Справа № 500/8348/23
02 лютого 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якій позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 25.10.2023 № 192050001551;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 з 29.10.2023 до страхового стажу відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.1978 по 27.02.1980 в Хмельницькому професійному торгово-кулінарному училищі та періоди роботи з 02.03.1980 по 13.08.1981 на посаді молодшого продавця магазину № 34; з 27.10.1981 по 19.10.1983 на посаді продавця універмагу «Супутник»; з 11.02.1988 по 01.08.1994 на посаді офіціанта 3 розряду, буфетника 3 розряду, касира торгового залу III категорії в столовій № 30 (№ 3) Комбінату громадського харчування военторгу № 418 (Київського виробничо-комерційного центру військових їдалень МО України); з 01.08.1994 по 28.10.1994 на посаді касира торгового залу III категорії в складі столової № 2 Бориспільського державного торгового підприємства Міністерства оборони України;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 29.10.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка 18.10.2023 звернулась в Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.10.2023 №192050001551, за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу, оскільки відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди роботи за записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки неможливо встановити взаємозв'язок між прізвищами « ОСОБА_2 » (рос. мовою) та « ОСОБА_3 » (рос. мовою) та неможливо прочитати печатку на титульній сторінці трудової книжки. Також до страхового стажу не зарахований період навчання згідно свідоцтва № НОМЕР_2 , оскільки неможливо встановити взаємозв'язок між прізвищами « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 ». Також у рішенні відповідача 1 зазначено, що свідоцтво про шлюб неможливо взяти до уваги, оскільки по-батькові зазначено у свідоцтві « ОСОБА_6 » не відповідає по батькові заявниці згідно паспортних даних - « ОСОБА_6 ».
Позивачка вважає, що в неї наявне право на призначення пенсії за віком, з огляду на що, відмова відповідача 1 у її призначенні, на переконання позивача, - є протиправною, а тому вона звернулась з даним позовом в суд.
Ухвалою суду від 01.01.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
У встановлений судом строк, відповідачі відзиву на позовну заяву не подали, з клопотанням про продовження процесуального строку для його подання не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Визначаючись щодо позовних вимог суд враховує, що предметом спору у межах даної судової справи є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.10.2023 № 192050001551 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 з підстав відсутності страхового стажу.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Як слідує з матеріалів судової справи, позивачка - ОСОБА_1 18.10.2023 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.10.2023 № 192050001551 відмолено позивачці у призначенні пенсії за віком.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що за результатом розгляду поданих позивачкою документів встановлено, що вік позивачки на дату звернення - 62 роки 11 місяців 20 днів, страховий стаж - 08 років 06 місяців 29 днів.
Вказано, що до страхового стажу позивачці не зараховано періоди роботи за записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки неможливо встановити взаємозв'язок між прізвищами « ОСОБА_2 » (рос. мовою) та « ОСОБА_3 » (рос. мовою) та неможливо прочитати печатку на титульній сторінці трудової книжки. Також до страхового стажу не зарахований період навчання згідно свідоцтва № НОМЕР_2 , оскільки неможливо встановити взаємозв'язок між прізвищами « ОСОБА_4 » та « ОСОБА_5 ».
Також у рішенні відповідача зазначено, що свідоцтво про шлюб неможливо взяти до уваги, оскільки по-батькові зазначено у свідоцтві « ОСОБА_6 » не відповідає по батькові заявниці згідно паспортних даних - « ОСОБА_6 ».
Про прийняття зазначеного рішення позивачку проінформовано листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №1900-0204-8/47123 від 06.11.2023.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання і визначив для цього певні умови та порядок.
За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про закінчення навчання від 29.02.1980 № 1921/169 позивачка з 01.09.1978 по 27.02.1980 навчалася в Хмельницькому професійному торгово-кулінарному училищі і здобула кваліфікацію продавця промислових товарів (арк. справи 16).
У вказаному свідоцтві зазначено прізвище, ім'я та по-батькові позивачки російською мовою « ОСОБА_7 ».
Відповідно до свідоцтва про народження позивачки серії НОМЕР_3 , виданого 21.11.1960, прізвище, ім'я та по-батькові позивачки - « ОСОБА_7 » (арк.справи 17)
Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 12.08.1979, ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 , який зареєстровано 12.08.1979, актовий запис № 18. Після укладення шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_5 » (арк.справи 18).
Відповідно до записів про прізвище, ім'я та по батькові позивачки у свідоцтві про народження серії НОМЕР_5 , виданого повторно 13.05.1981, прізвище, ім'я та по батькові позивачки значиться « ОСОБА_7 » (арк.справи 19)
Згідно із ордером на житлове приміщення № 20 серії МК, виданого 26.08.1994 ОСОБА_8 , виконавчим комітетом Тернопільської міської ради народних депутатів до складу сім'ї ОСОБА_8 , зокрема входить його дружина - ОСОБА_1 (арк.справи 20).
У паспорті громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого 15 грудня 1998 року Бережанським РВ УМВС України в Тернопільській області, прізвище позивачки " ОСОБА_5 ", по-батькові українською мовою зазначено " ОСОБА_6 ", а російською " ОСОБА_9 " (арк.справи 8-9).
