ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" лютого 2024 р. справа № 300/7786/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник Максимович Світлана Михайлівна, до військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
Максимович Світлана Михайлівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 (позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (відповідач) про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я з 21.08.2023 по 05.09.2023, а також грошового забезпечення за серпень, вересень 2023 року в повному обсязі та зобов'язання нарахувати та виплатити вищевказані додаткову винагороду та грошове забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.07.2023 в районі н.п. Степове Васильківського району Запорізької області під час виконання бойового завдання у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, позивач отримав поранення в результаті артилерійського обстрілу зі сторони противника, а саме мінно-вибухову травму. В довідці про обставини травми (поранення, контузії) за вих. №3184 від 30.07.2023 зазначено: «забій правої тім'яної ділянки ГМ, багатоуламковий вдавлений перелом лівої тім'яної, потиличної кісток, епідуральна, субдуральна, внутрішньомізкова гематома, скальпована рана лівої потилично-тім'яної ділянки, дислокаційний синдром».
Представниця позивача зазначає, що у період з 21.08.2023 по 05.09.2023 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з діагнозами, основний: наслідки перенесеної нейроінфекції (згідно із МРТ ГМ 02.08.2023) у вигляді окорухових порушень, супутні діагнози: стан після перенесеної вибухової травми (від 14.07.2023), ЗЧМТ легкого ступеня, струс головного мозку у вигляді цефалгічного та вестибулярно-атактичного синдромів; співдружня неакомодаційна косоокість; афективно-тривожний синдром, двобічна сенсоневральна приглухуватість, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 23000/2023 від 05.09.2023.
07.10.2023 військово-лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_2 проведено медичний огляд позивача, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії за вих. 11273 від 07.10.2023. Військово-лікарська комісія встановила, серед іншого, причинний зв'язок: наслідки вибухової травми (14.07.2023), закритої черепномозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалгічного, вестибуло-атактичного та астено-невротичного синдромів з незначним порушенням функції, акубаротравми (14.07.2023) у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям ШМ на обидва вуха 3,0 м; багатоуламкового вдавленого перелому сприйняття (14.07.2023) лівої тім'яної та потиличної кісток у вигляді консолідованого перелому, травма, поранення тяжкого ступеню, травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Вважає, що позивач відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 постанови №168, має право на отримання збільшеної до 100000 грн винагороди в розрахунку на місяць пропорційно кількості днів перебування на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», а саме у період з 21.08.2023 по 05.09.2023 внаслідок отриманої травми 14.07.2023, пов'язаної із захистом Батьківщини, яка виплачується на підставі наказів командирів (начальників), та грошового забезпечення в повному обсязі. Факт перебування на стаціонарному лікувані внаслідок отриманої бойової травми 14.07.2023 підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №23000/2023 від 05.09.2023, факт отримання травми під час захисту Батьківщини підтверджується довідкою про обставини травми ( поранення, контузії) за вих. №3194 від 30.07.2023 командира військової частини НОМЕР_1 . Однак, відповідач не здійснив виплати, передбаченої згідно з абз. 4 п. 1 - п.2 постанови № 168 та грошового забезпечення в повному обсязі за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 21.08.2023 по 05.09.2023, про що свідчить банківська виписка від 31.10.2023.
Представниця ОСОБА_1 звертає увагу, що 03.11.2023 позивач подав по команді рапорт про здійснення йому виплати за період знаходження на стаціонарному лікуванні з 21.08.2023 по 05.09.2023 за фактом бойового поранення, проте йому усно було відмовлено. При цьому вважає, що відповідно до п.1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди не ставиться у залежність від подання військовослужбовцем рапорту. Відтак, вищевказану бездіяльність вважає протиправною.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 14.11.2023. У відзиві вказав, що відповідно до пункту 13 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки. Відтак, вважає що за період перебування позивача на лікуванні з 21.08.2023 по 05.09.2023 позивачу не виплачено додаткову винагороду, оскільки позивачем після завершення лікування в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» не надано до військової частини виписку стаціонарного хворого від 05.09.2023 №23000/2023, тому встановити зв'язок стаціонарного лікування та отриманого 14.07.2023 поранення до моменту подання позовної заяви не представляється можливим.
