ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" лютого 2024 р. справа № 300/6899/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
Представник ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1 ), 06.10.2023 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом заявою до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі також - відповідач, Департамент), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористану основну оплачувану відпустку за 2022 рік - 30 днів, та додаткова оплачувана відпустка як учаснику бойових дій у кількості 14 днів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022-2023 роки у кількості 30 днів та додаткової відпустки як учаснику бойових дій у кількості 14 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що наказом №92 о/с від 20.02.2023 за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 ЗУ "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області, з 28.02.2023, установивши щомісячну премію за лютий 2023 року в розмірі 201,97 відсотка, з виплатою компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки за відпрацьований час у 2023 році. Відповідно до довідки від 01.06.2023 виданої заступником начальника управління - начальником 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління у позивача за час проходження служби в Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за 2022, 2023 роки - щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки не надавались.
У зв'язку із викладеним, позивачка звернулася із заявою до відповідача про виплату компенсації щорічної чергової та додаткової основної оплачуваної відпустки, однак відповідач відмовив у виплаті такої компенсації. Позивачка вважає такі дії протиправними, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с.28-30).
19.10.2023 представник позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунув, відтак ухвалою суду від 24.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 33-34).
Відповідач з позовними вимогами не погодився, у відзиві на позовну заяву зазначив зокрема, що Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19 відступив від раніше сформованої практики Верховного Суду щодо субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства, та сформував новий висновок про неможливість такого застосування після змін в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що набули чинності з 01.05.2022 на підставі Закону №2123-IX, а саме: "п.55. Таким чином, оскільки після 01.05.2022 законодавчо врегульовані спірні питання щодо вступу, проходження та припинення служби в поліції, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі". Оскільки спірне питання фактично стосується розрахунку з поліцейським при припиненні ним служби в поліції, позиція Верховного Суду у цій справі №620/3663/19 є релевантною і щодо цієї справи. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.38-42).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №92 о/с від 20.02.2023 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 ЗУ "Про Національну поліцію", майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 1-го відділу (боротьби з організованими злочинними організаціями) управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області, з 28.02.2023, установивши щомісячну премію за лютий 2023 року в розмірі 201,97 відсотка, з виплатою компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки за відпрацьований час у 2023 році (а.с.16).
Відповідно до довідки від 01.06.2023 виданої заступником начальника управління - начальником 3-го відділу (кадрового забезпечення) 4-го управління у позивача за час проходження служби в Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, зокрема, за 2022, 2023 роки - щорічна основна та додаткова оплачувані відпустки не надавались (а.с.18).
У зв'язку із викладеним, позивачка звернулася із заявою від 08.08.2023 до відповідача про виплату компенсації щорічної чергової та додаткової основної оплачуваної відпустки (а.с.19),
Листом за підписом т.в.о заступника начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 17.08.2023 за №К-1024/55/04-2023 відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані позивачем дні додаткової оплачуваної відпустки за 2022 рік та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2023 рік (а.с.10).
Вважаючи такі дії протиправними, позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року № 580-VIII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону 580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
До основних завдань, які покладені на поліцію віднесено: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ст. 2 ЗУ Про Національну поліцію).
Рішенням Конституційного суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) визначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, у якому визначені основні трудові права працівників.
Правова позиція щодо пріоритету застосування норм спеціального законодавства до відносин щодо проходження служби в поліції, сформована Верховним Судом у постановах від 28.11.2018 (справа №820/6677/16) та від 30.09.2020 (справа №640/20160/18) і на даний час Верховний Суд від цієї позиції не відступав.
Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню виключно у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Законом від 15.03.2022 №2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану, який набрав чинності з 01.05.2022 внесені зміни до Закону №580-VIII, зокрема і до статті 60 Закону №580-VIII, а саме встановлено, що "Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції".
Відтак, Законом від 15.03.2022 №2123-IX статтю 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції.
З наведеного висновується, що зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022, виключають можливість субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства та інших загальних законів до регулювання порядку проходження та припинення служби поліцейськими на умовах та порядку, що встановлені Законом №580-VIII.
Подібна правова позиція сформульована та викладена Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19, в якій Верховний Суд відступив від раніше сформованої практики Верховного Суду щодо субсидіарного застосування загальних норм трудового законодавства, та сформував новий висновок про неможливість такого застосування після змін в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що набули чинності з 01.05.2022 на підставі Закону №2123-IX, а саме: "п.55. Таким чином, оскільки після 01.05.2022 законодавчо врегульовані спірні питання щодо вступу, проходження та припинення служби в поліції, то відсутні обґрунтовані підстави й доцільність відступати від висновку щодо застосування відповідних норм Закону №580-VIII та формулювати інший висновок щодо застосування цих норм, які після вказаної дати не підлягатимуть застосуванню в судовій практиці до правовідносин, аналогічних тим, які виникли в цій справі".
