02 лютого 2024 року Справа № 280/943/24 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В.,перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнати протиправним та скасувати рішення, та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати п.4 та п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2023, №147;
визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий 2023 року;
зобов'язати відповідача Військову частину НОМЕР_2 виплатити позивачу ОСОБА_1 додаткову винагороду за лютий 2023 року в розмірі 100 000 грн.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі суддя виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Так, приписами частин третьої і п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Як вбачається із позовної заяви, її предметом є невиплати позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди за лютий 2023 року на підставі п.4 та п.5 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2023, №147, та оскарження п.4 та п.5 спірного наказу.
Так, позивач звертався з рапортом 09.12.2023 року до відповідача з питання видачі йому належним чином завірених копій документів, а саме спірного наказу командира Військової частини НОМЕР_2 №147 від 25.02.2023 року, яким відповідно до п.4, п.5 позивача не включено до проекту наказу про нарахування та виплату додаткової винагороди за період дії воєнного стану за лютий 2023 року. 11.01.2024 року після отримання відповіді на вищевказаний рапорт позивачу стало відомо про оскаржуваний наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2023 року.
Проте позбавлення винагород і премій регулюється Наказом Міністерства Оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», а дія дисциплінарного стягнення розпочинається з дня його оголошення військовослужбовцю особисто, шляхом ознайомлення з відповідним письмовим наказом, або усно на нараді чи перед строєм військовослужбовців.
З матеріалів справи не вбачається, коли саме позивач дізнався про наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2023, №147, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення та позбавлено додаткової винагороди за лютий 2023 року.
Проте до суду позивач звернувся лише у січні 2024 року.
Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 по справі № 380/15245/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, запровадження на території України карантину було безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Однак, карантин припинено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а отже з 01.07.2023 строки, які були продовжені на його період закінчились.
Враховуючи викладене, позивачу слід надати суду пояснення разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду (зокрема пояснень, коли позивач дізнався про порушення його прав) або ж заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вищевикладені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України, а тому, згідно з ч.1 ст.169 КАС України, вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.
Суд зазначає, що недоліки даної позовної заяви можуть бути усунуті протягом 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду пояснень разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду (зокрема пояснень, коли позивач дізнався про порушення його прав) або ж заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171 КАС України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнати протиправним та скасувати рішення, та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду пояснень разом з підтверджуючими документами в обґрунтування дотримання позивачем процесуального строку звернення до суду (зокрема пояснень, коли позивач дізнався про порушення його прав) або ж заяви про поновлення пропущеного строку із доказами поважності причин його пропуску.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Суддя І.В.Батрак