01 січня 2024 року № 320/13197/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення різниці у заробітку,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової служби України, у якому просила суд визнати протиправними та скасувати наказ Державної податкової служби України від 23.03.2023 № 306-о про переведення ОСОБА_1 , зобов'язати ДПС України запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду та стягнути різницю у заробітку за час перебування на нижчій посаді з відрахуванням всіх податків.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона працювала на посаді начальника відділу організаційно аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами. У зв'язку з введенням наказу ДПС України від 24.02.2022 №243-о про встановлення простою у роботі ДПС та її територіальних органах, вона не перебувала за основним місцем роботи. Згодом їй на месенджер надійшов наказ ДПС від 23.03.2023 №306 -о про переведення її на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами. Стверджує, що її переведення є незаконним та таким, що відбулося без її згоди та без фактичного скорочення штатів. Зазначає, що їй не було запропоновано рівнозначну посаду та як наслідок не переведено на рівнозначну посаду, не враховано її переважне право на залишення на роботі. Просить визнати протиправним та скасувати оскаржуваний наказ.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що наказами ДПС України від 14.01.2022 №22 «Про введення в дію Структури апарату Державної податкової служби України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС» (зі змінами) та від 19.01.2022 № 1-ф «Про введення в дію Штатного розпису на 2022 рік Державної податкової служби України» внесено зміни до Організаційної структури та Штатного розпису ДПС, внаслідок чого скорочено посаду начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців, яку з 18.12.2020 обіймала ОСОБА_1 на підставі наказу ДПС 16.12.2020 №1339-о «Про переведення працівників». У зв'язку з чим відбулося скорочення посади начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами та ДПС України та підготовлено Попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення, яке направлено їй на мобільний телефон. З урахуванням наведених обставин та у зв'язку з відсутністю відмови позивачки від зайняття запропонованої посади, 23.03.2023 ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС України у зв'язку із змінами організаційної структури та штатного розпису відповідно до наказу ДПС від 23.03.2023 №306-о «Про переведення ОСОБА_1 ». При цьому, як зазначає відповідач, за результатами моніторингу особової справи встановлено відсутність матеріалів, що підтверджували б переважне право ОСОБА_1 на залишення роботі, а відтак оскаржуваний наказ є правомірним та законним. Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивачкою подано відповідь на відзив, у якій зазначила, що скорочення чисельності відділу не відбулося, лише в назві управління змінилося одне слово з "паливо" на "пальне". А відтак, переведення її на нижчу посаду є незаконним. Звернула увагу, що надання згоди на переведення не надавала, а відтак це необхідно вважати відмовою від запропонованої посади. Стверджувала, що постійно підвищувала рівень професійних знань, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, а відтак у відповідача не було правових підстав для переведення її на нижчу посаду.
Представником відповідача подано до суду додаткові пояснення та заперечення на відповідь на відзив, у яких додатково наголошено на безпідставності позовних вимог, зазначено, що враховуючи скорочення посади, на якій працювала позивачка, та враховуючи відсутність її відмови на переведення на запропоновану вакантну посаду, позивачку правомірно спірним наказом переведено на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України. Зазначено, що у матеріалах особової справи позивачки встановлено відсутність матеріалів, які б підтверджували переважне право на залишенні на роботі. Відповідач вказує, що у випадку, якщо держслужбовець не згоден продовжувати проходити держслужбу у зв'язку із зміною істотних умов, він має подати заяву про звільнення або про переведення на запропоновану посаду не пізніш як за 30 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов держслужби. Отже, на переконання відповідача, якщо протягом цього строку держслужбовець не надав заяву, слід вважати, що він погодився й надалі проходити держслужбу (абз. 3 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу»).
Представником позивачки подано пояснення щодо заперечень на відповідь на відзив та заперечення на додаткові пояснення відповідача, в яких наголосила щодо наявності 6 рівнозначних вакантних посад на момент переведення позивачки на нижчу посаду. Звернула увагу, що позивачка не надавала згоди на переведення, а тому у разі її не погодження на запропоновану рівнозначну посаду відповідач мав звільнити її, чого не відбулося.
Ухвалою від 27.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 11.07.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 17.07.2023.
