31 січня 2024 рокусправа №380/27356/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖД ТРАНС КОМПЛЕКТ" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖД ТРАНС КОМПЛЕКТ" (04112, м. Київ, вул. Парково -Сирецька, 12-А, оф. 2; код ЄДРПОУ 41097489) з позовом до Львівської митниці (79007, м.Львів, вул. Костюшка, 1), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.09.2023 №UA209000/2023/000262/2;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ «ЖД ТРАНС КОМПЛЕКТ» суму понесених судових витрат, а саме судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митній декларації. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. Відтак, відсутні підстави для коригування митної вартості коригування митної вартості.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №95789 від 13.12.2023 року), де просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.
Під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA209120023604U8 від 28.09.2023 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та виявлено наступне:
- згідно пунктів 1.2, 1.3, 4.1 контракту № 21/23 від 21.04.2023 асортимент і ціна товару узгоджуються в замовлені. Даний документ до митного оформлення не подавався.
- прайс - лист, який поданий до митного оформлення, датований 18.07.2023, в той час як інвойс виданий 06.07.2023 (інвойс виданий ще до початку дії цін зазначених в прайсі та вже містив відомості про вартість товару).
- в поданих банківських платіжних документах, в графі 70 міститься посилання на інвойс PI/91/2023 від 12.06.2023. Даний документ до митного оформлення не подавався. Таким чином, було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (розбіжності в поданих документах щодо заявлених умов поставки товару та умов оплати).
- подана довідка про транспортні витрати № 08/09/01 від 08.09.2023 містить дані про вартість перевезення за маршрутом Мундра - Рава-Руська, проте, в графі 3 CMR 050923/1 від 05.09.2023 місцем розвантаження вказано Хмельницький. - довідка про транспортні витрати № 08/09/01 від 08.09.2023 видана ТОВ Ферро Вектура, проте в графах 16 і 23 CMR 050923/1 від 05.09.2023 перевізником зазначено ОСОБА_1 . Жодні договори про транспортне перевезення до митного оформлення не подавались.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Додаткові документи не подавались.
Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (транспортні документи, документи що містять відомості про транспортні витрати, додаткові документи)
Щодо зауваження митниці в частині в поданих банківських платіжних документів, а саме в графі 70 яких міститься посилання на інвойс PI/91/2023 від 12.06.2023, який до митного оформлення не подавався, представник позивача зазначає, що даний документ є проформами інвойсами, на підставі яких здійснювалась оплата. При цьому не заперечуючи того, що зазначені документи (проформа інвойс) до митного оформлення не подавалися, а подані лише до суду, представник позивача, зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 53 МК України, проформа надається до митного оформлення виключно у випадку, коли товар не є об'єктом купівліпродажу. Саме тому, для цілей митного оформлення Продавцем надано комерційний інвойс від 06.07.2023… Проте, слід зауважити, що імпортований позивачем товар якраз і є об'єктом купівліпродажу.
Крім того, зазначення у банківському платіжному документів іншого інвойсу, відмінного від поданого до митного оформлення, унеможливлює здійснення перевірки факту оплати за оцінюваний товар щодо якого здійснюється митне оформлення. Інвойс PI/91/2023 від 12.06.2023 є проформою і цей документ стосується саме цієї поставки товару.
В той же час, представник позивача, в частині зауважень митного органу щодо складових митної вартості, а саме транспортних витрат на перевезення товарів, покликається на те, що Позивачем було укладено договір від 16.11.2021 №148/21 транспортно-експедиторського обслуговування з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферро-Вектура», як Експедитором. Відповідно до заявки від 08.06.2023 №01 до цього Договору, саме ТОВ «Ферро-Вектура», як експедитор, організовувало надання всіх послуг, пов'язаних із морським фрахтом Mundra, Індія -Gdansk, Польща та авто доставкою із Гданська до Хмельницький. При цьому, умовами договору від 16.11.2021 №148/21 передбачено право Експедитора укладати договори із безпосередніми перевізниками для виконання своїх обов'язків перед Позивачем. Проте, єдиний документ, який стосується транспортних витрат, що був поданий до митного оформлення - це довідка про транспортні витрати від 08 вересня 2023 року № 08/09/01, видана ТОВ «ФерроВектура». В той же час, ні договору від 16.11.2021 №148/21 транспортно-експедиторського обслуговування з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферро-Вектура», ні будь-яких інших документів, окрім довідки до митного оформлення не було подано. Довідка про транспортні витрати видана ТОВ «ФерроВектура», а відповідно до ЦМР CMR 050923/1 від 05.09.2023 перевізником зазначено ОСОБА_1 , відтак, встановити яке відношення має ТОВ «Ферро-Вектура» до позивача та до перевезення вантажів, без подання договору, встановити неможливо. В той же час, на підтвердження взаємозв'язку між ТОВ «Ферро-Вектура» та позивачем представник позивача подає до суду і договір від 16.11.2021 №148/21 транспортно-експедиторського обслуговування, і заявку на перевезення, і акти здачі приймання робіт (послуг), проте, ці документи мав подати декларант до митного оформлення, чого зроблено не було.
