Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
02 лютого 2024 року Справа №200/309/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
17 січня 2024 року (15 січня 2024 року направлено засобами поштового зв'язку) до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.01.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.01.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та із врахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 16.03.2021 із застосуванням березня 2018 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) та із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4 258,75 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 16.03.2021 із застосуванням березня 2018 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення та щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 4 258,75 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та із врахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Духневичу О.С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважності причин його пропуску.
31.01.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що з 11.07.2022 проходить службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_4 . Під час проходження служби у період з червня 2023 року по 03.11.2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні, а тому не могла вчасно звернутися до суду із цією позовною заявою. На підтвердження вказаних тверджень до клопотання надано виписки із медичної карти стаціонарного хворого.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із наступних мотивів.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.07.2022 із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 р. № 1078.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 і від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22.
Тобто, з 19.07.2022 року відсутня законодавча норма щодо звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, відтак застосуванню підлягає тримісячний строк.
Водночас відповідно до п. 1 Розділу "Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України", під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами), на всій території України запроваджено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 01.07.2023 року відмінено карантин.
Таким чином, тримісячний строк звернення до суду слід обраховувати з 01.07.2023 року, а тому вказаний строк закінчився 02.10.2023 (01.07.2023 припадає на вихідний день).
Натомість, позивач звернувся із цим позовом до суду лише 15.01.2024 року (направлено засобами поштового зв'язку), тобто із порушенням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що з 11.07.2022 проходить службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_4 . Під час проходження служби у період з червня 2023 року по 03.11.2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні, а тому не могла вчасно звернутися до суду із цією позовною заявою.
Судом встановлено та підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_5 , що позивач був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією 11.07.2022 року та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 . Також у період з 19.06.2023 року по 03.11.2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із медичних карток стаціонарного хворого.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив, що оскільки позивач мобілізований у першу хвилю, вказані обставини можуть свідчити про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Крім того оцінюючи аргументи позивача щодо несвоєчасного звернення до суду у зв'язку із хворобами, суд зазначає, що стан тимчасової непрацездатності за певних умов може вказувати на поважність причин пропуску процесуального строку. Такими умовами зокрема можуть бути тривале стаціонарне лікування яке мало місце у період коли строки звернення до суду розпочали свій перебіг, істотність тривалості періоду тимчасової непрацездатності по відношенню із тривалістю строку звернення до суду, тощо. В такому випадку особа дійсно може з об'єктивних причин бути позбавлена можливості звернутися до суду у встановлений строк.
Так з наданих позивачем виписок із медичних карток стаціонарного хворого на злоякісне новоутворення від 11.07.2023, від 21.07.2023, від 14.08.2023, від 04.09.2023, від 25.09.2023, від 03.11.2023 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 19.06.2023 по 03.11.2023 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «Житомирський обласний онкологічний диспансер».
Вказані обставини, на думку суду, можуть свідчити про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду, що є підставою для поновлення судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
У своїй практиці, Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 р.).
У Рішенні по справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив: "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати у тому числі в аспекті права на доступ до правосуддя яке охоплює подання позову та відкриття судового провадження у справі.
При цьому, держава Україна, як учасниця Конвенції, взяла на себе зобов'язання створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
З Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).
Виходячи із наведеного праворозуміння, ЄСПЛ звертає увагу, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, а з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права які можуть призвести до порушення самої суті права.
Тому, враховуючи вищевказані обставини, доходжу висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, а тому наявні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
З урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України та підсудна Донецькому окружному адміністративному суду.
Враховуючи викладене, доходжу висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом норм ч. ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Приписами ч. 4 ст. 12 цього Кодексу визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».
Поряд з цим, згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Також нормами ч. ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
В силу ч. 4 ст. ст. 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Про витребування доказів за власною ініціативою суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 80 КАС України).
Тому, з метою з'ясування всіх обставин у справі, наявні підстави для витребування за ініціативою суду у Військової частини НОМЕР_2 довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.01.2015 року по 16.03.2021 року включно із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше); довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.01.2015 року по 16.03.2021 року включаючи поточну індексацію та індексацію-різницю згідно з абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (платіжні доручення, списки осіб на перерахування коштів тощо).
Керуючись ст. 77, 80, 121, 122, 171, 257, 260, 262 КАС України, суддя, -
Клопотання ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.
Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії та відкрити провадження в адміністративній справі.
Розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею О.С. Духневичем.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 у строк до 19.02.2023 надати докази, а саме:
- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 27.01.2015 року по 16.03.2021 року включно із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше);
- довідку про нараховану та фактично виплачену ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.01.2015 року по 16.03.2021 року включаючи поточну індексацію та індексацію-різницю згідно з абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (платіжні доручення, списки осіб на перерахування коштів тощо).
Роз'яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dn.court.gov.ua/sud0570).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Духневич