Справа № 420/21089/23
02 лютого 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:
визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.12.2021 року №301617, №301615, №301616.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що з боку позивача, як власника транспортних засобів, відсутній факт порушення транспортного законодавства, а висновки зроблені в оскаржуваних постановах не відповідають дійсним обставинам справи, відповідно постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправними. Позивач вказує, що відповідно до договору оренди автотранспорту від 01 січня 2018 року ТОВ «Пересувна механізована колона №19» передала у користування ТОВ «Евробудтех, в тому числі: автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; автомобіль DAF номерний знак НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; автомобіль MAN номерний знак НОМЕР_5 / НОМЕР_6 . Тобто, зазначає позивач, ТОВ «Пересувна механізована колона №19» 12 листопада 2021 року не було перевізником під час перевезення вантажу (якщо таке дійсно мало місце) транспортними засобами, що зазначені у відповідних Актах, які стали підставою для складання оскаржуваних Постанов. Крім того, водії вказаних транспортних засобів у трудових або інших договірних відносинах з Позивачем не перебувають. Таким чином, зазначає позивач, ТОВ «Пересувна механізована колона №19» не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», так як його транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.
Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року поновлено позивачеві строк звернення до суду з даним позовом, провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 30 листопада 2023 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Розгляд справи розпочато спочатку.
19.12.2023 р. від представника відповідача, Державної служби України з безпеки на транспорті, до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що 12.11.2021 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д М-14 21км + 434м відповідно до направлення від 09.11.2023 № 026524 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час перевірки було зупинено транспортний засіб марки DAF/SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_7 / НОМЕР_8 , в ході здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа. За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.11.2021 № 317447, на підставі якого заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено оскаржувану постанову від 21.12.2021 № 301617, якою до ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» застосовано штраф у розмірі 17000 грн., згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
12.11.2021 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д М-14 21км + 434м відповідно до направлення від 09.11.2023 № 026524 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час перевірки було зупинено транспортний засіб марки MAN/SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_9 / НОМЕР_10 , в ході здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа. За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.11.2021 № 317448, на підставі якого заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено оскаржувану постанову від 21.12.2021 № 301616, якою до ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» застосовано штраф у розмірі 17000 грн., згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
12.11.2021 посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д М-14 21км + 434м відповідно до направлення від 09.11.2023 № 026524 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час перевірки було зупинено транспортний засіб марки DAF/SCHMITZ, державний номерний знак НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , в ході здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Здійснення перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа. За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.11.2021 № 317449, на підставі якого заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки винесено оскаржувану постанову від 21.12.2021 № 301615, якою до ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» застосовано штраф у розмірі 17000 грн., згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Представник відповідача зазначає, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази).
Порядок встановлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція № 385). Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР. Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: встановлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час встановлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа. Відповідно до положень пункту 1.4 Інструкції № 385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо встановлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання. Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1. Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт. Статтею 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарнопобутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин. Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування. Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2020 по справі № 823/1199/17. Пунктом 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема: у разі використання цифрового тахографа використовує особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Відповідно до пункту 3.6 Інструкції: перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість встановлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа. З урахуванням вищевикладеного, зазначаємо, що положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією № 385, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010. Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі якого виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Матеріалами справи підтверджується, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог № 2344-ІІІ слугувала відсутність на час проведення перевірок протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортних засобів, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки інспектуючим особам. Згідно з п. 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Відповідно до п. 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами. Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник).
Пунктом 6.1 Положення № 340, встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Системний аналіз наведених вище правових норм надає підстави для висновку, що положеннями Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а такий документ, як протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є іншим документом, в розумінні ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, що повинен бути пред'явленим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідач позбавлений можливості надати суду всі витребувані докази, у зв'язку з тим, що будівля Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у м. Херсоні на даний час замінована і доступ до приміщення, а також складених матеріалів щодо позивача - відсутній.