Позивач не підтвердив всіх платежів, які були здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, про що вказувалося вище, тому, зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод - за ціною договору, застосуванню не підлягав.
Представник позивача подав відповідь на відзив в якій позовні вимоги підтримав повністю.
Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
21.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖД ТРАНС КОМПЛЕКТ» та «YAKSH POLYPАСК» (Індія) укладено зовнішньоекономічний контракт №21/23 на постачання товарів.
Відповідно до п.1.1 Контракту №21/23 Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити наступну продукцію: Поліпропіленові мішки (в подальшому «Товар») на умовах, які зазначені у цьому Договорі.
За вимогами п. 1.3 та 2.2 Контракту №21/23 конкретний асортимент Товару кожної партії товару та його кількість узгоджується сторонами в замовленні та вказується у специфікаціях та рахунках до сплати, які додаються до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
За п. п. 3.1-3.3 Контракту №21/23 Продавець постачає Покупцю Товар за умовами, які вказані у Специфікації. Датою поставки Товару Продавцем Покупцю є дата надання Товару у розпорядження Покупця/перевізника, визначеного Покупцем/Продавцем у місці поставки, вказаному в п. 3.1.
Валюта платежу за цим контрактом є долари США, а умови оплати - прямий банківський переказ.
Відповідно до п.п. 4.1, 7.1-7.3 ціна конкретної партії Товару вказується у рахунках на оплату та специфікації та конкретну партію Товару. Товар Продавця повинен мати стандарту експортну упаковку, придатну для транспортування, яка повинна містити маркування з інформацією про товар.
Вартість упаковки включена у вартість Товару і поверненню не підлягає.
Згідно із Специфікацією №1 до Контракту 21/23 сторонами узгоджено поставку товару: мішок прямокутної форми, розмірами близько 105см х 55см. Нижня частина мішка підгорнута та прошита нитками білого кольору. Мішок вироблений з тканини полотняного переплетення, яка виготовлена з синтетичних стрічкових ниток (поліпропілен 100%) різних кольорів. Кількість - 414000 шт., 276 упаковок. Виробник: YAKSH POLYPАСК. Країна виробництва.
Відповідно до комерційного інвойсу від 06.07.2023 №ЕХР/10 Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар на загальну суму 16316,55 дол. США.
З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим Позивачем декларантом - ТОВ «ЖД ТРАНС КОМПЛЕКТ» (далі - «Декларант») була подана митна декларація №23UA209120023604U8 від 28.09.2023 року та документи на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.
На вимогу митного органу декларантом не було надано додаткові документи.
Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості від 29.09.2023 №UA209000/2023/000262/2, яким визначено вартість імпортованого товару за ціною 2,55 дол. США за кг.
В обґрунтування прийнятого рішення про коригування митної вартості від 29.09.2023 №UA209000/2023/000262/2 відповідач зазначив наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
За результатами встановлено наступне:
- згідно пунктів 1.2, 1.3, 4.1 контракту № 21/23 від 21.04.2023 асортимент і ціна товару узгоджуються а замовлені. Даний документ до митного оформлення не подавався.
- прайс - лист який поданий до митного оформлення датований 18.07.2023 в той час як інвойс виданий 06.07.2023 (інвойс виданий ще до початку дії цін зазначених в прайсі та вже містив відомості про вартість товару).
- в поданих банківських платіжних документах в графі 70 міститься посилання на інвойс РІ/91/2023 від 12.06.2023.
Даний документ до митного оформлення не подавався.
Таким чином, було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (розбіжності в поданих документах щодо заявлених умов поставки товару та умов оплати).
- подана довідка про транспортні витрати №08/09/01 від 08.09.2023 містить дані про вартість перевезення за маршрутом Мундра-Рава- Руська, проте в графі З CMR 050923/1 від 05.09.2023 місцем розвантаження вказано Хмельницький,- довідка про транспортні витрати №08/09/01 від 08.09.2023 видана ТОВ Ферро Вектура, проте в графах 16 і 23 CMR 050923/1 від 05.09.2023 перевізником зазначено Vavushko Vitalii.
Жодні договори про транспортне перевезення до митного оформлення не подавались.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається: 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом): 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту): 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів: 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Додаткові документи не подавались.
Митна вартість, визначена декларантом за основним методом, не може бути визнана відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (транспортні документи, документи що містять відомості про транспортні витрати, додаткові документи).
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.
Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу.
Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: для товару 1 -МД№ UA110140/2023/006867 від 21.08.2023 - 2,55дол.США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваного рішення.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ст.52 МК України з'явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
З'явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з'явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу методу значення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару від 29.09.2023 №UA209000/2023/000262/2, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що у п. 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено наступне:
- згідно пунктів 1.2, 1.3, 4.1 контракту № 21/23 від 21.04.2023 асортимент і ціна товару узгоджуються в замовлені. Даний документ до митного оформлення не подавався.
- прайс - лист який поданий до митного оформлення датований 18.07.2023 в той час як інвойс виданий 06.07.2023 (інвойс виданий ще до початку дії цін зазначених в прайсі та вже містив відомості про вартість товару).
