Справа № 560/21634/23
іменем України
02 лютого 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради щодо відмови у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради надати статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачу було надано достатньо доказів, які підтверджують, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому приписами Закону № 3551-XII не встановлено вимог, які визначають порядок та форму залучення осіб до складу формувань Цивільної оборони. Тому вважає, що має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідного посвідчення.
Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що ОСОБА_1 належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради не надав. Тому, управління не мало правових підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 та видачі відповідного посвідчення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році 1 категорії, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 , виданим 20.04.2023. У цьому посвідченні вказано, що його пред'явник є особою з інвалідністю, група інвалідності друга.
Згідно довідки МСЕК №127640 від 20.03.2023 позивачу визначено довічно другу групу інвалідності у зв'язку з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
24.04.2023 ОСОБА_1 видано посвідчення особи з інвалідністю другої групи внаслідок війни серії НОМЕР_2 .
13.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з запитом, щодо підстав зменшення розміру пенсії з 01.10.2023.
Листом від 03.11.2023 №15727-15047/М-03/82200/23 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що з 01.10.2023 пенсію ОСОБА_1 приведено у відповідність до норм чинного законодавства. Оскільки Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради листом від 27.09.2023 №08/2376/2023 повідомило, що посвідчення особи з інвалідністю другої групи внаслідок війни серії НОМЕР_2 від 24.04.2023 визнано недійсним.
ОСОБА_1 07.11.2023 звернувся до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради з заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Листом від 08.11.2023 №08/2885/2023 управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради повідомило, що встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видача відповідного посвідчення вважається недійсним, оскільки не було подано всіх необхідних документів, на підтвердження участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон №3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 1803/1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі, і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також, при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
При цьому, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (стосовно позивача цей факт встановлено), необхідно виконати умову щодо участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Суд звертає увагу на те, що у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі №542/240/17 та 27 лютого 2020 року по справі №537/5039/16-а зазначено таке: з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Крім цього, у вказаній пояснювальній записці відмічено, що перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.
Слід також наголосити, що Верховний Суд у своїх постановах від 07.06.2018 у справі № 377/797/17, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а, від 26.02.2020 у справі №377/196/17, від 27.04.2020 у справі №826/15761/17 неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків, і відповідно, мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно з п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був направлений в м. Чорнобиль Київської області для забезпечення перевезень з 17.08.1987 по 17.09.1987, а також для роботи по перевезенню обслуговуючого персоналу з 11.09.1988 по 12.10.1988, що підтверджено довідками від 15.05.2006 №77, від 11.08.2000 №181,182.
Також встановлено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою Хмельницької обласної медико-соціальної експертизної комісії серія 12 ААА № 059377 від 20.03.2023.
Тобто, з матеріалів справи встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.
Суд звертає увагу, що вище зазначені довідки не є належним доказом участі позивача у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, оскільки така інформація в них не відображена.
Сам по собі факт залучення позивача до участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не є доказом залучення його до складу формувань Цивільної оборони.
Враховуючи відсутність доказів залучення позивача саме до формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд робить висновок про відсутність підстав для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Враховуючи наведене, у відповідача не було достатніх підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно п.9 ч.2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ, а тому відмова управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради у наданні позивачу статусу інваліда війни є правомірною.
Таким чином, позов задоволенню не підлягає.
Оскільки позивач був звільненим від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 02 лютого 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради (пров. Подільський, 1,м. Старокостянтинів,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,31100 , код ЄДРПОУ - 25961769)
Головуючий суддя Д.А. Божук