31 січня 2024 рокусправа №380/26536/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області, Управління), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії інваліда 2 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, призначити і виплатити пенсію інваліда 2 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби з серпня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно припинено виплату пенсії з серпня 2023 року, а надані відповіді на звернення жодним чином не підтверджують правомірність таких дій.
Ухвалою суду від 17.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що позивач не перебував на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та відповідачем не приймалося рішення про припинення виплат пенсії Також вказав, що в ГУ ПФ України у Львівській області відсутні матеріали пенсійної справи позивача, а її витребування в Пенсійних органах Російської Федерації є неможливим. Тому, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Республіканським центром медико-соціальної експертизи позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою серії МСЕ №001810 від 17.11.1998. Кримським обласним військовим комісаріатом позивачу з 20.02.1999 призначена пенсія по інвалідності та видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.02.1999.
Позивача як внутрішньо переміщену особу взято на облік у 2020 році, згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1333-5000269618 від 24.02.2020.
З метою отримання пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637 позивач 03.08.2023 звернувся до відділу розгляду управління обслуговування громадян ГУ ПФ України у Львівській області.
Відповідач листом від 11.08.2023 повідомив, що питання призначення та виплати пенсії позивача неможливо вирішити, оскільки органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості здійснити до органів Пенсійного фонду Російської Федерації запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Позивачем скеровано повторно звернення від 28.08.2023 щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії.
Відповідач листом від 12.05.2023 повторно повідомив, що органи Пенсійного фонду України позбавлені можливості здійснити до органів Пенсійного фонду Російської Федерації запит пенсійної справи та атестата про останній місяць виплати пенсії заявника за попереднім місцем отримання пенсії.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з статтею 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 №509 передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Статтею 7 Закону №1706-VII передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до статті 14 Закону №1706-VII внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05.11.2014 №637 (далі - Постанова №637), якою визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб.
Відповідно до вказаної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».
Судом встановлено, що у справі є довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи №1333-5000269618 від 24.02.2020, довідка про відкриття на ім'я позивача пенсійного рахунку №16-43/2197 від 23.10.2023.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 49 Закону №1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.
Згідно з положеннями статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Законом №1058-IV встановлено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, який розширеному тлумаченню не підлягає.
Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №243/5279/17.
Судом встановлено, що позивач отримав відмови, оформлені листами №21413-22300/К-52/8-1300/23 від 11.08.2023 та №24387-24860/К-52/8-1300/23 від 12.09.2023, оскільки, через введений воєнний стан унеможливлено листування з органами Пенсійного фонду Російської Федерації та, як наслідок, отримання пенсійної справи позивача та документів про припинення виплати пенсії за попереднім місцем отримання пенсії.
Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 1.8 Інструкції про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 23.04.1999 № 4-5, виплата пенсій пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання до держав, що підписали Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), здійснюється на умовах та в порядку, визначених Угодою, управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах.
Пенсії виплачуються на підставі повідомлення відповідного органу з питань пенсійного забезпечення держави за новим місцем проживання особи на умовах та в порядку, передбачених Угодою.
Таким чином, право пенсіонера на отримання пенсії не залежить від можливості пенсійного органу підтвердити припинення виплати пенсії останньому за попереднім місцем проживання.
На підставні Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено на території України воєнний стан, у зв'язку військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 24.02.2022, листування із країною-агресором зупинено, що підтверджується офіційним повідомленням АТ «Укрпошта» на своїй офіційній сторінці в Інтернеті. Також, за результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних держав стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023.
Зазначене унеможливлює отримання пенсійним органом матеріали пенсійної справи та документального підтвердження припинення виплати пенсії позивачу.
Відповідно до пункту 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Згідно з пунктом 4.8 Порядку №22-1 заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання документування управлінської діяльності» від 17.01.2018 №55.
Аналіз викладених норм законодавства у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку з відсутністю його пенсійної справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.09.2021 у справі №308/3864/17.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 2 статті 20 Закону №389-VIII передбачено, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною 2 статті 64 Конституції України.
Крім того, суд зауважує, що сама умова щодо витребування пенсійної справи від уповноважених органів Російської Федерації встановлює для громадян України не передбачену законами України вимогу для отримання пенсії, а враховуючи розірвання дипломатичних відносин з Російською Федерацією, звернення органів Пенсійного фонду України до компетентних органів Російської Федерації для витребування пенсійної справи є неможливим та взагалі позбавляє таких осіб можливості отримувати пенсію, що, у свою чергу, порушує їх гарантоване Конституцією України право власності та право на соціальний захист.
Суд зазначає, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача з органу Пенсійного Фонду за попереднім місцем його проживання (реєстрації) (територіального органу Пенсійного Фонду Російської Федерації) згідно з пункту 4.12 Порядку №22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію, а позбавлення відповідача можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи не може слугувати підставою для відмови у поновленні позивачеві виплати пенсії відповідно Закону №1058-IV.
Слід також зауважити, що ГУ ПФ України у Львівській області не прийняло жодного рішення за результатами розгляду заяв позивача від 03.08.2023 та 28.08.2023 в порядку, визначеному Законом №1058-IV та Порядком №22-1, натомість розглянуло цю заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надіслало листи від 11.08.2023 та 12.09.2023. У листах ГУ ПФ України у Львівській області роз'яснило заявнику положення законодавства щодо поновлення виплати пенсії та правозастосовні проблеми, які виникають з реалізацією цих норм у зв'язку із введенням воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також повідомило, що питання призначення та виплати пенсії буде вирішене після внесення змін до законодавства.
На переконання суду, такі дії відповідача не є законним способом поведінки державного органу, а тільки відповідями на заяви про призначення та поновлення виплати пенсії, оскільки, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, прийнятого у встановленому законом порядку, а отже - не може вважатися «відмовою у поновленні виплати пенсії» у розумінні статті 49 Закону № 1058-IV та положень пунктів 4.3, 4.7 розділу IV Порядку №22-1.
Застосовуючи викладені норми Закону суд висновує, що рішення про поновлення чи про відмову в поновленні пенсії повинно бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом - рішенням/розпорядженням органу ПФ України. При цьому орган ПФ України не пізніше 10 днів після винесення рішення повинен був видати або направити особі повідомлення про поновлення, відмову в поновленні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Оцінюючи дії ГУ ПФ України у Львівській області суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо належного розгляду заяв позивача від 03.08.2023 та 28.08.2023 про призначення та поновлення виплати пенсії. Відсутність належним чином оформленого рішення ГУ ПФ України у Львівській області про поновлення пенсії чи відмову в поновленні після спливу встановленого законом десятиденного строку розгляду заяви особи, не зважаючи на надсилання позивачу листів від 11.08.2023 та 12.09.2023, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
Таким чином, дії відповідача є протиправними.
Адміністративний суд, відповідно до статті 245 КАС України, не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.
Згідно з пунктами 3, 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Отже, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади
З огляду на викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.08.2023 про поновлення виплати пенсії по інвалідності, з урахуванням висновків суду.
Згідно з вимогами часини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії по інвалідності, викладеної у листах від 11.08.2023 №21413-22300/К-52/8-1300/23 та №24387-24860/К-52/8-1300/23 від 12.09.2023.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 28.08.2023 про поновлення виплати пенсії по інвалідності, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.