01 лютого 2024 року Справа № 280/9654/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач 2), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (далі - відповідач 3), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17 жовтня 2023 року №083850019230 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком згідно п.4 ст.115 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю довідки про участь в бойових діях та недійсністю посвідчення УБД, оформлене відносно позивача;
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області від 26 жовтня 2023 року №083850019230 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком згідно п.4 ст.115 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю довідки про участь в бойових діях та необхідного страхового стажу, оформлене відносно позивача;
зобов'зати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 10 січня 1996 року по 17 червня 1997 року на ТОВ «ЗАХЛЕ», період підприємницької діяльності, період військової служби 15 червня 1988 року по 21 вересня 1989 року та повторно розглянути заяву з питання призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій з врахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій, однак рішеннями інших районів ПФУ йому було відмовлено у призначенні пенсії з мотивів відсутності довідки про участь в бойових діях та не дійсністю посвідчення УБД, а також відсутністю необхідного стажу та відповідної довідки військового комісаріату. Вказує, що відповідачі протиправно не зарахували до страхового стажу позивача військову службу та період роботи за записом у трудовій книжці, період підприємницької діяльності. Позивач стверджує, що його страховий стаж становить понад 25 років, а тому у відповідності до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058, має право на призначення дострокової пенсії за віком. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 22 листопада 2023 року позовну заяву залишено без руху. У встановлений строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 04 грудня 2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.
Ухвалою суду від 09 січня 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін - відмовлено.
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивач 20.10.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. Розглянувши заяву позивача з доданими документами, рішенням відповідача 2 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (страховий стаж становить 21 рік 09 місяців 07 днів). Дослідивши трудову книжку позивача встановлено, що в графі 4 записи №10, період роботи з 10.01.1996 по 17.06.1997 - не вказаний наказ про звільнення з роботи. Не зарахований до страхового стажу період зайняття позивачем підприємницькою діяльністю з 07.10.1997 по 31.12.2022, який зазначений в довідці №0800-06058/55619 від 23.08.2023, проте в довідці не зазначені підстави її вилачі: платіжні доручення, квитанції установ банків, документів, які підтверджують сплату страхових внесків. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відповіді на відзив зазначено, що позивач вважає позицію відповідача такою, що не відповідає чинному законодавству України, позиція відповідача сформована на припущеннях та висвітлена у вигідному форматі на свою користь, що на думку позивача є позицією уникнення від відповідальності за предметом позовних вимог. Наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що позивач, який є підприємцем, 10.10.2023, звернувся з заявою та документами для призначення пенсії за віком. Документи в порядку екстериторіальності були розглянуті ГУ ПФУ в м.Києві. За наданими документами страховий стаж склав 28 років 03 місяці 09 днів. Довідки про підтвердження військової служби у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку не надано. Не взято до уваги посвідчення УБД від 06.06.2012, оскільки прізвище в ньому не відповідає паспортним даним. Рішенням від 17.10.2023 ГУ ПФУ в м.Києві відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком згідно п.4 ч.1 ст.115 Закону 1058 у зв'язку з відсутністю довідки про участь в бойових діях та недійсністю посвідчення УБД. Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток, довідка про навчання, довідка про стаж) страховий стаж враховано повністю та складає 28 років 3 місяці 9 днів. Довідки про підтвердження військової служби у складі армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку не надано. Не взято до уваги посвідчення учасника бойових дій від 06.06.2012, оскільки прізвище, яке зазначене в посвідченні не відповідає паспортним даним. До страхового стажу не зараховано період роботи за записами в трудовій книжці з 10.01.1996 по 17.06.1997, оскільки відсутній номер наказу в записі про звільнення. Період підприємницької діяльності згідно довідки № 0800-0605-8/55619 від 23.08.2023, оскільки не зазначені підстави видачі та відсутня інформація щодо первинних документів (платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ, тощо), які підтверджують сплату страхових внесків. Враховуючи вищевикладене, позивачу рішенням від 17.10.2023 №083850019230 ГУ ПФУ в м.