01 лютого 2024 року Справа № 280/10014/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Комкова, 76а, м. Херсон, 73027, ЄДРПОУ 21295057), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057,ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
30 листопада 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 01.11.2023 про відмову у призначенні пенсії (084750009538);
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області: зарахувати до мого страхового стажу період роботи з 23.12.1986 по 18.05.1987; зарахувати до мого пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком №1) період проходження мною строкової військової служби з 26 травня 1987 року по 08 червня 1989 року, та період роботи з 29.08.1989 по 23.07.1996; повторно розглянути мою заяву від 24.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач 24.10.2023, маючи необхідні пільговий та загальний трудовий стаж, досягнувши 55 років, звернувся до Головного Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), п. 1 частини другої ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 01.11.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з тих підстав, що пільговий стаж за Списком І становить 2 роки II місяців 4 дні. Також, відповідач зазначив, що ним не зараховано період роботи за записами у Трудовій книжці №4-5 з 23.12.1986 по 18.05.1987, оскільки відсутні номер та дата розпорядження на прийняття. Страховий стаж відповідачем визначено у кількості 35 років 7 місяців 11 днів. Вважаючи рішення відповідача незаконним, таким, що порушують його право на пенсійне забезпечення позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 05.12.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
21 грудня 2023 року до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позовну заяву. Представник третьої особи не погоджується з викладеними в позовній заяві вимогами та пояснює, що вік позивача 55 років 1 місяць 1 день; страховий стаж особи 35 років 7 місяців 11 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 2 роки 11 місяців 4 дні - зарахований на підставі рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 3409 від 16.10.2023. За результатом розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 09.07.1986 за записами № 4--№5 з 23.12.1986 по 18.05.1987 у графі 4 розділу «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер) відсутні номер та дата розпорядження на прийняття, порушені вимоги розділу 2 підпункту 2,3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 084750009538 від 01.11.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Не підлягає задоволенню позовна вимога зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 23.12.1986 по 18.05.1987; зарахувати до пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 1) період проходження строкової військової служби з 26.05.1987 по 08.06.1989; та період роботи з 29.08.1989 по 23.07.1996, оскільки Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення (перерахунку) пенсії, це дискреційні повноваження вказаного органу. ГУ ПФУ в Запорізькій області просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі
На адресу суду 09.01.2024 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на позовну заяву. Відповідач заперечує в повному обсязі щодо задоволення позовних вимог позивача. Вперше, 16.10.2023, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Так, Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 16.10.2023 та додатково надані документи: трудову книжку, архівні довідки від 31.08.2023 №15/Г-227-5,. №15/Г-227-4, №15/Г-227-3, №15/Г-227- 2, №15/Г-227-І, атестація робочих місць від 28.12.1994 №299, витяг з Єдиного державного реєстру про ліквідацію підприємства б/н та дати. За результатами розгляду документів Комісією вирішено зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи помічником оператора, оператором з 28.09.1992 по 31.08.1995 у міжгосподарському орендному підприємстві ВО "Будівельні матеріали". Пільговий стаж Позивача за Списком №1 склав - 02 роки 11 місяців 04 дні. За принципом екстериторіальності, заява від 24.10.2023 розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. За результатом розгляду заяви позивача від 24.10.2023, та з урахуванням рішення Комісії №3409 від 16.10.2023 при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головним управлінням прийнято рішення №084750009538 від 20 листопада 2023. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Головним управлінням встановлено, що страховий стаж позивача склав - 35 років 07 місяців. 11 днів, пільговий стаж Позивача за Списком №1 - 02 роки 11 місяців 04 дні. Вік позивача - 55 років 1 місяць 1 день. Після прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області рішення №084750009538 від 20.11.2023, електронну пенсійну справу, засобами програмного забезпечення направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 . Після перевірки прийнятого рішення, листом від 07.11.2023 за №0800-0303-9/80452 Головним управління Пенсійного фону України в Запорізькій області зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області переглянути рішення про відмову №084750009538 від 01 листопада 2023, та привести у відповідність страховий та пільговий стаж Позивача враховуючи наступні зауваження: до загального стажу роботи зараховано період військової служби 26.05.1987-08.06.1989 згідно записів військового квитка НОМЕР_3 від 16.04.1987, але не враховано відсутність підпису військового комісару на титульній та 2 сторінках; до пільгового стажу зараховано період роботи за Списком №1 28.09.1992-31.08.1995 згідно рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.10.2023 №3409, але не взято до уваги фактично відпрацьований пільговий час, зазначений в архівній довідці КУ "Трудовий архів Оріхівської міської ради" від 31.08.2023 №15/Г-227-2; - невірно внесено п. 7 трудової книжки НОМЕР_4 від 09.07.1986. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області приведено стаж у відповідність та прийнято нове рішення №084750009538 від 20.11.2023 про відмову в призначенні пільгової пенсії на заміну рішення №084750009538 від 01 листопада 2023 року. Щодо вимоги зарахувати до пільгового стажу Позивача за Списком №1 періодів проходження строкової військової служби з 26.05.1987 по 08.06.1989, та період роботи з 29.08.1989 по 23.07.1996 до страхового стажу роботи то ОСОБА_2 перед періодом проходження строкової військової служби не перебував на посаді, що передбачає пільговий характер роботи, тому зарахувати вищезазначений період до пільгового стажу за Списком №1 підстав немає. Щодо зарахування пільгового стажу роботи за Списком № 1 Комісія уповноважена приймати остаточне рішення про підтвердження стажу роботи або про відмову його підтвердженні на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих заявником документів: трудової книжки, архівних довідок від 31.08.2023 №15/Г-227-5, №15/Г-227-4, №15/Г-227-3, №15/Г-227-2, №15/Г-227-1, довідки про проведенні атестації робочих місць від 28.12.1994 №299, витягу з Єдиного державного реєстру про ліквідацію підприємства б/н та дати). А отже, у Головного управління, немає правових підстав для дослідження наданих позивачем пільгових довідок, надання їм правової оцінки, а в подальшому зарахування пільгового стажу. . Відповідач просить суд у задоволенні позови відмовити у повному обсязі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого Оріхівським РВ УМВС України в Запорізькій області.
Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 16.10.2023 № 3409 за результатами розгляду заяви про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 для підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням трудової книжки, архівних довідок від 31.08.2023 № 15/Г-227-5, 15/Г-2227-4, 15/Г-227-2, 15/Г-227-3, 15/Г-227-1, атестації робочих місць від 28.12.1994 № 299 та витягу з Єдиного Державного реєстру про ліквідацію підприємства б/н та дати вирішено зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи помічником оператора, оператором з 28.09.1992 по 31.08.1995 у міжгосподарському орендному підприємстві «ВО «Будівельні матеріали» з урахуванням фактично відпрацьованого часу.
24 жовтня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 01.11.2023 №084750009538 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. У відповідності до вказаного рішення: вік заявника - 55 років 1 місяць 1 день; страховий стаж - 35 років 07 місяців 11 днів. Пільговий стаж за Списком 1: 2 роки 11 місяців 4 дні - зараховано на підставі рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 3409 від 16.10.2023. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано період роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_4 від 09.07.1986 за записами № 4-5 з 23.12.1986 по 18.05.1987, у графі 4 розділу «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» відсутні номер та дата розпорядження на прийняття, порушені вимоги розділу 2 підпункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Відповідно до ст.1 Закону №1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи з 23.12.1986 по 18.05.1987.
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 від 09.07.1986 за записами № 4-5 з 23.12.1986 позивача відновлено на попередній роботі у зв'язку із відстрочкою від призову, а 18.05.1987 звільнено у зв'язку з призовом на військову службу п. 3 ст. 36 КЗпП (розпорядження № 1214 від 18.05.1987).
Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду стало те, що у графі 4 розділу «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» відсутні номер та дата розпорядження на прийняття, порушені вимоги розділу 2 підпункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача з наступних підстав.
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України Постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.
Згідно пункту 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).
В пункті 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з наведених норм Порядку № 637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, архівні довідки необхідні за умови необхідності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 444/2480/16-а.
Суд зазначає, що на час первісного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, було врегульовано постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» (далі - Постанова № 656) та даною Інструкцією.
За пунктом 1 Постанови №656 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної Постанови № 656 встановлено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, організації засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної Постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть мати підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Окрім того, суд відзначає, що у справі № 229/3431/16-а (постанова від 12.12.2019) Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 159/4178/16-а.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З оглядку на викладене, відсутність у графі 4 розділу «На підставі чого внесено запис (документ, його дата та номер)» номеру та дати розпорядження на прийняття позивача на посаду та порушення роботодавцем позивача вимог розділу 2 підпункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях від 20.07.1974 № 162 при заповненні трудової книжки НОМЕР_4 від 09.07.1986 не свідчить про те, що ОСОБА_1 не працював у вказаний період, та не може бути підставою для порушення права позивача на належне пенсійне забезпечення.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області дійшло хибних висновків про не зарахування до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоду його роботи з 23.12.1986 по 18.05.1987.
