02 лютого 2024 року м. Житомир справа № 240/26197/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати військову частину військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В обґрунтування позову зазначає, що 09.05.2023 подав рапорт про звільнення і повторно направив відповідачу рапорт про звільнення з доданими документами, який був отриманий 14.06.2023, однак на день звернення до суду рапорт не розглянутий, відповіді немає, позивач не звільнений, чим порушуються права позивача.
Ухвалою від 26.09.2023, копію якої відповідач отримав 05.10.2023, що підтверджується відміткою в поштовому повідомленні про вручення, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не подав відзив на позовну заяву, про поважність причин цього суд не повідомив, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікується судом як визнання позову.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 21.04.2023 про звільнення з військової служби відповідно до п.п. г п. 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з підстав наявності одного із батьків дружини із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
До рапорту додав: копію паспорту, пенсійного посвідчення, довідки МСЕК ОСОБА_2 , копію посвідчення особи, постраждалої від ЧАЕС, копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копію свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , копію паспортів ОСОБА_4 та ОСОБА_1
09.06.2023 командиру військової частини НОМЕР_1 подано адвокатський запит, в якому зазначено про нерозгляд рапортів позивача.
Станом на дату ухвалення судом рішення відомості щодо розгляду відповідачем рапорту позивача про звільнення відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно п. 233 Положення №1153/2008 що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Згідно з пунктом 12.9 розділу XII цієї ж Інструкції документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз. 3 п. 241 Положення №1153/2008).
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач, не вживши будь-яких дій щодо розгляду рапорту позивача, порушив вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення №1153/2008 та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України щодо порядку звільнення військовослужбовців, які бажають звільнитися з військової служби за сімейними обставинами.
На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що відповідачем не вирішено питання про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби, чим допущено протиправну бездіяльність, суд прийшов до висновку про зобов'язання відповідача розглянути рапорт позивача про звільнення.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби за підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про його звільнення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк