02 лютого 2024 р. Справа № 400/8897/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів:1. Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
про:визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ в Одеській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.07.2023 року за № 948030178258 про відмову ОСОБА_1 у проведені перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, скасувавши зазначене рішення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести з 01.01.2023 року ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки за № 7/1-717/23, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області 15.06.2023 року про суддівську винагороду та яка складає 124000,80 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 25.07.2023 рок суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що протиправне нарахування ТУ ДСА працюючим суддям суддівської винагороди виходячи із прожиткового мінімуму 2102 грн. не може вплинути на його права на перерахунок довічного утримання, оскільки працюючі судді можуть поновити свої права у встановленому законом порядку, а відсутність асигнувань на виплату суддівської винагороди цим суддям не є підставою для зменшення суддівської винагороди.
Крім того, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області довідка про суддівську винагороду для обчислення/перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці видана на підставі моєї заяви та відповідно до вимог ст. 135 Закону № 1402.
Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив наступне:
До заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулося підвищення розміру суддівської винагороди. У наданій заявником довідці відображена суддівська винагорода станом на 01.01.2023 року. Після прийняття рішення № 2-р/2020 Конституційним Судом України (після 18.02.2020 року) будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбувалось.
Таким чином, враховуючи те, що підвищення суддівської винагороди судді не відбулося, правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області №7/1-717/23 від 15.06.2023 року - відсутні.
Відповідач 2 відзив на адміністративний позов не надав.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі та раніше за текстом - Закон № 1402).
26.06.2023 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до Закону № 1402, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці від 15.06.2023 року № 7/1-717/23, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області.
Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ в Одеській області, яким 04.07.2023 року винесено рішення № 948030178258 про відмову у перерахунку пенсії.
Підстава відмови: у наданій заявником довідці відображена суддівська винагорода станом на 01.01.2023 року. Після прийняття рішення Конституційним Судом України (після 18.02.2020 року), будь-яких змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не відбувалось.
Не погоджуючись з відмовою у здійсненні перерахунку грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон № 1402.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно ч. 4, 5 ст. 142 Закону № 1402, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 130 Конституції України передбачено, що Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 135 Закону № 1402, згідно якої суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до положень ч. 2, 3 ст. 135 Закону № 1402, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:
1) вислугу років;
2) перебування на адміністративній посаді в суді;
3) науковий ступінь;
4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, Конституцією України та Законом № 1402 закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону № 966 закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966 передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно, Законом № 966 не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому, судді Законом № 966 не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684 гривня, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривні.
Слід зазначити, що зміни до Закону № 1402 в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон № 966 щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.
Отже, Законом № 1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.
Аналогічні висновки щодо обчислення суддівської винагороди (обрання розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року) сформовані у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зазначене свідчить, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Порушене право позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області провести з 01.01.2023 року перерахунок та виплату позивачеві довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.06.2023 року № 7/1-717/23, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, з урахуванням раніше виплачених сум.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням того, що рішення про відмову у перерахунку пенсії (грошового утримання судді у відставці) винесено ГУ ПФУ в Одеській області, судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме ГУ ПФУ в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.07.2023 року за № 948030178258 про відмову ОСОБА_1 у проведені перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) провести з 01.01.2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.06.2023 року № 7/1-717/23, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) судові витрати у сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.02.2024 року.
Суддя О.В. Малих