Протокольною ухвалою суду від 17.07.2023 на підставі ст. 194, 205 КАС України постановлено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 12.01.2024 витребувано від Державної податкової служби України завірену належним чином: копію трудової книжки ОСОБА_1 ; інформацію про розміри посадових окладів (тарифна ставка) за посадами "начальника відділу Організаційно аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами" та "головного державного податкового інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами" за період з 23.03.2023 по день виконання цієї ухвали; розрахунок різниці (з відрахуванням податків) між заробітною платою за посадою "начальника відділу Організаційно аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами" та заробітною платою за посадою "головного державного податкового інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами", яку займає ОСОБА_1 за період з 23.03.2023 по день виконання цієї ухвали.
На адресу суду 01.02.2024 надійшли витребувані докази.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 22.06.2020 працювала на посаді начальника відділу організаційно аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами.
Наказом ДПС України від 24.02.2022 №243-о встановлено простій у роботі ДПС та її територіальних органах, відповідно до якого позивачка не перебувала за основним місцем роботи.
Як зазначає позивачка у позовній заяві, з червня 2022 року працівників ДПС почали виводити з простою, однак її на роботу не викликали.
Положенням про відділ організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України, затвердженого 23 листопада 2021 року в.о. Голови ДПС Євгеном Олейніковим визначено, що відділ організаційно- аналітичної роботи та СЕАРП СЕ є структурним підрозділом управління контролю за виробництвом, обігом та
ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами.
Основними завданнями цього відділу, згідно зазначеного вище положення є:
- забезпечення реалізації державної податкової політики в частині контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива;
- проведення аналітичної роботи в системі електронного адміністрування реалізації палива для забезпечення контролю на етапах його виробництва, зберігання та реалізації з метою забезпечення надходження до бюджету сум акцизного податку в повному обсязі.
Наказами Державної податкової служби України від 14.01.2022 №22 «Про введення в дію Структури апарату Державної податкової служби України та затвердження Організаційної структури та Переліку індексів структурних підрозділів апарату ДПС» (зі змінами) та від 19.01.2022 № 1-ф «Про введення в дію Штатного розпису на 2022 рік Державної податкової служби України» внесено зміни до Організаційної структури та Штатного розпису ДПС, внаслідок чого реорганізовано управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива (20 од.) в управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального з чисельністю 16 од, вивівши з його складу відділ ліцензування пального (4 од.) та утворено відділ організаційно-аналітичної роботи та СЕА РПСЕ.
Скорочено посаду начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України без скорочення чисельності та штату державних службовців, яку з 18.12.2020 обіймала ОСОБА_1 на підставі наказу ДПС 16.12.2020 №1339-о «Про переведення працівників».
21 жовтня 2022 року в.о. Голови ДПС затверджено Положення про відділ організаційно-аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України. Зазначений відділ є структурними підрозділом управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензування пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України.
Основними завданнями відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України є:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом пального;
- забезпечення реалізації державної політики у сфері контролю за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону;
- здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень вимог законодавства у сфері виробництва та обігу пального; проведення роботи, пов'язаної з боротьбою з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом підакцизних товарів (продукції);
- організація функціонування системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового;
- надання в межах своїх повноважень консультацій з питань податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС;
- підготовка пропозицій щодо удосконалення нормативно-правових актів та розробка проектів законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну щодо ліцензування та контролю за виробництвом та обігом підакцизної продукції тощо.
У зв'язку зі змінами у структурі, в.о. Голови ОСОБА_2 07 лютого 2023 року затверджено Положення про управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням пального Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України.
Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, з огляду на зазначені зміни, а саме: скорочення посади начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами, ДПС підготовлено попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення, в якому на виконання вимог абзацу другого частини третьої статті 87 Закону №889, позивачці запропоновано наступну вакантну посаду відповідно до штатного розпису ДПС: головний державний інспектор відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами.
Зазначене попередження було надіслано ОСОБА_1 на її мобільний телефон (телеграм) 21.02.2023, про що було складено протокол про доведення інформації.
Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, оскільки протягом 30 календарних днів з моменту ознайомлення з попередженням про наступне звільнення відмова від зайняття запропонованої посади від ОСОБА_1 не надходила, 23.03.2023 позивачку було переведено на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами ДПС України у зв'язку зі змінами організаційної структури та штатного розпису відповідно до наказу ДПС від 23.03.2023 №306-о "Про переведення ОСОБА_1 ".
У березні 2023 року на месенджер ОСОБА_1 надійшов вищезазначений наказ ДПС від 23.03.2023 №306-о.
Позивачка вважає, що оскільки їй не було запропоновано всі рівнозначні вакантні посади, що прямо суперечить нормам КЗпП України та Закону України "Про державну службу", то наказ ДПС України від 23.03.2023 №306-о про її переведення на нижчу посаду є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, стверджувала, що подання позову до суду з метою захисту своїх інтересів свідчить про її незгоду з переведенням на посаду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 889-VIII) посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
Приписами пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Приписами частини 3 статті 87 Закону №889-VIII встановлено, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Процедура переведення державних службовців передбачена статтею 41 Закону № 889-VIII, згідно з якою державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
Переведення не повинно бути прихованим покаранням.
Визначення рівнозначної посади міститься у пункті 6 частини першої статті 2 Закону № 889-VIII та означає посаду державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів. Визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 затверджено перелік посад державної служби, що прирівнюється до відповідних категорій.
Посада ОСОБА_1 належить до категорії посад державної служби Б.
У позивачки наявна повна вища юридична освіта, має сертифікати щодо проходження навчання, здала іспит на визначення рівня володіння державною мовою.
У попередженні про звільнення у зв'язку із скороченням посади державної служби від 21.02.2023 позивачці, враховуючи наявну кваліфікацію, запропоновано переведення на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами.
Зазначена посада відноситься до категорії посад державної служби В, тобто не є рівнозначною посадою та є нижчою від посади, яку позивачка займала до переведення.
Отже, відповідачем не в повній мірі виконано вимоги статті 87 Закону України «Про державну службу» та не запропоновано позивачці рівнозначні посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України (п.19 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів») при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, зокрема, щодо рівнозначності посади, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Даний висновок кореспондується також із висновками Національного агентства України з питань державної служби, викладеними у роз'ясненні від 22.07.2016 року № 13-р/з «Щодо переведення на нижчу посаду».
Оскільки, обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Така ж думка висловлена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №813/5500/14, адміністративне провадження К/9901/15302/18, від 18 жовтня 2017 року №6-1723цс17.
На переконання суду відповідачем не було виконано усі приписи чинного законодавства, оскільки позивачці пропонувались не всі наявні рівнозначні посади.
Як встановлено судом, 21.02.2023 було підготовлено попередження позивачки про скорочення її посади внаслідок зміни структури та штатного розпису ДПС України без скорочення чисельності та штату держаних службовців. Позивачці запропоновано посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами.
Заяви про надання згоди на переведення на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами позивачка не давала, зазначена обставина не заперечується сторонами.
Як зазначалося судом вище, станом на момент попередження про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням посади державної служби позивач обіймала посаду начальника відділу організаційно аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами. Вказана посада віднесена до посади державної служби категорії «Б».
Водночас позивачці запропоновано перейти на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами, яка віднесена до посад державної служби категорії «В», яка відноситься до іншої групи оплати праці та схеми посадових окладів державних службовців передбаченої статтею 51 Закону № 889-VIII та є нижчою посадою.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано чітку та послідовну процедуру вивільнення працівників у разі скорочення штату, яка передбачає:
1) повідомлення працівників не пізніше, ніж за два місяці;
2) запропонування працівнику всіх наявних вакантних посад (що були наявними на момент попередження працівника про звільнення та з'явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення), які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації;
3) перевірку наявності у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, тобто здійснення їх порівняльного аналізу за такими критеріями.
При цьому, визначальним критерієм для встановлення наявності переважного права на залишення на роботі працівникам при скороченні чисельності штату у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень його кваліфікації та продуктивність праці, а сімейний стан, стаж роботи та інші обставини, що надають право для залишення на роботі, враховуються лише у тому разі, коли працівники мають однакову кваліфікацію і продуктивність праці.
Разом з тим, під кваліфікацією розуміється здатність працівника виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи.