З приводу зарахування до пільгового стажу позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком №1) періодів проходження строкової військової служби з 26 травня 1987 року по 08 червня 1989 року, та період роботи з 29.08.1989 по 23.07.1996 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162; якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, якщо пільгова робота продовжується після 24 червня 2016 року застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 01.11.2023 №084750009538 до пільгового стажу позивача на підставі рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії при Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 3409 від 16.10.2023 зараховано 2 роки 11 місяців 4 дні - періоди роботи помічником оператора, оператором з 28.09.1992 по 31.08.1995 у міжгосподарському орендному підприємстві «ВО «Будівельні матеріали».
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_4 від 09.07.1986 щодо спірних періодів роботи мітить наступні записи:
№ 6 26.05.1987 - 08.06.1989 - служба в рядах Радянської армії;
№ 7 29.08.1989 - прийнятий знімачем-пакувальником 4-го розряду цеху базальтового волокна (наказ № 223-к від 28.08.1989);
№ 8 16.10.1991 - звільнений за переводом до Міжгосподарського орендного підприємства по п. 5 ст. 36 КЗпП УРСР (у зв'язку із ліквідацією) (наказ № 302 від 19.08.1991);
№ 9 17.10.1991 - прийняти за переводом до Міжгосподарського орендного підприємства знімачем-пакувальником 4-го розряду цеху базальтового волокна (рішення № 231 від 17.10.1991);
№ 10 28.09.1992 - переведений помічником оператором 5-го розряду цеху базальтового волокна (наказ № 235к від 28.09.1992);
№ 11 28.11.1994 - переведений оператором 6 розряду цеха базальтового волокна (наказ № 144-к від 28.11.1994);
№ 12 01.09.1995 - переведений слюсарем 4-го розряду в ремонтно-механічний цех (наказ № 112-к від 01.09.1995);
№ 13 23.07.1996 - звільнений по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 49к від 23.07.1996).
Записи № 6-13 вчинені належним чином, свідчать про зайнятість позивача повний робочий день. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цих періодів, в трудовій книжці не міститься.
В трудовій книжці позивача чітко зазначені відомості щодо характеру роботи позивача у відповідний період на посадах, що віднесені до відповідного списку, що не потребувало надання уточнюючих довідок про пільговий характер роботи.
Згідно довідки КУ «Трудовий архів» Оріхівської міської ради від 31.08.2023 № 15/Г-227-4 в документах з кадрових питань (особового складу) ВО «Будівельні матеріали» (з 17.10.1991 Міжгосподарське орендне підприємство «Виробниче об'єднання «Будівельні матеріали») за 1986-1993 роки відомості про переведення на роботу з неповним робочим днем та про надання відпусток без збереження заробітної плати на гр.. ОСОБА_1 відсутні.
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
До підрозділу 11501020 2. Виробництво супертонкого базальтового волокна, скловолокна, скловати та виробів з них. Розділу 11500000 ХV. Скляне і фарфоро-фаянсове виробництво Списку № 1 списку виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, включені: 1150102а а) Робітники, 1150102а-17531 Робітники, постійно зайняті у технологічних процесах зазначених виробництв.
Отже, робота за професією «знімача-пакувальника цеху базальтового волокна» впродовж повного робочого дня або не менше 80% робочого часу, при виконанні технологічного процесу з виробництва супертонкого базальтового волокна, скловати та інших виробів в скляному і фарфоро-фаянсовому виробництві дає право позивачу на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
Водночас, з 01.09.1995 позивач переведений слюсарем по ремонту електромостових кранів 4-го розряду в ремонтно-механічний цех.
Матеріалами справи не підтверджується належність посади, яку займав позивач з 01.09.1995 до професій, стаж роботи за якими дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Проте, відповідачем не надано жодних документів, підтверджуючих вчинення будь-яких дій для витребування документів чи проведення перевірки достовірності таких документів.
Крім того, відповідач мав можливість повідомити позивача про необхідність дооформлення документів або їх неповноту, надати тримісячний строк на усунення відповідних недоліків, запропонувати позивачу надати інформацію щодо щонайменше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
За приписами абзаців другого - четвертого п. 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог, які стосуються наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, умовою, яка надає особі право на зарахування періоду проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, є робота такої особи, на момент призову на строкову військову службу, за професією або на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Водночас, як встановлено судом з матеріали справи та про, що вказує сам позивач у позовній заяві до моменту призову на військову службу він не працював на посаді, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3 Порядку, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд враховує ту обставину, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Враховуючи обставини справи, суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 01.11.2023 про відмову у призначенні пенсії № 084750009538) і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Комкова, 76а, м. Херсон, 73027, ЄДРПОУ 21295057), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69057,ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 01.11.2023 про відмову у призначенні пенсії (084750009538).
Зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи, а саме - судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 лютого 2024 року.
Суддя О.О. Артоуз