Крім цього, до рапорту про виплату позивачеві додаткової винагороди за період лікування внаслідок поранення з 21.08.2023 по 05.09.2023 виписку від 05.09.2023 №23000/2023 не було додано. Також зазначив, що оскільки відповідачу не надавалися такі документи та про них стало відомо тільки з позовної заяви, тому підстави для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні у період з 21.08.2023 по 05.09.2023, виникли лише після подачі позовної заяви до суду. На підставі вказаного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представниця позивача подала відповідь на відзив, яка надійшла на адресу суду 19.12.2023. У відповіді зазначає, що не погоджується із доводами відповідача щодо обов'язку позивача надати військовій частині медичних документів, що підтверджують факт знаходження військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, оскільки такий обов'язок покладено на заклад охорони здоров'я згідно з ч. 2 ст. 262 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Також заперечує посилання відповідача, що позивачем не додано до рапорту виписку, видану Комунальним некомерційним підприємством «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» про факт перебування його на стаціонарному лікуванні у період з 21.08.2023 по 05.09.2023, оскільки така виписка додавалася. Крім того, звертає увагу що відповідно до п. 1-2 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 виплата додаткової винагороди не ставиться у залежність від подання військовослужбовцем рапорту.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання 14.07.2023 старший солдат ОСОБА_1 отримав поранення: МВТ. ЗЧМТ. Забій правої тім'яної ділянки ГМ. Багатоуламковий вдавлений перелом лівої тім'яної, потиличної кісток. Епідуральна, субдуральна, внутрішньомізкова гематома. Скальпована рана лівої потилично-тім'яної ділянки. Дислокаційний синдром (а.с.12).
Згідно з Випискою стаціонарного хворого № 23000/2023 ОСОБА_1 перебував в НКП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з 21.08.2023 по 05.09.2023(а.с. 13-16).
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії, виданої військовою частиною НОМЕР_2 07.10.2023 № 11273 щодо позивача зазначено: «діагноз: наслідки вибухової травми (14.07.2023), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалічного, вестибуло-атактичного та астено-невротичного синдромів з незначним порушенням функції, акубаротравми (14.07.2023) у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям ШМ на обидва вуха 3,0 м; багато уламкового вдавленого перелому (14.07.2023) лівої тімяної та потиличної кісток у вигляді консолідованого перелому. Травма, поранення тяжкого ступення. Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми, поранення №3194 від 30.07.2023 видана командиром військової частини НОМЕР_1 . Тинітус Співдружня не акомодаційна косоокість центрального ґенезу. Диплопія, характер зору монокулярний. Захворювання, ТАК, пов'язані із проходженням військової служби. Остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз, шийного відділу хребта з незначним порушенням функції. Аномалія Кіммерлі С1. Захворювання, Ні не пов'язані із проходженням військової служби» (а.с.17)
Відповідно до вказаної довідки ВЛК від 07.10.2023 ОСОБА_1 визнаний обмежено придатним до військової служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах ( за винятком підрозділів забезпечення); придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, ТЦК та СП, установах, організаціях, навчальних закладах.
Представниця позивача в позові зазначила, що відповідачем не виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду за час перебування на лікуванні. Так, відповідно до наявної у справі виписки з банківської картки позивача (а.с.18-19) надходження із заробітної плати складають: 08.08.2023 - 21100,66 грн, 22.08.2023- 69865,81 грн, 08.09.2023- 21276,88 грн, 14.09.2023 - 21475,31 грн, 23.09.2023 - 19064,51 грн, 10.10.2023- 21475,31 грн.
03.11.2023 позивачем по команді подано рапорт щодо виплати додаткової винагороди. Вказано про долучення підтверджуючих документів (а.с.20).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати оспорюваної винагороди, з метою захисту порушеного права, позивач, в інтересах якого діє представниця ОСОБА_2 , звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Частинами 1-3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Відповідно до ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечения військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженимнаказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (надалі, також Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищения посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Порядок проходження військової служби в Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008).
Згідно з п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Положеннями статті 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", Закон "Про збройні сили України", Закон "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Суд зазначає, що Президентом України 24 лютого 2022 року прийнято Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Відповідно до пункту 1 Указу №64/2022 воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 22 квітня 2022 року №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023 було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб та з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб відповідно.
На затвердження даних указів Верховною Радою України прийнято відповідні закони.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), приписами пункту 1-1 якої визначено установити, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Згідно із абз.4 п.1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Отже, законодавством встановлено, що у разі отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці мають право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн. При цьому, обов'язковими умовами для виплати такої додаткової винагороди є безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебування в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів та наявність наказу командира щодо виплати.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
25.03.2022 року для врегулювання питання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, Міністром оборони України прийнято рішення від 25.03.2022 №248/1298 та від 18.04.2022 №248/1529.
В подальшому, питання виплати додаткової винагороди регулюється рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, чинним на час виникнення та існування спірних правовідносин, згідно з яким документальне підтвердження вказаних вище фактів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтовой, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. При цьому відряджені військові підтверджують безпосередню участь у бойових діях або заходах довідкою керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Виплата здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. При цьому в цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов'язково зазначають підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо. Такі накази за минулий місяць мають бути видані до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Крім цього, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включені військовослужбовців, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
При цьому підставою для видачі наказу є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), в якій має бути зазначено: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі Довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка, видана військовою частиною НОМЕР_1 від 30.07.2023 №3194 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), якою підтверджується, що під час виконання бойового завдання, 14.07.2023 старший солдат ОСОБА_1 отримав МВТ. ЗЧМТ. Забій правої тімяної ділянки ГМ. Багатоуламковий вдавлений перелом лівої тімяної, потиличної кісток. Епідуральна, субдуральна, внутрішньомізкова гематома. Скальпована рана лівої потилично-тімяної ділянки. Дислокаційний синдром (а.с. 12).
Крім того, згідно з медичною картою стаціонарного хворого № 23000/2023, ОСОБА_1 перебував в НКП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з 21.08.2023 по 05.09.2023(а.с. 13-16).
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії, виданої військовою частиною НОМЕР_2 07.10.2023 № 11273 щодо позивача зазначено: «діагноз: наслідки вибухової травми (14.07.2023), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку у вигляді цефалічного, вестибуло-атактичного та астено-невротичного синдромів з незначним порушенням функції, акубаротравми (14.07.2023) у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям ШМ на обидва вуха 3,0 м; багато уламкового вдавленого перелому (14.07.2023) лівої тімяної та потиличної кісток у вигляді консолідованого перелому. Травма, поранення тяжкого ступення. Травма, поранення, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини. Довідка про обставини травми, поранення №3194 від 30.07.2023 видана командиром військової частини НОМЕР_1 . Тинітус Співдружня не акомодаційна косоокість центрального ґенезу. Диплопія, характер зору монокулярний. Захворювання, ТАК, пов'язані із проходженням військової служби. Остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз, шийного відділу хребта з незначним порушенням функції. Аномалія Кіммерлі С1. Захворювання, Ні не пов'язані із проходженням військової служби» (а.с.17)
На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що позивач за період стаціонарного лікування з 21.08.2023 по 05.09.2023 має право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні..
Відповідно до наявної у справі довідки ВЧ НОМЕР_1 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 14.12.2023 №2245 за період з серпня 2023 року по листопад 2023 року позивачу виплачено додаткову винагороду у серпні 2023 року у розмірі 19354,84 грн, загальна сума - 62758,08, у вересні 2023 року додаткова винагорода не нарахована, загальна сума 21802,35 грн.
При цьому, суд зазначає, що відповідачем не заперечується та не надано доказів щодо виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 21.08.2023 по 05.09.2023 у КНП "Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради».
Крім того, посилання відповідача на те що позивач повинен був надати разом із рапортом виписку про перебування на лікуванні від 05.09.2023 №23000/2023, суд розцінює як безпідставні, адже як було зазначено вище, підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахування та виплати грошового забезпечення за серпень, вересень 2023 у повномуобсязі, суд зазначає таке.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст.9 Закону №2011-XII).
Відповідно до абзацу 2 пункту 9 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Як встановлено судом, позивач у період з 21.08.2023 по 05.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою від 05.09.2023 №23000/2023.
Відтак, за серпень - вересень 2023 року, включаючи період перебування на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» з 21.08.2023 по 05.09.2023, позивач має право на виплату грошового забезпечення за останньою займаною посадою у повному обсязі, в порядку та розмірі, встановлених вищенаведеними нормами чинного законодавства, з урахуванням виплачених сум.
Щодо посилань відповідача, в контексті необхідності встановлення зв'язку стаціонарного лікування та отриманого поранення, на те, що відповідно до пункту 13 розділу XXXIV наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Суд зазначає, що вищенаведеною нормою врегульовуються правовідносини щодо прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки. У даному випадку спірними правовідносинами є виплата додаткової винагороди в розмірі, збільшеному до 100000 гривень військовослужбовцю, який у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Водночас, суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у цьому провадженні), сформовану у рішенні від 21.01.1999 р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії". Зокрема, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному обсязі правомірності своєї правової позиції.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я з 21.08.2023 по 05.09.2023, а також грошового забезпечення у повному обсязі протиправною. На переконання суду, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача, слід зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я з 21.08.2023 по 05.09.2023, та грошове забезпечення за серпень-вересень 2023 року у повному обсязі з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи наведене, суд робить висновок про необхідність повного задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до п.12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач від сплати судового збору звільнений, відтак судові витрати до розподілу у справі відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я з 21.08.2023 по 05.09.2023 та грошового забезпечення за серпень - вересень 2023 року у повному обсязі.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) збільшену до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я з 21.08.2023 по 05.09.2023 та грошове забезпечення за серпень - вересень 2023 року у повному обсязі, з урахуванням виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.