Доказами більш високої кваліфікації можуть бути відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), підвищення кваліфікації, навчання без відриву від виробництва, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, досвід трудової діяльності.
У свою чергу, про продуктивність праці, як узагальнюючий показник її результативності, може свідчити збільшення обсягу виконуваної роботи, її якості, суміщення професій тощо. Однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці є дисциплінованість працівника.
Таким чином, для порівняння кваліфікації та продуктивності праці працівників повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів, про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника підлягають оцінюванню окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.
Водночас, для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі №824/3229/14-а, від 11.07.2018 року у справі № 816/1232/17.
Отже, лише виконання роботодавцем всіх у сукупності вищезазначених гарантій реалізації працівником права на працю при скороченні штатів є підставою для переведення на нижчу посаду чи правомірного звільнення.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не спростовується, наявність вільних вакансій на 21.03.2023, які не було запропоновано позивачці. Крім того, відповідачем не було надано жодних пояснень щодо переведення саме позивачки на нижчу посаду, або будь - якого аналізу чи порівняння позивача поряд з іншими працівниками.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 01.04.2015 року у справі №6-40цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Вказана позиція також підтримана в постанові Верховного Суду у справі №816/1232/17 від 11.07.2018 року.
Наведене свідчить про переведення позивачки на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами в порушення статті 41 Закону № 889-VIII.
А відтак, наказ Державної податкової служби України від 23.03.2023 № 306-о про переведення ОСОБА_1 є протиправним та таким що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки законом не передбачено іншого способу захисту ніж зазначений в ч. 1 ст. 235 КЗпП України, оскільки переведення відбулось з порушенням установленого законом порядку, суд повинен поновити працівника на попередній роботі, а саме на посаді начальника відділу організаційно аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами з 23.03.2023.
Відповідно до ч. 2 с. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідачем на вимогу суду надано розрахунок різниці в нарахованій заробітній платі ОСОБА_1 з 23.03.2023 по 30.01.2024 від 31.01.2024, відповідно до якого різниця становить 19220,97 грн. Судом шляхом математичного підрахунку встановлено, що різниця з 23.03.2023 по 31.01.2024 включно становить 19306 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ДПС України запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Оскільки законом не передбачено іншого способу захисту ніж зазначений в ст. 235 та ст. 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що переведення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Суд звертає увагу, що у частині другій статті 9 КАС України вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Таким чином належним способом захисту порушеного права позивача є скасування наказу про переведення № 306-о від 23.03.2023 та поновлення на попередній посаді начальника відділу організаційно аналітичної роботи та СЕА РПСЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами з 23.03.2023.
Крім того питання пропонування іншої посади та переведення на іншу посаду є виключної компетенції роботодавця, захищаючи права та свободи позивача суд, не може перебирати на себе функції роботодавця, та втручатися в його повноваження.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що якщо протягом 30 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу», державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби, оскільки в даному випадку переведення позивачки відбулося на підставі ст. 41 цього Закону, а не у зв'язку зі зміною істотних умов служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Крім цього, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивачки до ДПС України про визнання протиправним та скасування наказу №306-о від 23.03.2023 про переведення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України з 23.03.2023 на посаду головного державного інспектора відділу методології з питань адміністрування акцизного податку, ліцензування виробництва та обігу підакцизних товарів управління адміністрування акцизного податку та методології Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України, поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України з 23.03.2023 та стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 23.03.2023 по 01.02.2024 в сумі 19306 грн.
Також, суд зазначає, що вказує на те, що відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи вищевикладені положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне зазначити, що рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення різниці за один місяць в розмірі 1960 грн. підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати наказ Державної податкової служби України від 23.03.2023 № 306-о про переведення ОСОБА_1 ..
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України з 23.03.2023.
Стягнути з Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43005393, 04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за період з 23.03.2023 по 01.02.2024 в сумі 19306 грн. (дев'ятнадцять тисяч триста шість).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організаційно-аналітичної роботи та СЕАРП СЕ управління контролю за виробництвом, обігом та ліцензуванням палива Департаменту контролю за підакцизними товарами Державної податкової служби України з 23.03.2023 підлягає негайному виконанню.
Рішення суду в частині стягнення різниці середнього заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 1960 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) грн. підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.