Крім того, в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 07.03.1980, міститься запис, що позивачка з 01.09.1978 по 01.03.1980 навчалася в Хмельницькому ПТКУ (підстава - свідоцтво № 1921/169 від 29.02.1980) (арк.справи 12).
Отже, у наданих позивачкою документах, дійсно має місце різне написання дошлюбного прізвища та по-батькові позивачки ( ОСОБА_10 , ОСОБА_4 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 ). Однак, вказані недоліки виникли не з вини позивачки, а в наслідок невірного написання, відповідальними особами за кадрове діловодство, прізвища та по-батькові позивачки при перекладі з російської мови на українську.
Саме по собі не вірне тлумачення та написання правописно прізвища та по батькові позивачки при перекладі з російської мови на українську в документах про навчання не можуть бути підставою для незарахування періоду навчання до страхового стажу позивачки.
У спірному випадку судом достеменно встановлено, що мова йде про одну і ту ж особу, але має місце різне написання прізвища та по батькові в окремих документах, виданих ОСОБА_1 .
Також в оскаржуваному рішенні від 25.10.2023 № 192050001551, обґрунтовуючи відмову у призначенні пенсії відповідачем вказано про незарахування позивачці періодів роботи за записами у трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки неможливо встановити взаємозв'язок між прізвищами « ОСОБА_2 » (рос. мовою) та « ОСОБА_3 » (рос. мовою) та неможливо прочитати печатку на титульній сторінці трудової книжки.
Суд уже зазначав, що позивачка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Відповідно до записів титульної сторінки трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 , дата заповнення - 07 березня 1980 року, прізвище позивачки « ОСОБА_2 » (російською мовою) змінено на « ОСОБА_3 » (російською мовою) на підставі свідоцтва про шлюб, а по-батькові « ОСОБА_12 » (російською мовою) виправлено на « ОСОБА_9 » (російською мовою). Відповідні записи про зміну внесені старшим інспектором з кадрів універмагу «Спутник», записи містять печатку установи та підпис відповідальної особи із зазначенням ідентифікаційного номера.
Суд зазначає, що написання прізвища, імені та по батькові російською мовою у трудовій книжці відповідають прізвищу, імені та по батькові українською мовою у свідоцтві про шлюб.
Проте в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано які записи щодо періодів трудової діяльності (із зазначенням їх дат) визвали сумніви, в чому вони полягають, що надає підстави неврахування їх в страховий стаж, а тому підстави для відмови зарахувати періоди роботи позивачки за записами у її трудовій книжці до страхового стажу, з підстав які вказало у рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.10.2023 № 192050001551 суд оцінює критично та додатково зауважує на таке.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду право пенсіонера на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні (постанови від 07.02.2018 по справі №275/615/17, від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а).
Верховний Суд не відходив від вказаного правового висновку та підтвердив його у постанові від 20.01.2022 року №591/7003/16а, в якій зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 17-1 Порядку №637 у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики.
Усі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
На переконання суду зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назву підприємств та періоди навчання, та роботи з аналізу усіх граф трудової книжки (відомості про накази, реквізити посадових осіб, що вчиняли записи, тощо). Під час розгляду справи не надано доказів того, що вказані записи в трудовій книжці позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер.
У контексті наведеного суд приходить до висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У свою чергу, суд враховує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області не ставить під сумнів достовірність записів, внесених до трудової книжки, а вказує лише на окремі недоліки під час заповнення трудової книжки.
Водночас Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, оскільки визначальним для вирішення питання про призначення пенсії є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Вирішуючи спір по суті, суд зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17, так Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.
Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області, маючи низку повноважень, визначених частиною першою статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинило, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
Варто зауважити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а.
У постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Таким чином, враховуючи, що помилки в написанні прізвища та по батькові позивачки в документі про освіту та трудовій книжці не може нівелювати відомості про навчання й освіту особи, а також трудову діяльність, та позбавляти її права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею стажу, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.10.2023 №192050001551 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , таке належить скасувати.
Водночас, пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З оскаржуваного рішення не вбачається чи відповідачем в межах своєї компетенції надавалась оцінка кожному з періодів навчання та трудової діяльності записів, які містить трудова книжка позивачки.
В свою чергу відсутність чітко визначених в оскаржуваному рішенні періодів, які не зараховані до страхового стажу згідно трудової книжки, та причин їх незарахування, унеможливлюють зобов'язання судом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати такі періоди до страхового стажу.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини другої статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини другої цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення, яким відмовлено позивачці в призначенні пенсії.
Суд дійшов висновку, що рішення відповідача 1 від 25.10.2023 №192050001551 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні не зазначено які саме періоди роботи (із зазначенням їх дат) не були враховані відповідачем до страхового стажу та причин їх неврахування, суд вважає, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №192150005158 від 27.11.2023 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 18.10.2023 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.10.2023 № 192050001551 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (місцезнаходження: вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009 код ЄДРПОУ 21108013);
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001 код ЄДРПОУ 14035769);
Головуючий суддя Мірінович У.А.