Києві відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком згідно п.4 частини 1 статті 115 Закону 1058 у зв'язку із відсутністю довідки про участь в бойових діях та недійсністю посвідчення УБД. 20.10.2023 позивач знову звернувся з заявою про призначення пенсії та надав пакет документів, згідно яких страховий стаж становить 21 рік 9 місяців 7 днів. Вказана заява в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ у Волинській області. До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано період роботи за записами в трудовій книжці з 10.01.1996 по 17.06.1997, оскільки відсутній номер наказу в записі про звільнення. Період підприємницької діяльності згідно довідки № 0800-0605-8/55619 від 23.08.2023, оскільки не зазначені підстави видачі та відсутня інформація щодо первинних документів, що підтверджують поштовий переказ, тощо), які підтверджують сплату страхових внесків. Рішенням від 26.10.2023 ГУ ПФУ в Волинській області відмовлено в призначенні пенсії за віком, як учаснику бойових дій згідно статті 115 Закону 1058 у зв'язку відсутністю необхідної довідки військового комісаріату та необхідного страхового стажу. Не підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.01.1996 по 17.06.1997, на ТОВ «ЗАХЛЕ», період підприємницької діяльності, період військової служби 15.06.1988 по 21.09.1989, оскільки обчислення страхового стажу є повноваженнями відповідача, які реалізовуються виключно в процесі прийняття рішення про призначення (перерахунок) пенсії, та з урахуванням того, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач 3 - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що 10.10.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою №8252 щодо призначення пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058. ГУ ПФУ в м.Києві з урахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву позивача від 10.10.2023 та прийнято рішення від 17.10.2023 №083850019230. Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток, довідка про навчання, довідка про стаж) страховий стаж враховано повністю та складає 28 років 3 місяці 9 днів. Довідка про підтвердження військової служби у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку не надано. Не взято до уваги посвідчення УБД від 06.06.2012, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним. У зв'язку з чим рішенням ГУ ПФУ в м.Києві було відмовлено позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 у зв'язку із відсутністю довідки про участь в бойових діях та недійсністю посвідчення УБД. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що 10.10.2023 позивач звернувся з заявою № 8252 про призначення пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін'юсті 16.03.2021 за № 359/35961, з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій, що передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Заяву від 10.10.2023, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві прийнято рішення від 17.10.2023 №083850019230, яким позивачу відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком згідно з п.4 ч.1 ст.115 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю довідки про участь в бойових діях та недійсністю посвідчення УБД.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17.10.2023 №083850019230 зазначено, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток, довідка про навчання, довідка про стаж) страховий стаж враховано повністю та складає 28 років 3 місяці 9 днів. Довідка про підтвердження військової служби у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку не надано. Не взято до уваги посвідчення УБД від 06.06.2012, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним.
В подальшому, 20.10.2023 позивач звернувся з заявою №8537 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін'юсті 16.03.2021 за № 359/35961, з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій, що передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Заяву від 20.10.2023, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення від 26.10.2023 №083850019230, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій згідно статті 115 Закону №1058, у зв'язку відсутністю необхідної довідки військового комісаріату та необхідного страхового стажу.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.10.2023 №083850019230 зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж становить 21 рік 9 місяців 7 днів. До страхового стажу згідно наданих документів не зараховано період роботи за записами в трудовій книжці з 10.01.1996 по 17.06.1997, оскільки відсутній номер наказу в записі про звільнення. Період підприємницької діяльності згідно довідки № 0800-0605-8/55619 від 23.08.2023, оскільки не зазначені підстави видачі та відсутня інформація щодо первинних документів, що підтверджують поштовий переказ, тощо), які підтверджують сплату страхових внесків. Рекомендовано долучити довідку з військового комісаріату про період (періоди) проходження військової служби й участі в бойових діях встановленого зразка згідно Додатку 2.
Не погоджуючись з підставами прийнятих рішень, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, […] після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до абзаців першого і другого положень підпункту 146.2 пункту 146 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Положеннями частини першої статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком №22-1, пунктом 2.1 якого визначено перелік документів, що подають разом із заявою про призначення пенсії.
