01 лютого 2024 року Справа № 280/9905/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення/припинення нарахування позивачу пенсії за вислугу років з 01.04.2023;
2) зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за вислугу років позивачу з 01.04.2023 та здійснювати перерахування пенсії за наявними банківськими реквізитами позивача в АТ «ОЩАДБАНК».
Крім того, просить звернути до негайного виконання рішення в частині нарахування та виплати пенсії за період з 01.04.2023 до дати винесення рішення.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Волновою Ю.М., яка діє на підставі ордеру серії АР №1147079 від 31.10.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та має право на отримання пенсії за вислугу років. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України позивач продовжує проживати у місті Мелітополь, яке наразі є тимчасово окупованою територією. У травні 2023 року при здійсненні спроби зняти пенсію з пенсійної картки банкомат видав помилку. У зв'язку з тим, що на тимчасово окупованій території не працює мобільний зв'язок Київстар, позивач не зміг зв'язатись з банком, скористуватись месенджером та додатком інтернет-банкінгу «Ощадбанку». З метою з'ясування обставин представником позивача було здійснено адвокатський запит до АТ «Ощадбанк», на який повідомлено про відсутність правових підстав для розкриття банківської таємниці. Надалі адвокатом була подана заява до Печерського районного суду м. Києва про розкриття банківської таємниці щодо підстав блокування пенсійної картки позивача, проте під час судового засідання представником АТ «Ощадбанк» було повідомлено підставу блокування карти - інформація, отримана від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Здійснивши запит до відповідача щодо пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , представнику позивача повідомлено про призупинення виплати пенсії з квітня 2023 року до з'ясування, у зв'язку з надходженням інформації щодо його можливої смерті та запропоновано особисто звернутись із заявою про поновлення виплати пенсії. Представник вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2023 року протиправними та такими, що порушують конституційне право ОСОБА_1 на соціальний захист та належне пенсійне забезпечення. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
28.12.2023 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№58343), в якому представник відповідача зазначає, що у матеріалах справи відсутні документальні підтвердження повноважень представника позивача щодо надання правничої допомоги на представлення інтересів позивача (договір про надання правничої допомоги та довіреність). Зауважує, що якщо позивач із заявою про поновлення виплати пенсії та необхідними документами, які б дозволили з'ясувати (спростувати) обставини, які стали підставою для зупинення виплати пенсії, до органу Пенсійного фонду України не звертався, то фактично позивачем не вчинено необхідних дій для реалізації права на тримання належних йому сум пенсійних виплат, передбачених Порядком № 22-1. Крім того, звертає увагу на затвердження Правлінням Пенсійного фонду України постанови від 20.11.2023 № 49-2, якою передбачено порядок встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України особи одержувача пенсії, зокрема, шляхом відеоконференцзв'язку, проте із відповідною заявою представник позивача або особисто позивач до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не звертались. До Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надходили лише адвокатські запити щодо нарахування та виплати пенсії позивача, на які було надано відповіді згідно з чинним законодавством. Виходячи з вищенаведеного позивач не реалізував своє право на поновлення пенсії, тому, на думку представника, вимоги щодо поновлення є передчасними та такими що не підлягають задоволенню.
09.01.2024 надійшло клопотання відповідача (вх.№1420) про приєднання до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду пояснень. Так, представник роз'яснює, що за приписами частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема 5) в інших випадках передбачених законом. У цій ситуація позивачеві припинена виплата пенсії відповідно до отриманої інформації, наданої на гарячу лінію Головного управління Пенсійного фонду України щодо смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 пенсіонера ОСОБА_1 в Запорізькій області. Звіт про зачинення пенсійної справи у зв'язку з надходженням інформації про смерть пенсіонера сформовано 12.04.2023 року. Інших рішень щодо припинення виплати пенсії не приймалось. На виконання ухвали надає підтвердження на виплату пенсії на банківський рахунок в установі ВАТ «Ощадбанк» від 2008 року. Інших заяв щодо виплати пенсії на будь які банківських рахунку від позивача не надходило. Оскільки позивач не звертався із заявою про поновлення виплати пенсії, вимоги щодо поновлення представник відповідача вважає передчасними.
