01 лютого 2024 року справа № 580/6632/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування індивідуального акта,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо не зазначення підстав проведення фактичної перевірки позивача в наказі № 264-п від 24.02.2023 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ";
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016930901 від 17.03.2023, що винесене відповідачем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передумовою проведення фактичної перевірки може бути лише отримана податковим органом інформація про порушення платником податків вимог законодавства. Однак, у наказі про проведення перевірки протиправно не зазначено визначених Податковим кодексом України підстав для їх проведення, що має наслідком відсутність підстав для її проведення та, як наслідок, протиправність прийнятих за наслідками перевірки податкових повідомлень-рішень. Також зазначає, що не допускав порушення вимог чинного законодавства України. Зокрема, відсутні факти роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін. Тому, просив задовольнити позов.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначив, що наказ на проведення перевірки містить підставу її проведення. Також, підставою прийняття спірних рішень стало виявлення за наслідками перевірок фактів зберігання та реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а також продаж пива за відсутності ліцензії на його продаж тютюнових виробів за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін.
Позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними. Позивач у відповіді на відзив посилається на практику Верховного суду та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
24.02.2023 ГУ ДПС у Кіровоградській області видано наказ № 264-п “Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ”, відповідно до якого на підставі ст. 19-1, п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.8-20.1.13, 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, ст. 81 Податкового кодексу України доручено провести фактичну перевірку господарського об'єкту - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , з 27.02.2023, тривалістю не більше 10 діб, за період діяльності з 01.01.2023 по дату завершення перевірки з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.
На підставі вказаного наказу та направлень від 27.02.2023 № 524 та № 525 службові особи відповідача здійснили фактичну перевірку діяльності позивача за місцем провадження господарської діяльності в магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
За її наслідками складений акт від 01.03.2023 № 1182/11-28-09-01/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.03.2023 № 00016930901 на суму 41 387,07 грн за реалізацію тютюнових виробів за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби встановлені виробником або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суму акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівельну мережу тютюнових виробів.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним діям та рішенням суд врахував ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” (далі - Закон № 481/95-ВР).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Згідно з підп. 27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).
На підставі п. 19-1.1.14. ст. 19 ПК України однією із функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням.
На підставі підп. 20.1.10. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до підп. 54.3.3. п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що на відповідача покладені повноваження здійснення перевірки та застосування штрафних санкцій за наявності факту порушення суб'єктами господарювання вимог Закону № 481/95-ВР.
Оцінюючи доводи сторін щодо наявності підстав для проведення вищевказаних фактичних перевірок позивача, суд врахував таке.
Відповідно до вимог підп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України звірки та перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, є формами податкового контролю.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною перевіркою згідно з підп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається така, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Вона здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
На підставі п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Абзацами 1-4 підп. 81.1 ст. 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки у випадках передбачених п. 81.1 ст. 81 ПК України.
Разом з тим, недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є правом, а не обов'язком платника податків, а тому реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, які обов'язкові для врахування судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Суд зазначає, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18 відступила від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Суд врахував, що виключний перелік підстав для здійснення фактичної перевірки визначений п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Такі підстави, посилання на які міститься у наказі від 10.02.2023 № 264-п, визначені підп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, якими встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (підп. 80.2.5).
З цього приводу суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12028/18 відповідно до яких законодавством закріплена обов'язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Суд звернув увагу, що відповідачем суду не надано письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили факт наявності або отримання контролюючим органом вищезазначеної інформації.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства.
У наказі на проведення перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.
Отже, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства та не конкретизує суть порушення.
З урахуванням викладеного, відповідач не довів наявність підстав в розумінні підп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2023 року у справі № 640/21823/19.
Суд звертає увагу на правову позицію, неодноразово висловлену як Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-425а14, так і у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 821/1157/16, від 05 лютого 2019 року у справі № 2а-10138/12/2670, від 04 лютого 2019 року у справі № 807/242/14, згідно з якою, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 804/12558/14 зазначив, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Крім того, у постанові від 04 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що невиконання відповідачем вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, зокрема в частині наявності підстав для призначення фактичної перевірки, дотримання умов та порядку допуску до її проведення, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками такої перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З огляду на встановлені обставини та викладені норми чинного законодавства України, спірні дії є протиправними, рішення таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 3 757,60 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо не зазначення підстав проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в наказі № 264-п від 24.02.2023 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ".
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00016930901 від 17.03.2023, що винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В. Перспективна 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 43995486) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 757 (три тисячі сімсот п'ятдесят сім) гривень 60 копійок.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