Як установлено судом, позивач (у віці 55 років) звернувся із заявою про призначення пенсії за віком (із зниженням віку) відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 2.1 розділу II Порядку № 22-1 (із змінами) до заяви про призначення пенсії згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» додаються документи, що засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника бойових дій та довідка військового комісаріату про період участі у бойових діях згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок № 637).
Згідно з п. 6 Порядку № 637 військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до трудового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток № 2).
Як установлено судом, підставою не застосування відповідачами 2, 3 при розгляді заяв позивача про призначення пенсії за віком приписів п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV стало те, що позивачем не надано довідку про підтвердження військової служби у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку (рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 17.10.2023 №083850019230) / довідку з військового комісаріату про період (періоди) проходження військової служби й участі в бойових діях встановленого зразка згідно Додатку 2 (рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 26.10.2023 №083850019230). Також не взято до уваги посвідчення УБД від 06.06.2012, оскільки прізвище не відповідає паспортним даним (рішення ГУ ПФУ в м.Києві від 17.10.2023 №083850019230).
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 (далі - Положення №302).
Пунктом 3 Положення №302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій".
Згідно з п. 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Отже, повноваження, щодо перевірки наявності у особи права на отримання статусу учасника бойових дій, в тому числі й перевірки факту чи брала така особа участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії, належать органам, які видають "Посвідчення учасника бойових дій".
Відповідно до п. 7 Положення №302 такими органами є Мін'юст, органи Міноборони, МВС, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, а також Держспецтрансслужби за місцем реєстрації ветерана.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника бойових дій та надає особі право користування пільгами, встановленими законом, в тому числі, і пільгами щодо дострокового призначення пенсії є "Посвідчення учасника бойових дій".
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення серії НОМЕР_1 від 06 червня 2012 року, прізвище особи, якій видано це посвідчення, вказано як « ОСОБА_2 ».
Виявлені відповідачем 3 розбіжності щодо написання та перекладу прізвища позивача, на переконання суду, ґрунтуються на неповному з'ясуванні усіх обставин, які мають значення у спірному випадку, оскільки не спростовують дійсність наданих позивачем документів.
Зазначення прізвища позивача російською мовою не може бути підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії.
Як вбачається з інших наданих позивачем документів, у своїй сукупності вони опосередковано підтверджують, що посвідчення серії НОМЕР_1 від 06 червня 2012 року, належить саме позивачу, ОСОБА_1 .
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що в даному випадку не врахування при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком посвідчення серії НОМЕР_1 від 06.06.2012, відповідно до якого позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України), у зв'язку з написанням у посвідченні прізвища позивача російською мовою « ОСОБА_2 », є надмірним формалізмом.
Отже, статус позивача, як учасника бойових дій підтверджений посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.06.2012. Вказане посвідчення є чинним, недійсним та скасованим у встановленому чинним законодавством України не визнавалось. Доказів протилежного відповідачами під час судового розгляду справи - не надано.
Тобто, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії.
Крім того, відповідач не позбавлений можливості надсилати уповноваженим органам відповідні запити для уточнення даних.
Оскільки позивач, звернувшись за призначенням дострокової пенсії надав документ, який посвідчує спеціальний статус учасника бойових дій, суд дійшов висновку, що відповідачами 2, 3 протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Аналогічного правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року справа справа № 340/576/19.
Крім того, згідно зі ст. 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою ст. 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як установлено судом, відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.03.1995, позивач з 10.01.1996 прийнят у ТОВ «Захле» на посаду комерційного директора (наказ №4 від 11.01.1996) та 17.06.1997 звільнений за власним бажанням (наказ від 17.06.1997). Вказані записи завірені підписами повноважних осіб та печаткою, проте відсутній номер наказу в записі про звільнення.
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.10.2023 №083850019230 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи за записами в трудовій книжці з 10.01.1996 по 17.06.1997, оскільки відсутній номер наказу в записі про звільнення.
З цього приводу, суд зазначає, що з аналізу вказаних норм права судом установлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки не може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Суд зазначає, що відсутність номеру наказу в записі про звільнення, не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Суд критично оцінює позицію відповідача 2 у даній справі та зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем 2 не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).