15.01.2024 судом отримано відповідь на відзив (вх.№2077), в якій представник позивача зауважує, що при зверненні з позовною заявою адвокатом було дотримано вимоги процесуального законодавства щодо підтвердження повноважень на представництво інтересів позивача ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи міститься відповідний ордер. Вказує, що підстава «в інших випадках передбачених законом» передбачає посилання на норму закону, яка б надавала додаткові підстави для припинення виплати пенсії, які не визначені цією статтею, проте відповідачем не наведено норму закону, яка б дозволяла припиняти виплату пенсії на підставі телефонного дзвінка. Представник зауважує, що чинні норми не передбачають звернення пенсіонера з заявою про поновлення виплати пенсії. Крім того, Порядок № 49-2, який набрав чинності 08.12.2023, не визначає обов'язок пенсіонера подати заяву про поновлення виплати пенсії, а лише визначає механізм встановлення особи отримувача пенсії. Стверджує, що 26.11.2023 позивачем з допомоги дочки ОСОБА_2 було подано заяву про проведення ідентифікації пенсіонера ОСОБА_1 в режимі відеоконференції, відповіді отримано не було.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 04.12.2023 суд звільнив позивача від сплати судового збору за подання до суду позову у цій адміністративній справі.
Ухвалою від 04.12.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: належним чином засвідчену копію розпорядження (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про припинення (зупинення) виплати пенсії ОСОБА_1 ; письмову інформацію щодо підстав припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з посиланням на норми законодавства; матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 в частині, що стосується позову (у тому числі, але не виключно - заяву позивача про виплату пенсії на банківський рахунок).
Ухвалою від 29.12.2023 суд повторно витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області докази по справі.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.20-21).
ОСОБА_1 з 01.01.2020 призначено пенсію за вислугу років, остання виплата якої відбулась у березні 2023 року, про що свідчить витяг з пенсійної справи позивача (а.с.50 зворотній бік).
ІНФОРМАЦІЯ_2 посадовою особою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області складено службову записку щодо повідомлення про смерть трьох пенсіонерів з числа військовослужбовців. По суті питання 4 квітня 2023 року в телефонному режимі активіст з тимчасово окупованого м. Мелітополь ОСОБА_3 повідомив про смерть трьох пенсіонерів, зокрема ОСОБА_1 . Враховуючи, що з початку військових дій на тимчасово окупованих територіях державний реєстр актів цивільного стану громадян не ведеться, отримати офіційне підтвердження факту смерті зазначених пенсіонерів не має можливості. Запропоновано призупинити виплату пенсії вказаним пенсіонерам, зокрема, позивача до з'ясування обставин (а.с.50).
14.06.2023 адвокатом Волновою Ю.М. здійснено адвокатський запит за вих. № 14/06-01 до АТ «Державний ощадний банк України» про надання інформації, з яких підстав відбулось блокування та арешт коштів на пенсійній карті, що належить ОСОБА_1 , а також копію виконавчого документа, що стало підставою для блокування та арешту коштів (а.с.16).
На запит надійшло електронне повідомлення від 16.06.2023 № 46/12-06/27232/2023, в якому роз'яснено, що розкриття відомостей, що становлять банківську таємницю, за запитами адвокатів не передбачено статтею 62 Закону про банки, у зв'язку з чим у банку відсутні правові підстави для задоволення запиту (а.с.7).
31.10.2023 адвокатом Волновою Ю.М. здійснено адвокатський запит за вих. № 31/10-01 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про надання інформації, чи здійснюється нарахування та/або перерахування пенсії за вислугу років, право на яку має ОСОБА_1 , а також повідомити підстави не нарахування (невиплати) пенсії на пенсійну картку ОСОБА_1 . Додаткового повідомлено, що пенсіонер ОСОБА_1 мешкає на тимчасово окупованій території ( АДРЕСА_1 ), не має можливості з'явитися до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області чи до відділення АТ «Ощадбанк» особисто та отримати інформацію або здійснити повторну ідентифікацію особи. У зв'язку з тим, що на ТОТ не працює мобільний зв'язок Київстар, фінансовий телефонний номер НОМЕР_2 , до якого була прив'язана пенсійна банківська карта ОСОБА_1 , на якій виплачувалась пенсія, не може бути використано для отримання інформації та зв'язку з ГУ ПФУ в Запорізькій області (а.с.8).
Листом від 13.11.2023 № 0800-0203-8/82257 відповідачем повідомлено, що Головним управлінням пенсія ОСОБА_1 виплачувалась на підставі електронної пенсійної справи по 31.03.2023 включно. Виплату пенсії йому з квітня 2023 року призупинено до з'ясування, у зв'язку із надходженням інформації щодо можливої смерті. Для поновлення пенсії відповідно до Порядку № 3-1 необхідно особисто звернутись із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії до органу Пенсійного фонду України, що призначив пенсію або за новим місцем фактичного перебування (на підконтрольній Україні території) з паспортом, документом про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків та з оригіналом заяви про відкриття поточного рахунку в уповноваженому банку (а.с.9).
13.11.2023 адвокатом Волновою Ю.М. здійснено адвокатський запит за вих. № 13/11-01 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про надання копії рішення керівника, на підставі якого призупинено чи припинено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , а також про надання інформації про джерела отримання відомостей про можливу смерть пенсіонера ОСОБА_1 (а.с.10).
