26 січня 2024 року м. Київ № 320/39330/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст позовних вимог.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №38101-ДПС-45 від 06.07.2023.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що акт перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, не є належним доказом з огляду на визнання протиправною та нечинною постанови КМУ №823, якою було внесено зміни до Порядку №509, у тому числі і щодо можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, ї територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу.
Також позивач зазначає про недопустимість у якості доказу акта перевірки з огляду на невідповідність дати його винесення зазначеній у податковому повідомленні-рішенні даті.
По суті виявлених порушень позивач стверджує, що ним не здійснювалась господарська діяльність в орендованих магазинах, хто такий ОСОБА_2 позивачу невідомо. Позивач зазначив, що означена особа не є співробітником позивача.
Крім того, позивач вказує на процедурні порушення, які передували винесенню спірної постанови, в частині неповідомлення його про дату розгляду справи, ненадіслання йому спірної постанови.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що перевіркою встановлено допуск працівника без оформлення трудових відносин, наслідком чого є винесення спірної постанови за результатами розгляду справи про правопорушення.
Враховуючи наведене, спірна постанова винесена з урахуванням норм чинного законодавства та є законним та правомірним.
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 зупинено стягнення на підставі спірної постанови до набрання законної сили рішенням по суті спору у справі.
17.11.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
Постановою ЦМУ Держпраці від 06.07.2023 №38101-ДПС-45 за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у м. Києві від 24.05.2023 №38101/26/15/07/ НОМЕР_1 щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, у зв'язку з тим, що у порушення вимог статті 24 КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015 №413 позивач допускає працівників до виконання роботи без оформлення трудових відносин (під час проведення ГУ ППС у м. Києві фактичної перевірки 23.05.2023 встановлено факт використання праці ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин), у порушення вимог постанови КМУ від 17.06.2015 №413 повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 не подавалося, на підставі ст. 365 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 №509 та на підставі абз. 2 частини другої статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 67000,00 грн.
Означена постанова винесена на підставі акта фактичної перевірки від 23.05.2023, зареєстрованого в ГУ ДПС у м. Києві 24.05.2023 за №38101/26/15/07/ НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки), в якому зазначено, що перевірку проведено 23.05.2023 о 13:00 год у магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , належного ФОП ОСОБА_1 , у присутності ОСОБА_2 , продавця, зазначеного як такого, з яким оформлені трудові відносини.
Не погоджуючись із вказаними висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5)при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Відповідно до частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 - 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі Порядок № 509) в редакції від 12.03.2023.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Згідно пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Положеннями пункту 4 Порядку №509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Судом встановлено, що спірна постанова винесена на підставі акта перевірки, в якому зафіксовано про здійснення фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у присутності продавця ОСОБА_2 , датою початку роботи якого вказано 17.05.2023, розмір заробітної плати - 7000 грн.
В акті перевірки зазначено про проведення контрольної розрахункової операції - одноразового POV Elf Bar 1500 «Яблуко Персик» на суму 350,00 грн; розрахунковий документ не надано; РРО/ПРРО відсутнє; сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахуванням проведеної розрахункової операції - 5310,00 грн.
В ході перевірки встановлено, що в магазині за адресою. АДРЕСА_2 реалізуються тютюнові вироби за готівковий розрахунок. Перед початком перевірки проведено контроль-розрахункову операцію. При цьому РРО/ПРРО не використовувався, відповідний розрахунковий документ не видано, а саме, було реалізовано одноразову електронну сигарету Elf Bar 1500 по ціні 350,00 грн без марки акцизного податку, розрахунок провів продавець ОСОБА_2 . Встановлено використання найманої праці позивачем продавця ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин, без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням.
Відповідно до наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_2 від 23.05.2020 13:15 год., він працює на ФОП ОСОБА_1 , магазин Ноока, АДРЕСА_1 ; працює з 17.05.2023 по 23.05.2023 - стажується на продавця м. Позняки, трудової книжки не має, режим роботи з 10:00 до 20:00 3х3, заробітну плату за попередній місяць не отримував. При продажу одноразової сигарети Elf Bar по ціні 350,00 грн розрахунок провів за готівку, банківський термінал відсутній.
Відповідно до інформації з ЄДРПОУ ФОП ОСОБА_1 має право займатися наступними видами діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.26 Роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах.
