про закриття провадження у справі
02 лютого 2024 року Справа № 480/8704/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Воловика С.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу №480/8704/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті недоотриманої пенсії в період з 06.11.2006 року по 01.08.2022 року в зв'язку з неврахуванням при її призначенні та не обрахуванням в полуторному розмірі періоду його роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостей з 28.03.1970 року по 30.08.1974 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 06.11.2006 року по 01.08.2022 року, що була недоотримана ним з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 10.01.2021 Сумським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 480/8066/22, яким: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті недоотриманої пенсії в період з 06.11.2006 року по 01.08.2022 року в зв'язку з неврахуванням при її призначенні та не обрахуванням в полуторному розмірі періоду його роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостей з 28.03.1970 року по 30.08.1974 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 06.11.2006 року по 01.08.2022 року, що була недоотримана ним з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позивач зазначає, що відповідач здійснив перерахунок пенсії з 11.08.2022. Її розмір з 11.08.2022 склав 4746,74 грн., з 01.03.2023 - 5575,35 грн., при цьому, відмовився виплатити решту заборгованості, зокрема, суму недоплаченої пенсії за період з 06.11.2006 по 11.08.2022, посилаючись на те, щодо судовим рішенням його не зобов'язано поновлювати порушені права за вказаний період.
На думку ОСОБА_1 , такі дії відповідача є протиправними, у зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 15.08.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/8704/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.01.2021 по справі №480/8066/22 визнано визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті недоотриманої пенсії в період з 06.11.2006 року по 01.08.2022 року в зв'язку з неврахуванням при її призначенні та не обрахуванням в полуторному розмірі періоду його роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостей з 28.03.1970 року по 30.08.1974 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 06.11.2006 року по 01.08.2022 року, що була недоотримана ним з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, з урахуванням раніше виплачених сум.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджує, що відповідач здійснив перерахунок пенсії з 11.08.2022. Її розмір з 11.08.2022 склав 4746,74 грн., з 01.03.2023 - 5575,35 грн., при цьому, відмовився виплатити решту заборгованості, зокрема, суму недоплаченої пенсії за період з 06.11.2006 по 11.08.2022, посилаючись на те, щодо судовим рішенням його не зобов'язано поновлювати порушені права за вказаний період.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених норм, дає підстави для висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу; та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Указані висновки корелюються з висновками Верховного Суду, сформованими у постановах від 21.12.2020 у справі № 440/1810/19 та від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15.
Отже, з огляду на предмет позову у справі, яка розглядається, суд робить висновок, що фактичною підставою для звернення до суду із даними позовними вимогами стала незгода позивача із діями відповідача під час виконання Рішення суду від 10.01.2021 у справі № 480/8066/22.
Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У цій справі відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Фактично, має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм Кодексу адміністративного судочинства України (статті 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 480/8704/23.
Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Провадження у справі №480/8704/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя С.В. Воловик