02 лютого 2024 року справа № 580/11300/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Тальнівської міської ради, третя особа - управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
24.11.2023 перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури (20202, м. Звенигородка, вул. Софії Терещенко, 40 А) в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації (18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 185), Державної екологічної інспекції Центрального округу (36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тальнівської міської ради (20401, м. Тальне, вул. Соборна, 28) в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність Тальнівської міської ради щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Джерела живої та мертвої води” загальною площею 11,9 га, який знаходиться в адміністративних межах с. Глибочок, Тальнівської територіальної громади Звенигородського району, Черкаської області;
-зобов'язати Тальнівську міську раду забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника “Джерела живої та мертвої води” загальною площею 11,9 га, який знаходиться в адміністративних межах с. Глибочок, Тальнівської територіальної громади Звенигородського району, Черкаської області, та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що станом на 23.08.2023 відповідач тривалий час вчиняє бездіяльність та не виконує визначені законом повноваження щодо винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Джерела живої та мертвої води” загальною площею 11,9 га, який знаходиться в адміністративних межах с. Глибочок, Тальнівської територіальної громади Звенигородського району, Черкаської області, закріплення їх в натурі (на місцевості).
Державна екологічна інспекція Центрального округу подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та задоволення позову.
Тальнівська міська рада надала відзив на позов в якому зазначено про необхідність закриття провадження у справі, оскільки рада замовила та отримала Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Джерела живої та мертвої води» загальною площею 11,9 га, розташованого в адмінмежах с. Глибочок Тальнівської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області, на підставі договору на проведення комплексу землевпорядних робіт №142-д від 15.11.2023 укладеного з Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Рішенням Черкаської обласної ради від 05.03.2019 №29-48/УІІ «Про території та об'єкти природно-заповідного фонду області» територію загальною площею 11,9000 га оголошено гідрологічним заказником місцевого значення «Джерела живої та мертвої води» і надано статус гідрологічного заказника.
Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації наказом від 29.08.2023 №375 затверджено Положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Джерела живої та мертвої води».
Як вказує позивач, згідно з даними Державного земельного кадастру гідрологічний заказник місцевого значення «Джерела живої та мертвої води» не відображається.
Відповідно до листа Черкаської обласної військової адміністрації від 23.08.2023 №01/01-38/8526/01/01-38/19312 та доданих до нього документів межі заказника «Джерела живої та мертвої води» не винесені в натуру (на місцевості).
Відповідно до листа Черкаської обласної військової адміністрації від 28.09.2023 №01/01-48/11058/01/01-48/22410, за період діяльності Управління (Департаменту) екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації проект землеустрою щодо організації і встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Джерела живої та мертвої води» на розгляд не надходив, висновок про погодження не видавався. Однак Тальнівська міська рада листами від 10.08.2023 №01-11/4646 та від 30.08.2023 №01-11/5034 повідомила, що рішенням Тальнівської міської ради від 11.07.2023 №44/8-6 надано згоду на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Джерела живої та мертвої води».
Прокурор вважає, що органом місцевого самоврядування не вчиняються заходи щодо проведення робіт з винесення меж даного заказника, закріплення їх в натурі (на місцевості) тому і звернувся до суду.
Однак, судом встановлено, що на виконання договору про проведення комплексу землевпорядних робіт №142-д від 15.11.2023, Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Джерела живої та мертвої води» загальною площею 11,9 га, розташованого в адмінмежах с. Глибочок Тальнівської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні питання регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), Законом України “Про природно-заповідний фонд України” від 16.06.1992 № 2456-XII (далі - Закон №2456), Законом України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон №858).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно зі ст.45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
Зокрема, приписами статті 7 Закону №2456 визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 53 Закону №2456 встановлено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Статтею 60 Закону № 2456, охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Законом, що визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України “Про землеустрій”.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону №858 проект землеустрою сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.
Приписами частини 2 статті 25 Закону №858 визначено види документації із землеустрою, зокрема і проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до ст.47 Закону №858 проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Статтею 19 Закону №858 визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Згідно зі ст.26 Закону №858, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад, до яких належить розпоряджання землями територіальних громад.
Відповідно до п.34 та п. 37 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і обєктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у даному спорі саме на відповідача покладається обов'язок забезпечення та організації проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Джерела живої та мертвої води» загальною площею 11,9 га, розташованого в адмінмежах с. Глибочок Тальнівської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області та закріплення його в натурі (на місцевості) з встановленням інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.
Таким чином, незабезпечення проведення робіт з винесення меж заказника місцевого значення в натурі (на місцевості), створює передумови до зловживань щодо його протиправного розпорядженням.
Однак, як слідує з матеріалів справи, на виконання договору про проведення комплексу землевпорядних робіт №142-д від 15.11.2023, Державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено Проект землеустрою щодо організації та встановлення меж території гідрологічного заказника місцевого значення «Джерела живої та мертвої води» загальною площею 11,9 га, розташованого в адмінмежах с. Глибочок Тальнівської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області.
Відтак, Тальнівською міською радою забезпечується організація проведення робіт із винесення меж гідрологічного заказника “Джерела живої та мертвої води” загальною площею 11,9 га, який знаходиться в адміністративних межах с. Глибочок, Тальнівської територіальної громади Звенигородського району, Черкаської області, та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Отже, станом на час розгляду справи, відповідач не вчиняє тривалий час бездіяльності та виконує визначені законом повноваження щодо винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення “Джерела живої та мертвої води” загальною площею 11,9 га, який знаходиться в адміністративних межах с. Глибочок, Тальнівської територіальної громади Звенигородського району, Черкаської області, закріплення їх в натурі (на місцевості).
Таким чином, позовні вимоги є не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу содових витрат.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Петро ПАЛАМАР