У разі, якщо робота, виконувана особою на користь суб'єкта господарювання, збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності, то робота такої особи повинна виконуватись на умовах трудового договору.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 30.03.2021 у справі № 380/1563/20, від 02.06.2021 у справі №260/613/19.
Таким чином, акт перевірки, складений територіальним органом ДПС, під час якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20, від 21.04.2021 у справі № 260/586/20 щодо аналогічних правовідносин.
Крім того, у частині 8 статті 265 КЗпП України встановлено, що штрафи, зазначені в абзаці 2 частини 2 цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, в установі, організації.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що в останній використовується формулювання «може», що надає суб'єкту владних повноважень можливість на свій розсуд здійснювати власні активні дії.
Верховний Суд у постановах від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20, від 29.09.2022 у справі №460/3829/20 зазначає, що ця норма не вказує на те, що тільки рішення суду є єдиним винятком при накладенні штрафу без проведення перевірки. Положення частини 8 статті 265 Кодексу законів про працю України не забороняють накладати штрафи на підставі актів перевірок Державної податкової служби, її територіального органу, під час яких виявлені порушення законодавства про працю, як це передбачено Порядком № 509.
У спірному випадку, приймаючи оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу, уповноважена особа відповідача виходила з обставин, встановлених актом перевірки щодо неоформленого працівника ОСОБА_2 .
Позивач, в свою чергу, заперечує факт трудових відносин зі ОСОБА_2 , зазначаючи про те, що останній не перебував у трудових відносинах з позивачем.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
У постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 Верховний Суд вказує на те, що відповідальність за прийняття на роботу працівника без належного оформлення трудових відносин настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Судом встановлено, що матеріали справи містять письмові пояснення ОСОБА_2 від 23.05.2020 13:15 год., відповідно до яких він працює на ФОП ОСОБА_1 , магазин Ноока, АДРЕСА_1 ; працює з 17.05.2023 по 23.05.2023 - стажується на продавця м. Позняки, трудової книжки не має, режим роботи з 10:00 до 20:00 3х3, заробітну плату за попередній місяць не отримував. При продажу одноразової сигарети Elf Bar по ціні 350,00 грн розрахунок провів за готівку, банківський термінал відсутній.
Означені пояснення, на переконання суду, є доказом використання позивачем найманої праці працівника ОСОБА_2 , а тому означена особа є такою, що фактично здійснювала діяльність продавця під час проведення перевірки 23.05.2023.
Згідно частини першої статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неналежності та недопустимості в якості доказу акта перевірки з посиланням на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишену без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, якою визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», якою, серед іншого, внесено зміни до Порядку №509, в тому числі в частині можливості накладати штрафи на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а також порядку розгляду справи про накладення штрафу, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів застосування означених положень. У свою чергу, суд зауважує, що як відповідач при прийняття спірної постанови, як і ГУ ДПС у м. Києві під час проведення фактичної перевірки керувались положенням Порядку №509 в редакції постанови КМУ від 14.03.2023 №226 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 175 і від 17 липня 2013 р. № 509».
Доводи позивача щодо нездійснення ним в орендованих приміщеннях господарської діяльності у зв'язку з військовою агресією не приймаються судом до уваги з огляду на їх недоведеність.
Суд зауважує, що у межах спірних відносин фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 здійснювалася посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, як уповноваженими особами, у порядку, визначеному податковим законодавством, за місцем провадження господарської діяльності позивача та за присутності продавця ОСОБА_2 . При цьому, жодних доказів обізнаності саме позивача про проведення відносно нього фактичної перевірки як і доказів його присутності під час здійснення такої матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 і 2 статті 8 Закону №877-V, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, поряд з іншим, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані: повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; ознайомити керівника суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноважену ним особу (фізичну особу - підприємця або уповноважену ним особу) з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом; не перешкоджати праву суб'єктів господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами.
В свою чергу статтями 10 і 11 Закону №877-V визначено права і обов'язки суб'єкта господарювання. Зокрема, суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: бути поінформованим про свої права та обов'язки; одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта. Водночас, суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний: надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.
З'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі у розгляді справи, не можуть бути підставою для скасування постанови про накладення штрафу. При цьому суд зазначає, що самого лише посилання на порушення процедури повідомлення про час та місце розгляду справи недостатньо для визнання постанови протиправною. Така особа може навести суду свої заперечення та надати відповідні докази, які така особа мала наміри подати до уповноваженої особи, для доведення дотримання законодавства у своїй діяльності тощо.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 125, частини другої статті 129 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, вирішуючи публічно-правовий спір, адміністративний суд забезпечує, зокрема, дотримання верховенства права, рівність усіх учасників судового процесу, змагальність сторін, диспозитивність, а також офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Вищезазначене тлумачення положень Порядку №509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 17.02.2022 у справі № 280/1515/19, від 13.04.2022 у справі № 1940/1785/18 та від 25.05.2022 у справі №805/4317/18-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
З позовної заяви вбачається, що як на підставу протиправності оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 67000,00 грн позивач посилається, зокрема на недотримання відповідачем, визначеної Порядком №509, процедури притягнення його до відповідальності в частині його неповідомлення про розгляд справи про накладення штрафу. У зв'язку з цим позивача позбавлено можливості подавати відповідні пояснення та докази з приводу виявлених порушень.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів виконання імперативно закріпленого за відповідачем обов'язку щодо письмового повідомлення позивача про отримання відповідачем акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Судом не приймаються до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи копії листів від 08.06.2023 про повідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу та від 06.07.2023 про направлення спірної постанови, з огляду на відсутність доказів доведення його змісту до позивача законодавчо встановленими способами.
Суд звертає особливу увагу на приписи статті 10 Закону №877-V, згідно яких одним з прав суб'єкта господарювання є право надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта. В той же час згідно з абзацом 12 частини 6 статті 7 Закону №877-V зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
Таким чином, з огляду на неповідомлення позивача про розгляд справи про накладення штрафу та надіслання повідомлення про отримання акта перевірки було позбавлено позивача можливості надати уповноваженому органу в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта, тобто, реалізувати належне йому право на участь у процесі прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.
У постанові Верховного Суду від 16.09.2021 у справі №420/9061/20 сформовано такі висновки. У ст. 3 Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" серед основних принципів здійснення державного нагляду міститься принцип відкритості та прозорості.
Критерій урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене, насамперед, у справах, де передбачається прийняття "несприятливих" адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи. Головне управління Держпраці у відповідній області як будь-який інший орган державної влади повинно застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо у тому разі, коли воно матиме несприятливі наслідки для особи.
Як встановлено судом, у наявних спірних правовідносинах на позивача спірною постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення накладено штраф в розмірі 67000,00 грн. Такий штраф є суттєвим для фізичної особи-підприємця.
Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18, досліджуючи питання обов'язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення, зробив висновок про те, що санкції за порушення законодавства про працю та зайнятість населення співмірні з покараннями за злочини. Колегія суддів дійшла висновку, що особі, до якої застосовуються такі суттєві розміри штрафу в якості відповідальності за порушення законодавства про працю, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, правовий захист тощо.
Отже, відсутність аналізу суб'єктом владних повноважень всіх обставин у сукупності та прийняття рішення без врахування позиції особи, яка притягується до відповідальності і якій не було належним чином надано право бути заслуханою державним органом влади, свідчить про недотримання відповідачем критерію обґрунтованості рішення, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.
Слід зауважити, що відповідачем до суду не надано належних доказів, про повідомлення уповноваженою особою суб'єкта господарювання про дату одержання документів, та про розгляд справи про накладання штрафу. Отже, враховуючи неправомірні дії відповідача, а саме невиконання законодавчо встановлених вимог щодо процедури повідомлення позивача про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку №509, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправним рішень прийнятих за її наслідками. Тому неповідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи про накладання штрафу за результатами фактичної перевірки, у зв'язку з чим він не подав пояснення та докази, які б спростували зафіксовані в Акті перевірки порушення законодавства про працю. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. З огляду на наведене, позивач був позбавлений суб'єктом владних повноважень права приймати участь у процесі прийняття рішення, щодо накладення на нього штрафу, що вказує на протиправний характер рішення, прийнятого за результатами такого розгляду.
Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04.05.2022 у справі №300/3288/20.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
VI. Судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №38101-ДПС-45 від 06.07.2023.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 44681053).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Суддя Жук Р.В.