Представник вказує, що доводи позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірними та такими, що відповідають вимогам законодавства України, а відтак не підлягають скасуванню. Крім того, представник відповідача звертає увагу суду, на те, що документом, що визначає і вказує на перевізника (відповідальну особу) є саме документ, що підтверджує законність використання транспортного засобу на законних підставах. Водії не надали пояснень та жодних доказів, що транспортні засоби використовуються на підставі договору оренди.
Інші відповідачі відзивів до суду не надали.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Як встановлено судом, 12.11.2021 року старшим державним інспектором Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Рудинським О.А. проведено перевірку транспортних засобів:
- марки DAF/SHMITZ номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_13 / НОМЕР_14 , водій - ОСОБА_1 , власник - ТОВ «ПМК-19» та складено Акт №317447 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
- марки MAN/SHMITZ номерний знак НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_15 / НОМЕР_16 , водій - ОСОБА_2 , власник - ТОВ «ПМК-19» та складено Акт №317448 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
- марки DAF/SHMITZ номерний знак НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_17 / НОМЕР_18 , водій - ОСОБА_3 , власник - ТОВ «ПМК-19» та складено Акт №317449 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Вказаними актами встановлено порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографа, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Суд зазначає, що в актах міститься запис про те, що водій від підпису відмовився.
21.12.2021 року заступник начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № №301617, №301615, №301616, кожною з яких на позивача накладено штраф у розмірі 17000 грн., що передбачений абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач, вважаючи протиправним оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).
Відповідно до п. 1 вказаного Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з п. 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Згідно з п. п. 14, 15 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Приписами п. п. 20, 21 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Положеннями ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», передбачені вимоги до автомобільного перевізника, зокрема, автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування (абз.1 ст.47 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, зокрема автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону №2344-ІІІ, водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів є автомобільний перевізник.
В Актах №317447, №317448 та №317449 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт відсутня інформація щодо того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» є перевізником, а лише зазначено, що воно є власником транспортних засобів.
Крім того, суд враховує наданих позивачем договір оренди автотранспорту №545 від 16.07.2021, укладений ним як орендодавцем та ТОВ «ЄВРОБУДТЕХ» як орендарем, за умовами якого орендодавець налає, а орендар отримує в платне користування належні орендодавцю транспортні засоби, зокрема сідлові тягачі марки DAF номерні знаки НОМЕР_1 та НОМЕР_3 та марки MAN номерний знак НОМЕР_5 , а також напівпричіпи марки SHMITZ номерні знаки НОМЕР_2 , НОМЕР_6 та НОМЕР_4 .
Отже, жодних доказів на підтвердження того, що саме товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» було перевізником при перевезенні вантажу транспортними засобами з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та НОМЕР_5 та встановлення даного факту старшим державним інспектором Приморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Рудинським О.А. при проведені перевірки даних транспортних засобів 02.11.2021 року та складені Актів №317447, №317448 та №317449 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує.
Отже, позивач не був перевізником вантажу 12.11.2021 року на транспортних засобах з реєстраційними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_3 та НОМЕР_5 , тому він не може бути суб'єктом відповідальності за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Матеріали справи не містять відомостей про здійснення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на встановлення особи правопорушника автомобільного перевізника.
На підставі викладеного у сукупності суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, що ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» у спірних правовідносинах виступало автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-IIІ, що виключає його відповідальність, передбачену абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що за звернення до суду із зазначеним позовом позивачем сплачено 8052,00 грн. судового збору.
Водночас, зважаючи на те, що даний спір є спором майнового характеру, ціна позову становить 51000,00 грн, враховуючи норми пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору у даній справі із (застосуванням встановленого ч.3 цієї ж статті коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) становить 2147,20 грн.
Відтак, підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача 2147,20 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» до Державної служби України з безпеки на транспорті, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Визнати протиправними та скасувати постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу від 21.12.2021 року №301617, №301615, №301616.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19»суму сплаченого судового збору у розмірі 2147,20 грн.
Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 19» (вул. Кольцова, 57, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 21284591).
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м.Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845).
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Херсонській області, АРК та м. Севастополі (Бериславське шосе, 46, м.Херсон,73008).
Відповідач - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 46).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 02.02.2024 року.
Суддя Н.В. Бжассо