30 січня 2024 рокусправа № 380/26310/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та березні 2017 року відповідно, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди;
- зобов'язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення у липні 2016 року та грошової допомоги на оздоровлення у березні 2017 року з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, ураховуючи раніше виплачені суми.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 16.09.2023 № 1092-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення військової частини. Зазначає, що у період з 2016 року по 2017 рік відповідач протиправно здійснював нарахування і виплату грошової допомоги на оздоровлення без врахування щомісячної додаткової допомоги, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» № 889 від 22.09.2009. Згідно архівних відомостей карток грошового забезпечення, позивачу у липні 2016 року нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 7290,88 грн., та у березні 2017 року - у розмірі 7290,88 грн. При цьому, упродовж вказаних років ОСОБА_1 щомісячно виплачувалася додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889. Однак, як вбачається згідно архівних відомостей карток грошового забезпечення позивача, при здійсненні розрахунку та виплаті грошової допомоги на оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення для виплати вказаної грошової допомоги на оздоровлення не включено щомісячну додаткову грошову винагороду. Вважаючи дії військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до грошового забезпечення щомісячної винагороди, як розрахункової величини для виплати грошової допомоги на оздоровлення, протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 14.11.2023 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
Відповідач позову не визнав. 04.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 61140). Відповідач зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода відноситься до щомісячного додаткового виду грошового забезпечення, який не має не постійний, а тимчасовий характер. Її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, а відтак, вона не входить до складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з якого обчислюється одноразова грошова допомога у зв'язку із звільненням військовослужбовця з військової служби. Також зазначає, що відповідно до п. 8 приписів Інструкції № 73 про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. У зв'язку з наведеним відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.09.2023 № 1092-ОС «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Згідно особистої картки грошового забезпечення за 2016-2017 роки ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років виплачувалася одноразова грошова допомога на оздоровлення, зокрема у серпні 2016 року у розмірі 7290,88 грн. та у березні 2017 року у розмірі 7290,88 грн.
Окрім цього, позивачу регулярно нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, що підтверджується також особистими картками грошового забезпечення позивача за період з 2016 по 2017 рік.
Позивач вважає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунків щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2016-2017 роки та звернувся до суду з цим позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина четверта статті 9 Закону).
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч. 1 ст. 10-1 Закону).
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» визначено, що держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.
Згідно із ч. 3 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які займають посади в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади у справах охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 за № 537/15228 (далі - Інструкція № 425).
Підпунктом 3.7.1 п. 3.7 Інструкції № 425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Суд встановив, що згідно особистої картки грошового забезпечення за 2016-2017 роки ОСОБА_1 протягом 2016-2017 років виплачувалася одноразова грошова допомога на оздоровлення, зокрема у серпні 2016 року у розмірі 7290,88 грн. та у березні 2017 року у розмірі 7290,88 грн.
Окрім цього, позивачу регулярно нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода, що підтверджується також особистими картками грошового забезпечення позивача за період з 2016 по 2017 рік.
При цьому, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення таких виплат, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою № 889, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (далі - Постанова №889), граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Суд враховує, що п.п. 1, 2 пункту 1 Постанови № 889 (чинної до 28.02.2018) встановлено, що така винагорода виплачується:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
Отже, зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалася позивачу щомісяця до втрати чинності Постановою № 889, тобто мала постійний (систематичний) характер.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 26.02.2021 по справі № 620/3346/19, відповідно до якого, оскільки останні 15 місяців перед звільненням на підставі Постанови № 889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, то підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги на оздоровлення, представник відповідача посилається на висновки Верховного Суду та Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВС України від 02.02.2016 № 73 (далі по тексту - Інструкція № 73), відповідно до яких винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Так, пунктом 8 Інструкції №73 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
В той же час, застосовуючи Інструкцію № 73, як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Як зазначено судом вище, ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам указаного Закону.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.04.2021 у справі № 620/561/20.
Окремо слід звернути увагу, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.
У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладеною в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 у справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі 240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Також така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17.
Отже, дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2017 роки без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889 є безпідставними, а тому позов підлягає до задоволення.
До суду відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що у спірний період відповідач включив суми щомісячної додаткової грошової винагороди позивача до складу грошового забезпечення, з якого обчислював грошову допомогу на оздоровлення.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що дії військової частини НОМЕР_1 щодо невключення суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась та виплачувались грошова допомога на оздоровлення у 2016-2017 роках, є протиправними.
Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями військової частини НОМЕР_1 прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу сум грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення, з урахуванням вже виплачених сум.
Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, то суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Так, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116)».
Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.09.2023 № 1092-ОС «Про особовий склад» підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
Отже, в цьому випадку тримісячний строк звернення до адміністративного суду має обраховуватися з 17.09.2023, адже 16.09.2023 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
До суду з цим позовом представник позивача звернувся через підсистему «Електронний суд» 09.11.2023, тобто дотримавшись тримісячного строку звернення до суду.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016-2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ 14321647) здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) допомоги на оздоровлення у 2016 - 2017 роках, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889, за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення, з урахуванням вже виплачених сум.
Судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 30.01.2024.
Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна