Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
02 лютого 2024 року Справа № 520/2676/24
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича про визнання дій протиправними,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Зупинити виконавче провадження ВП № 73747852 від 05.01.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованості у 152696,25 грн. за кредитним договором згідно статей 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 509, 549, 610, 611, 1054 ЦК України, а також понесені судові витрати в розмірі 2684,00 грн.
2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича відносно виконання виконавчого листа № 461/777/23 від 03.08.2023 року виданого Галицьким районним судом у м. Львові.
3.Рекомендувати провести внутрішнє розслідування та притягнути до кримінальної відповідальності приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області ОСОБА_2 , який прийняв недійсний виконавчий лист в порушення ч.ч. 2-3 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року та п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».
Свої позовні вимоги мотивує тим, що на виконання рішення Галицького районного суду у м. Львові по справі № 461/777/23 було видано виконавчий лист за № 461/777/23 від 03.08.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь АТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованості у розмірі 152696,25 грн. за кредитним договором згідно статей 5, 12, 19, 81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 509, 549, 610, 611, 1054 ЦК України, а також понесені судові витрати в розмірі 2684,00 грн., на підставі якого приватним виконавцем Виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталієм Петровичем було відкрито виконавче провадження ВП № 73747852 від 05.01.2024 року про примусове виконання рішення суду.
Проте, на момент подання виконавчого листа № 461/777/23 від 03.08.2023 року та відкриття виконавчого провадження ВП № 73747852 від 05.01.2024 року, рішення першої інстанції оскаржується в Апеляційному суді міста Львова, тобто є таким, що не набрало законної сили, так як апеляційна скарга подана з дотриманням строків оскарження згідно законодавства України через систему «Електронний суд», тому на момент видачі виконавчого листа № 461/777/23 від 03.08.2023 року посадова особа, яка підписала цей виконавчий лист, була обізнана, що є ухвала Апеляційного суду м. Львова, так як апеляційна скарга в системі «Електронний суд» подається через першу інстанцію.
Вважає, що виконавчий лист № 461/777/23 від 03.08.2023 року повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки виданий без достатніх правових підстав та є недійсним, бо резолютивну частину рішення Галицького районного суду міста Львова від 22 червня 2023 року змінено.
Дії представників АТ «ІДЕА БАНК» та дії та бездіяльність приватного виконавця Амельченко Віталія Петровича в порушенні ч.2-3 ст. 273 ЦПКУ та ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року можна класифікувати як корупційні правопорушення згідно ЗУ «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014 року та підпадають під ст. 354,364, 365, 368, 369 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом своїх порушених прав з цим позовом.
Суд, відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, встановив наступне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлений інший порядок судового провадження.
Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З положень наведеної норми процесуального закону чітко слідує, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Тому, наявність іншого судового порядку унеможливлює розгляд цієї справи за правилами ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений у розділі X Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі-Закон № 1404-VIII).
Статтею 3 Закону № 1404-VIII передбачений перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень іноземних судів; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Тобто, примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, а також рішення інших органів.
Частиною 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Системний аналіз положень наведених вище норм закону дає можливість зробити суду висновок про те, що розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акту, а відтак, має здійснюватись саме тим судом, котрий постановив рішення по справі та видав виконавчий лист.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
З матеріалів позовної заяви виплаває, що позивач не погоджується з діями приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Амельченка Віталія Петровича стосовно відкриття виконавчого провадження ВП № 73747852 від 05.01.2024 року про примусове виконання рішення на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Галицького районного суду у м. Львові по справі № 461/777/23.
За приписами ч. 1 ст. 447 ЦПКУ сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України).
Отже, за загальним правилом, сторони виконавчого провадження, їхні представники та прокурор можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення до суду відповідної юрисдикції, яким видано виконавчий лист, і лише інші учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби до адміністративного суду.
Отже, правовідносини, що склалися в даному випадку між сторонами, враховуючи характер спору, предмет й підстави заявлених вимог, не можуть бути предметом розгляду в адміністративному процесі, оскільки порядок вирішення цього спору визначений положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому ч. 6 вказаної статті зобов'язує суд роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.
Суд роз'яснює позивачці, що з вказаним позовом вона має звернутись до Галицького районного суду у м. Львові у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170, 287 КАС України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця Виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталія Петровича про визнання дій протиправними.
Копію ухвали надіслати особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повна ухвала складена 02.02.2024 року.
Суддя Бадюков Ю.В.