- в поданих банківських платіжних документах в графі 70 міститься посилання на інвойс РІ/91/2023 від 12.06.2023. Даний документ до митного оформлення не подавався.
- подана довідка про транспортні витрати №08/09/01 від 08.09.2023 містить дані про вартість перевезення за маршрутом Мундра - Рава- Руська, проте в графі 3 CMR 050923/1 від 05.09.2023 місцем розвантаження вказано Хмельницький.
- довідка про транспортні витрати №08/09/01 від 08.09.2023 видана ТОВ Ферро Вектура, проте в графах 16 і 23 CMR 050923/1 від 05.09.2023 перевізником зазначено ОСОБА_1 . Жодні договори про транспортне перевезення до митного оформлення не подавались.
Як стверджує відповідач, згідно пунктів 1.2, 1.3, 4.1 контракту № 21/23 від 21.04.2023 асортимент і ціна товару узгоджуються в замовленні. Даний документ до митного оформлення не подавався.
Щодо вище вказаних тверджень відповідача, то суд зазначає наступне.
Враховуючи те, що на підставі замовлення виставляється інвойс, та що позивачем під час митного оформлення було надано копію інвойсу від 06.07.2023 №ЕХР/10. Відтак, у відповідача була можливість встановити повну інформацію про поставку товару, зокрема його вартість. Суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано, яким чином ненадання позивачем копії замовлення впливає на митну вартість товару позивача.
Щодо твердження відповідача, що прайс - лист, який подано до митного оформлення датований 18.07.2023 в той час як інвойс виданий 06.07.2023 (інвойс виданий ще до початку дії цін зазначених в прайсі та вже містив відомості про вартість товару), то суд зазначає наступне.
В постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17 Верховний Суд вказав, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Тобто, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.
Зважаючи на те, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, то суд зазначає, що відповідач має брати до уваги документи, які підтверджують ціну товару.
Щодо твердження відповідача про те, що довідка про транспортні витрати №08/09/01 від 08.09.2023, видана ТОВ Ферро Вектура, проте в графах 16 і 23 CMR 050923/1 від 05.09.2023 перевізником зазначено ОСОБА_1 (жодні договори про транспортне перевезення до митного оформлення не подавались), суд зазначає наступне.
Виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто, так i іншими, залученими експедитором особами перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені.
Митним кодексом України не визначено виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати витрати на перевезення товару. Тому, на переконання суду, допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора. Такими документами можуть бути, зокрема довідки про вартість транспортних витрат, рахунки на оплату вартості транспортування оцінюваного товару, платіжні документи, тощо.
Тому, суд не бере до уваги доводи відповідача про ненадання позивачем документів, що підтверджують витрати на транспортування імпортованого товару.
Щодо тверджень митного органу в оскаржуваному рішенні про те, що подана довідка про транспортні витрати №08/09/01 від 08.09.2023 містить дані про вартість перевезення за маршрутом Мундра - Рава- Руська, проте в графі 3 CMR 050923/1 від 05.09.2023 місцем розвантаження вказано Хмельницький, суд зазначає наступне.
Для підтвердження маршруту перевезення товару було подано акти від 31.08.2023 №ОУ-0000006 та від 30.09.2023 №ОУ-0000007, які додатково підтверджують маршрут і вартість перевезення та вказують шлях прямування товару.
Щодо тверджень митного органу в поданих банківських платіжних документах в графі 70 міститься посилання на інвойс РІ/91/2023 від 12.06.2023. Даний документ до митного оформлення не подавався, суд зазначає наступне.
Відповідно до Специфікації №1 умова оплати 20% аванс на підтвердження замовлення та 80% після сканованої копії пакувального листа.
Проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов'язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним та надалі може змінюватись.
Відмінність проформи-інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару.
Натомість інвойс з остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс.
При цьому, саме комерційний інвойс використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони.
В даному ж випадку, заявлена митна вартість товару відповідає тій, що відображена в комерційному інвойсі від 06.07.2023 №ЕХР/10.
З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду митний орган не надав доказів того, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивач надав всі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові.
Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, тобто не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню, відмінного від основного методу.
Єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Поряд з цим, як вже було зазначено вище, відповідно до статті 55 МК України, відповідач має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.
Отже, суд дійшов висновку, що, прийнявши рішення про коригування митної вартості, відповідач діяв неправомірно, оскільки митна вартість є базою для визначення розміру належних до сплати позивачем митних платежів: мита та податку на додану вартість, наслідком коригування митної вартості товарів є збільшення розміру цих платежів.
З огляду на те вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення Львівської митниці від 29.09.2023 №UA209000/2023/000262/2 про коригування митної вартості товарів та необхідність їх скасування.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування прийняття спірних рішень
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 2684,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖД ТРАНС КОМПЛЕКТ" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задоволити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/000262/2 від 29.09.2023 року.
Стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь "ЖД ТРАНС КОМПЛЕКТ" сплачений судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКухар Наталія Андріївна