Оскільки спірне питання фактично стосується розрахунку з поліцейським при припиненні ним служби в поліції, позиція Верховного Суду у цій справі №620/3663/19 є релевантною і щодо цієї справи.
Водночас суд зазначає, що порядок надання, обчислення тривалості основних та додаткових відпусток урегульований нормами спеціального Закону №580-VIII, що окремо є самостійною підставою для виключення практики субсидіарного застосування до відносин проходження та припинення служби в поліції, загальних норм трудового законодавства.
Згідно ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до статті 92 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Статтею 93 Закону №580-VІІІ встановлено обчислення тривалості відпусток поліцейських. Так, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Згідно частини другої статті 94 Закону №580-VІІІ порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 94 Закону України №580-VІІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку №260 передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Таким чином, відповідно до вимог Закону №580-VІІІ та Порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
Очевидно, що спеціальний Закон №580-VІІІ не містить інших умов виплати грошової компенсації за невикористані поліцейським відпустки при звільненні зі служби в поліції, ніж виплата грошової компенсації лише за невикористану у році звільнення відпустку.
Додатково вищевказане підтверджується і п.10 Порядку підготовки та видання наказів проходження служби в поліції, затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 №1235, до якого відсилає ч.5 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", яким встановлено, що у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі про звільнення зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж в поліції для її виплати.
Отже, вказані положення Закону №580-VІІІ, Порядку №260 та Порядку №1235 утворюють певну "правову процедуру", дотримання якої є обов'язком суб'єкта владних повноважень, зобов'язаного діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у справах №820/5122/17 від 07.08.2019 та №808/2122/18, від 31.03.2020, а саме про відсутність протиправної бездіяльності щодо виплати компенсації за невикористану відпустку за попередні роки, у зв'язку з відсутністю такого обов'язку, передбаченого спеціальним законодавством.
У постанові від 09.09.2020 по справі №260/91/19 Верховний Суд зазначив, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані.
Таким чином, оскільки після 01.05.2022 Законом №2123-IX внесені зміни до статті 60 Закону №580-VІІІ щодо порядку врегулювання умов проходження та припинення служби в поліції виключно Законом №580-VІІІ, виникли передумови для незастосування як нерелевантної з 01.05.2022 судової практики, у т. ч. і Верховного Суду, в якій суди здійснювали субсидіарне застосування у подібних правовідносинах загальних норм трудового права та повернення до первинних висновків Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, зокрема у згаданих справах №808/2122/18, №820/5122/17, у яких Верховним Судом зроблено висновок, що "відповідно до вимог Закону №580-VІІІ та порядку №260, які є спеціальним законодавством та підлягають застосуванню при вирішенні спорів з приводу порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та надання їм відпустки, невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року".
Як встановлено матеріалами справи, відповідно до наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 20.02.2023 №92 о/с ОСОБА_1 виплачена компенсація за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки та 12 діб додаткової оплачуваної відпустки за відпрацьований час у 2023 році (а.с.16).
Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, учасникам бойових дій надається пільга - додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Аналогічна норма визначена приписами статті 16-2 Закону України "Про відпустки", відповідно до якої учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Водночас, згідно з абзацом 3 частини 3 статті 2 Закону України "Про відпустки", заборонено заміну відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону, а саме у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, законодавством не передбачені умови та підстави виплати поліцейському грошової компенсації за невикористані дні щорічних чергових відпусток не у році звільнення зі служби в поліції та за не одержані додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, як пільга для учасника бойових дій.
Таким чином, позивачка звільнена зі служби в поліції у лютому 2023 року наказом Департаменту від 20.02.2023 №92 о/с. Департаментом нарахована і виплачена позивачці грошова компенсація за дні невикористаних нею відпусток у році звільнення зі служби в поліції, а отже відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені спеціальним Законом №580-VІІІ, відповідної до спеціальної "правової процедури", встановленої Порядком №260 та Порядком №1235.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.
В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року)".
З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства, відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (код ЄДРПОУ - 43305056, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, - відмовити.
Сторонам рішення надіслати через підсистему “Електронний суд”.
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи”.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.