Вищезазначені відомості з трудової книжки, які підтверджують, що позивач у зазначений період дійсно працював на підприємстві, відповідачем 2 не спростовані.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відмова відповідача 2 у зарахуванні до страхового стажу позивача зазначеного періоду є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.
Крім того, слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також суд наголошує, що згідно із частиною першою статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із частиною першою статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Водночас суд наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише у випадку якщо записи у трудовій книжці не відповідають вимогам чинного на момент їх внесення законодавства, то орган пенсійного фонду повинен вживати заходи з метою перевірки відповідних відомостей, а не покладати тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав на позивача.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 10.01.1996 по 17.06.1997 має бути зарахований до загального стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не установлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду підприємницької діяльності, суд зазначає наступне.
Положеннями Закону № 1788-XII та Закону № 1058-IV визначено, що зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу особи здійснюється за умови сплати страхових внесків.
Законодавець передбачив зарахування як до трудового, так і до страхового стажу фізичних осіб-підприємців періоди ведення ними підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сум сплачених ними страхових внесків (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до абзаців другого, третього пункту 4 Постанови № 637 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.09.2022 № 1058) періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
При цьому, Порядком № 637 та Порядком № 22-1 визначено, що за документ, який підтверджує ведення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, приймаються: до 01 січня 2004 року - свідоцтво про сплату єдиного податку або спеціальний торговий патент, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування; після 01 січня 2004 року - індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5).
Як установлено судом, відповідно до довідки, виданої ГУ ПФУ в Запорізькій області №0800-0605-8/55619 від 23.08.2023 щодо надання інформації про сплату страхових внесків, позивача взято на облік в Пенсійному фонді України як фізичну особу-підприємця 07.10.1997. Відповідно до даних облікової картки наявна наступна інформація: у період з 07.10.1997 по 30.06.1998 діяльність здійснювалась на загальній системі оподаткування, внески сплачено; у період з 01.07.1998 по 31.12.2022 діяльність здійснювалась за спрощеною системою оподаткування (фіксований податок).
Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області до страхового стажу позивача не зараховано період підприємницької діяльності з 07.10.1997 по 31.12.2002 згідно довідки № 0800-0605-8/55619 від 23.08.2023, оскільки не зазначені підстави видачі та відсутня інформація щодо первинних документів, що підтверджують поштовий переказ, тощо), які підтверджують сплату страхових внесків.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень п. 4.2. Порядку 22, орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно із п.п. 2, 4 п. 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22 грудня 2014 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв'язку та іншими технічними засобами.
Суд зазначає, що відповідач 2 не скористався правом, передбаченим вище наведеною нормою, щодо самостійного отримання від державних органів необхідних відомостей та не вжив всіх можливих заходів щодо належного та повного виконання своїх функцій по сприянню особі в отриманні нею соціальних гарантій у вигляді призначення пенсії.
Отже, як встановлено судом, відповідачем 2 не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити трудовий стаж позивача.
Наведені обставини свідчить про те, що відповідач 2, 3 діяли не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що свідчить про протиправність дій відповідача 2, 3, та наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17.10.2023 №08385001923, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26.10.2023 №083850019230.
З приводу визначення пенсійного органу, який має здійснювати повторний розгляд заяви про призначення пенсії, судом враховано наступне.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У даному випадку заява позивача від 20.10.2023 про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Волинській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 26.10.2023 №083850019230.
Отже, саме відповідач 2 у цьому спорі є органом, що розглядає заяву про призначення пенсії та призначає її, в зв'язку з чим вимога позивача про зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
За Рекомендацією № R (80) 2 комітету державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд враховує, що ГУ ПФУ у Волинській області під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії належним чином не досліджено всю сукупність наданих позивачем документів, а для з'ясування питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії необхідним є обчислення стажу, що є прерогативою пенсійного органу, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнані судом протиправними, і повинен вирішити заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.
Такий спосіб захисту прав позивача матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не заявив, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м.Луцьк, вул.Кравчука, буд.22-В, код ЄДРПОУ 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (04053, м.Ккиїв, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 17 жовтня 2023 року №083850019230 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 26 жовтня 2023 року №083850019230 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова