008 року у Сватівському районному центрі зайнятості;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 із зарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи у Сватівському районному центрі зайнятості з 01 січня 2004 року по 03.09.2008 року.
В обґрунтування позову зазначено, що в супереч вимог законодавства України прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не зарахувавши частину періоду роботи, при наявності всіх підстав.
Відповідачем - ГУ ПФУ в Черкаській області подано до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки у позивача на час звернення з заявою про призначення пенсії відсутній необхідний страховий стаж, а тому рішення є правомірним.
Відповідач - ГУ ПФУ в м. Києві також подано відзив, в якому вказано, що станом на час звернення за призначенням пенсії, позивач не має достатнього страхового стажу, оскільки органом ПФУ правомірно не зараховано дані трудової книжки щодо стажу, за відсутності даних про сплату страхових внесків.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, відзивах на позовну заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
14.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком.
21.06.2023 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №262140010506 відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно із ст. 26 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' через відсутність необхідного стажу. Страховий стаж особи становить 25 років 07 місяців 06 днів. До стажу не зарахований період роботи з 2004 по 2008, оскільки відсутня сплата внесків.
Вважаючи що відповідачі протиправно відмовили у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до ст. 26 Закону України ''Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок - №637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначено періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Трудова книжка ОСОБА_1 НОМЕР_1 містить записи:
13) 05.07.1999 Прийнята на посаду спеціаліста І категорії відділу працевлаштування по конкурсу Сватівського районного центру зайнятості, Нак. № 11-к від 05.07.1999;
16) 19.03.2001 Призначена спеціалістом І категорії відділу надання соціальних послуг, Нак. № 8-к від 19.03.2001;
17) 04.02.2002 Призначена на посаду провідного спеціаліста відділу надання соціальних послуг, як така, що пройшла стажування на цій посаді, Нак. № 4-к від 04.02.2002;
18) 18.11.2004 Переведена на посаду провідного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення, Нак. № 290-к від 17.11.2004;
19) 20.05.2006 Призначена за переведенням на посаду головного спеціаліста відділу організації працевлаштування населення, як така, що пройшла стажування в цій посаді Нак. № 150-к від 26.05.2006;
20) 03.09.2008 Звільнена за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, Нак. № 214-к від 22.08.2008.
Отже трудовою книжкою підтверджено період роботи позивача у Сватівському районному центрі зайнятості з 05.07.1999 по 03.09.2008.
Згідно зі ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до ст. 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, інформація про те, що періоди роботи особи має бути визначена у трудовій книжці такої особи. У разі відсутності такого запису, вказані обставини підтверджуються уточнюючою довідкою (Пунктом 20 Порядку №637), а у разі відсутності такої довідки рішенням пенсійного органу про підтвердження стажу роботи. Саме такий алгоритм підтвердження пільгового стажу встановлений законодавцем.
У трудовій книжці є усі записи щодо трудової діяльності позивача.
Суд зазначає, що постановою Правління Пенсійного фонду України 18-1 від 10.11.2006 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, п. 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.
Відповідно до п. 3 цього Порядку, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.
За змістом зазначених норм вбачається, що необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років необхідно лише у тому випадку, коли що у трудовій книжці відсутні дані про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці.
Щодо не зарахування страхового стажу в наслідок відсутності відомостей в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
У силу приписів ч. 1 ст. 15 Закону № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно із ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-IV, обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-IV).
Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464-VI(далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.
Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже відсутність даних про сплату страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17, від 23.07.2019 у справі № 617/927/17.
Враховуючи наведені норми та встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.08.2004 по 03.09.2008 порушує право останнього на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №262140010506 від 21.06.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи у Сватівському районному центрі зайнятості з 01.01.2004 по 03.09.2008.
Стягнути за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1073(одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя Петро ПАЛАМАР