Листом від 22.11.2023 № 0800-0203-8/85233 відповідачем роз'яснено, що до Головного управління з анонімний дзвінком по телефону звернулась особа, яка повідомила про те, що володіє інформацією про смерть ОСОБА_1 . На підставі отриманої інформації відповідно до пункту 3 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено до з'ясування. Надати запитувану копію рішення неможливо, у зв'язку з тим, що його документальне оформлення не передбачене чинним пенсійним законодавством (а.с.11).
26.11.2023 та 29.12.2023 через вебпортал Пенсійного фонду України подавалися заяви на ідентифікацію ОСОБА_1 у режимі відеоконференцзв'язку з метою поновлення виплати пенсії (а.с.58-60).
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що 03.07.2023 до Печерського районного суду м. Києва в порядку окремого провадження звернулась Волнова Ю.М. із заявою в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за наслідками розгляду якої рішенням від 19.12.2023 у справі № 757/28067/23-ц суд задовольнив заяву представника ОСОБА_1 та зобов'язав Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надати інформацію та підтверджуючі документи, з яких підстав відбувається блокування та/чи арешт коштів на пенсійній карті ОСОБА_1 .
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення з квітня 2023 року виплати пенсії ОСОБА_1 , позивач через свого представника звернувся до суду з цим позовом.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Суд зазначає, що пенсія за вислугу років відповідає ознакам такої категорії як власність, а тому не залежать від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених частиною четвертою статті 41 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Крім того, пенсія за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме: призначаються у зв'язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилучені (крім податків із заробітної плати) з боку держави частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов'язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи, в тому числі, фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які, за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними.
З 09.04.1992 набрав чинності Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління охорони вищих посадових осіб України, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР та членів їх сімей.
Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів (частина перша статті 1-1 Закону № 2262-XII).
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30.01.2020 у справі №489/5194/16-а та від 30.09.2021 у справі № 540/4060/20.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить, що виплата пенсії припиняється лише на підставі відповідного рішення територіальних органів Пенсійного фонду або суду.
При цьому, перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
За приписами статті 85 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією паспорту позивача він фактично мешкає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та до березня 2023 року включно пенсія нараховувалась на обласне відділення Ощадбанку (а.с.50 зворотній бік).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023. Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (далі - Перелік № 309), Мелітопольська міська територіальна громада з 25.02.2022 має правовий статус тимчасово окупованої території.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частини першої статті 7 Закону № 1207-VII для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Підтвердження фактичного місця проживання позивача на тимчасово окупованій території суду не подано, натомість представник позивача у підсистемі «Електронний суд» додала до матеріалів справи відеофайл, на якому позивач озвучує дату запису відео та свої особисті дані.
Враховуючи наявні у матеріалах справи докази у сукупності, беручи до уваги дані з паспорту позивача щодо місця проживання ( АДРЕСА_1 ), а також наданий відеофайл, суд дійшов висновку про доведеність перебування ОСОБА_1 на тимчасово окупованій території.
Додатково суд зазначає, що з урахуванням статей 74, 75 КАС України судом не досліджувався наданий представником позивача протокол опитування адвокатом особи ( ОСОБА_2 ). Пунктом 7 частини першої статті 20 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено право захисника опитувати осіб за їх згодою, проте, норми КАС України не регламентують порядок опитування осіб представником та форму фіксації таких дій, що ускладнює оцінку судом допустимості та належності таких доказів.
Розглядаючи питання підстави припинення нарахування пенсії ОСОБА_1 , суд зазначає про неоднозначність позиції Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки у листі від 22.11.2023 № 0800-0203-8/85233 відповідач посилається на пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» («у разі смерті пенсіонера»), проте у клопотанні про долучення до матеріалів справи (вх.№1420 від 09.01.2024) представник пенсійного органу стверджує про припинення виплати пенсії позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» («в інших випадках передбачених законом»).
Водночас пенсійним органом (у листі від 13.11.2023 № 0800-0203-8/82257) рекомендовано для поновлення пенсії звернутись особисто із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії до органу Пенсійного фонду України, що призначив пенсію або за новим місцем фактичного перебування (на підконтрольній Україні території) з пакетом документів.
Слід зазначити, що наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які залишились на окупованих територіях, а тому існуючі загальні норми, на переконання суду, не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
При цьому відсутність встановленого механізму виплати нарахованих сум пенсій таким особам не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Очевидним є те, що необхідність приїзду людини похилого віку, яка проживає на тимчасово окупованій території, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для такої особи і не сприяє відновленню їх порушеного права, більш того, ставить під ризик життя та здоров'я позивача.
Перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів пенсійного фонду України, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії лише у випадках, прямо передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Як свідчить аналіз положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» припинення виплати пенсії можливо лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачу з підстав визначених статтею 49 Закону №1058-IV.
Щодо посилання відповідача на пункт 3 частини першої статті 49 Закону №1058-IV («у разі смерті пенсіонера») як підстави припинення виплати пенсії позивачу суд зазначає наступне.
За вимогами частини першої статті 17 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
При цьому згідно з Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть; б) фельдшерська довідка про смерть; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.
Враховуючи обставини справи, суд зазначає, що 07.05.2022 набрав чинності Закон України від 21.04.2022 № 2217-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким зокрема внесено зміни до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідно до якої будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом з тим, жодного належного доказу на підтвердження встановленого факту смерті ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем до суду не надано, у зв'язку з чим безпідставним є припинення виплати пенсії позивачу на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону №1058-IV.
Щодо посилання пенсійного органу на пункт 5 частини першої статті 49 Закону №1058-IV («в інших випадках, передбачених законом») як підстави припинення виплати пенсії позивачу представник відповідача зазначає про надходження на гарячу лінію Головного управління Пенсійного фонду України інформації щодо смерті ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2. За встановлених обставин справи така інформація отримана засобами телефонного зв'язку від активіста з тимчасово окупованого міста Мелітополь, про що складено відповідну службову записку та запропоновано призупинити виплату пенсії позивачу.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 06.10.2015 у справі № 608/1189/14-а зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом «закон» - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
Водночас посилаючись на пункт 5 частини першої статті 49 Закону №1058-IV «в інших випадках, передбачених законом» відповідач не зазначає жодної законодавчої норми, якою було б передбачено припинення виплати пенсіонеру сум пенсії внаслідок отримання інформації без підтверджуючих на це документів. Суд наголошує, що отримання засобами телефонного зв'язку інформації про смерть позивача від невідомої особи не можна вважати допустимим та достовірним доказом, яким встановлюється смерть особи, та відповідно не може бути підставою для припинення нарахування та виплати пенсії.
Таким чином, суд вкотре звертає увагу, що наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України, визначений частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Виплата пенсії позивачу була припинена з 1 квітня 2023 року, проте рішення територіального органу пенсійного фонду (або рішення суду) на підставі якого було припинено виплату пенсії, до суду не надано.
Поряд з указаним, доказів прийняття рішення про припинення виплати пенсії, відповідачем до суду подано не було.
Суд наголошує, що Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини першої статті 49 Закону №1058-VI, оскільки позивачеві припинено нарахування та виплату пенсії без прийняття відповідного рішення.
Суд наголошує, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до встановлених у справі обставин, суд доходить висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Конституції України).
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. Водночас право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Відтак суд дійшов до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
З огляду на наведене дії суб'єкта владних повноважень у припиненні виплати пенсії позивачу підлягають визнанню протиправними, а порушені права - захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити виплату позивачу пенсії з дня припинення її виплати.
Враховуючи те, що до березня 2023 року включно нарахування та виплата пенсії позивачу здійснювались на пенсійну карку, відкриту в АТ «ОЩАДБАНК», беручи до уваги наявність у матеріалах пенсійної справи позивача реквізитів щодо його банківського рахунку, а також неможливість отримання пенсійних виплат через поштове відділення АТ «Укрпошти» у зв'язку з тимчасовою окупацією міста Мелітополь, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині здійснення нарахування пенсії за наявними банківськими реквізитами позивача в АТ «ОЩАДБАНК».
Щодо вимоги допустити до негайного виконання рішення в частині нарахування та виплати пенсії за період з 01.04.2023 до дати винесення рішення суд зазначає наступне.
Відповідно пункту 1 частини другої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Із вказаного формулювання, що міститься у процесуальному законі, суд доходить висновку, що до негайного виконання допускається рішення про "стягнення" присуджених сум пенсійних виплат, а не рішення про зобов'язання до їх нарахування та виплатити. У випадку заявлення позивачем позовних вимог про стягнення пенсійних виплат, суд повинен визначити суму до стягнення за один місяць, та допустити рішення у цій частині до негайного виконання.
Однак, у межах цієї справи позивачем обрано спосіб захисту своїх прав шляхом зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії. Особливістю такого способу захисту є те, що розмір пенсійних виплат, що не виплачені позивачу у зв'язку із неправомірними діями повинен визначити відповідач при виконанні рішення суду у загальному порядку.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Беручи до до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору ухвалою суду від 04.12.2023, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення нарахування ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.04.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.04.2023 та здійснити нарахування і виплату пенсії за наявними банківськими реквізитами ОСОБА_1 в АТ «ОЩАДБАНК».
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01.02.2024.
Суддя К.В.Мінаєва