02 лютого 2024 року м. Ужгород№ 260/9867/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби безпеки на транспорті Олександра Копитчака № ПШ 008738 від 26.10.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 008738 від 26 жовтня 2023 року, згідно якої стягнуто з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн. за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ст. 60 абз. 17 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при складанні оскаржуваної постанови діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому постанова відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу є необґрунтованою та безпідставною, оскільки відповідачем не доведено жодними належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами висновків, покладених в основу такої постанови.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що під час перевірки було виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було винесено постанову від 26.10.2023 р. за № ПШ008738 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі щотижневого графіку рейдової перевірки від 09.10.2023 року № 70206/25/27-23 та направлення на рейдову перевірку № 000222, інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області 11.10.2023 р. була здійсненна перевірка транспортних засобів належних позивачу - Volvo / Schwarz Muller НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 ), за місцем перевірки: АДРЕСА_1 , а/д місцевого значення СО70304 Королево - Горбки.
Водієм здійснювались внутрішні перевезення вантажів згідно ТТН № 111005 від 11.10.2023 р.
За результатами перевірки складено акт від 11.10.2023 року № АР 007969 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та акт від 11 жовтня 2023 року № АВ 000260 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
Перевіркою встановлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час перевезення вантажу згідно ТТН № 111005 від 11.10.2023 р. перевізником ФОП ОСОБА_1 , було встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме фактична маса транспортного засобу становить 40,39 т. при допустимих 24 т., перевищення становить 68,3 %.
У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.
В графі акту «Пояснення водія про причини порушень» водій ОСОБА_2 зазначив, що з актом ознайомлений, від письмових пояснень та підпису відмовляється.
Відділ державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 26.10.2023 року за № ПШ 008738, якою постановив стягнути з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 51000,00 грн. за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 17 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Положення Закону № 2344-ІІІ визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст. 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб'єкт господарювання.
Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 р. № 727).
Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що:
- державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);
- органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3);
- державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4);
- рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);
- рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно- вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14);
- рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб'єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Статтею 48 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3, 4 Порядку 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до п. 3 Порядку № 879, габаритно - ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртранснсбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Підпунктом 3 п. 2 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Підпунктом 4 п. 2 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Підпунктом 5 п. 2 Порядку № 879 визначено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Пунктом 15 Порядку № 879 передбачено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Пунктом 16 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Відповідно до п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до п. 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Статтею 48 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Як встановлено судом, відповідачем була здійсненна перевірка транспортних засобів належних позивачу - Volvo / Schwarz Muller НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 ), за місцем перевірки: смт. Королево, вул. Центральна, 157, а/д місцевого значення С070304 Королево - Горбки.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, для чотирьохвісного автомобіля:
- 32 тони для доріг державного значення;
- 24 тони для доріг місцевого значення.
Так, дорога С070304 є дорогою загального користування місцевого значення, а отже, обмеження для руху великовантажних транспортних засобів становить - 24 тони.
При перевірці товаросупроводжувальних документів, а саме згідно товарно-транспортної накладної № 111005 від 11.10.2023 року, маса вантажу становить - 26 тон. При цьому, при визначенні загальної маси транспортного засобу береться до уваги безпосередньо маса транспортного засобу без навантаження згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
За наявними у матеріалах справи копій свідоцтв, вага спеціалізованого вантажного сідлового тягача Volvo НОМЕР_1 - 7895 кг, вага напівпричепу Schwarz Muller НОМЕР_2 -6500 кг. Загальна маса транспортного засобу із навантаження склала 40395 кг. Перевищення загальної ваги перед встановлених допустимих у 24 тони (24000 кг) складає 68,3%.
Згідно пп. 5-1 п. 2 Порядку № 879 встановлено, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Таким чином, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області встановлено перевищення загальної маси транспортного засобу, згідно товарно-транспортної накладної та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
Разом з тим, позивачем під час перевірки та до суду не було надано дозвіл на перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень та документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.
Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000,00 грн.).
Щодо доводів позивача про відсутність нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним сипучим видом вантажу, то суд зазначає, що санкцією абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ прямо передбачений штраф як для подільного, так і для неподільного вантажу.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, визначення вантажу як подільного передбачає організацію перевезення такого вантажу з дотриманням встановлених законом вимог щодо допустимого навантаження на загальну масу транспортного засобу на дорогах загального користування місцевого значення, що становить 24 т., проте позивачем не було дотримано вказаних норм.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Щодо посилань позивача на те, що інспектором не було проведено зважування даного транспортного засобу, то суд звертає увагу, що дане зважування застосовується при точному контролі. Проте, 11.10.2023 року під час перевірки транспортного засобу було здійснено документальний контроль, яким не передбачено зважування транспортних засобів.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вищенаведеними доказами підтверджується факт вчинення позивачем порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим постанова Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті є правомірною та не підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29). Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування наявності в діях позивача ознак неправомірності, а відтак і правомірності вчинених ним дій та прийняття оскарженого рішення.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -
1. У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Закарпатській області (вул. Гагаріна, буд. 38 В, м. Ужгород, Закарпатська область, 88006) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька