01 лютого 2024 рокуСправа №160/31273/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СТРОЙАВТОСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.10.2023 № 0303950407;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 26.10.2023 № 0303960407;
- стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України), код ЄДРПОУ ВП 44118658 на користь Приватного підприємства “СТРОЙАВТОСЕРВІС” (код ЄДРПОУ 35163747) понесені позивачем судові витрати.
В обґрунтування позову зазначає, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовано штрафні санкції за порушення термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань. Позивач не заперечує щодо порушення строків сплати податків, проте, не згоден із застосованими відповідачем штрафними санкціями, оскільки вони застосовані до позивача під час дії карантину та за відсутності вини позивача щодо умисного порушення норм податкового законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, надано позивачу строк для подання - відповіді на відзив.
Від відповідача надійшов відзив на позов, згідно змісту якого, за результатами проведеної камеральної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст. 57 та 203 ПК України в частині недотримання граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання. З посиланням на приписи статті 124.1 ПК України, зазначає про правомірність прийнятих ППР.
Позивач правом на надання відповіді на відзив не скористався.
Судом здійснено розгляд справи в порядку. письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та повідомлення та (або) виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України, в порядку статті 76 розділу II Податкового кодексу України та п. п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати (перерахування) податку на додану вартість, за результатами якої 15.09.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було складено Акт № 32958/04-36-04-07/35163747 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість Приватного підприємства «СТРОЙАВТОСЕРВІС», код ЄДРПОУ 35163747.
Згідно висновків акту № 32958/04-36-04-07/35163747 від 15.09.2023 року, під час перевірки відповідачем встановлено несвоєчасну сплату ПП «СТРОЙАВТОСЕРВІС» грошового зобов'язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість, зокрема:
- податкова декларація з податку па додану вартість № 9057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати -31.03.2021 (фактична сплата - 13.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата--26.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата - 23.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата - 23.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №29057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата - 15.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №29057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата - 21.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №29057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата -14.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №29057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата - 20.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №29057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата - 15.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №29057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата - 15.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №29057076029 від 19.03.2021, граничний термін сплати - 31.03.2021 (фактична сплата- 15.04.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 01.03.2021);
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9003372175 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 21.01.2021 (фактична сплата - 29.01.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 24.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 23.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 23.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 19.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 19.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 17.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість №9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата -16.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 25.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 23.03.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 22.02.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 04.02.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 26.02.2021);
- податкова декларація з податку на додану вартість № 9370166582 від 20.01.2021, граничний термін сплати - 02.02.2021 (фактична сплата - 02.03.2021).
За результатами перевірки Головним управління ДПС у Дніпропетровській області прийняті:
- податкове повідомлення-рішення від 26.10.2023 №0303950407 (форма «Ш»), яким застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу на суму 27 578,33 грн, на підставі статті 124 ПК України;
- податкове повідомлення-рішення від 26.10.2023 №0303960407 ((форма «Ш»), яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу на суму 19 636,75 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем, про що він не заперечує.
Не погоджуючись з правомірністю зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам по суті, суд виходить з такого. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України)).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75. 1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України, а саме: камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
З аналізу вказаних положень Податкового кодексу України слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.
При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.
Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу, а відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.
Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданій платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Виходячи з наведених норм Податкового кодексу України, предметом камеральної перевірки є лише податкова звітність, тобто відомості, зазначені у відповідній податковій звітності та їх відповідність інформації, яка міститься в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.04.2018 у межах справи № 826/13195/16.
Приписами пп.пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до положень ст. 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Положеннями п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно приписів п.38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Останнім абзацом наведеного пункту також передбачено, що якщо граничний строк сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов'язання вважається операційний день, що настає за вихідним або святковим днем.
Згідно підпункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Пунктом 109.2 статті 109 ПК України передбачено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
На підставі акту перевірки судом встановлено, що позивачем за податковими деклараціями з ПДВ №№9057076029, 9370166582, 9091796147, 9131758090, 9241032318, 9307327056, 9339925809, 9032123688 та за уточнюючим розрахунком №9003372175 сплачено грошове зобов'язання із затримкою як до 30 календарних днів наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, так і понад 30 календарних днів.
Положеннями пункту 124.1 ст. 124 ПК України унормовано, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про нарахування 5% штрафних санкцій на ті суми грошового зобов'язання, які сплачені із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання та про нарахування 10% штрафних санкцій на ті суми грошового зобов'язання, які сплачені понад до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
Вказані обставини перевірені судом та невідповідностей або арифметичних помилок при нарахуванні штрафних санкцій, судом не встановлено.
Позивачем також доводів щодо непогодження із нарахованою сумою штрафних санкцій у позові не викладено.
Згідно з п. 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений к порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 54.1 ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У відповідності до вимог п. 57.1 ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
За приписами ст.203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (стаття 111 ПК України).
Таким чином, системний аналіз вищенаведених норм чинного податкового законодавства свідчить про те, що разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання у строки, визначені законом, такий платник податків притягується до фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Враховуючи, що штрафні санкції на позивача накладені у відповідності із приписами п. 124.1 ст. 124 ПК України, тобто у розмірах 5% та 10%, що узгоджується із встановленими судом фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку про правомірність прийняти відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не заперечує порушення граничних строків сплати узгоджених сум податку на додану вартість, однак, зазначив, що податкові повідомлення - рішення прийняті під час дії карантину, який звільняє позивача від відповідальності за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання та за відсутності його вини із посиланням на правову позицію Верховного суду у справі №520/22505/21.
Щодо доводів позивача про застосування штрафних санкцій в період дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 до 30 червня 2023 на території України карантин, від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV- 2 та від 22 липня 2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно п. 52 прим. 1 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Отже, нормами цієї статті передбачені санкції за порушення сплати податку на додану вартість.
Як встановлено, відповідачем застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати узгоджених сум податку на додану вартість на підставі статті 124 ПК України. Вказана стаття має назву «Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання», що, на думку суду, кореспондується із визначенням «порушення сплати податку».
Тому, виходячи з наведеного, норми Податкового кодексу України, з урахуванням деяких обмежень щодо застосування штрафних санкцій у період дії карантину, передбачають штраф за порушення термінів сплати податку на додану вартість у період дії карантину.
Тому, доводи позивача щодо порушення відповідачем п. 52-1 підрозд. 10 «Інші перехідні положення» розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, є безпідставними.
Щодо посилання позивача на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.08.2023 у справі №52/22505/21, суд зазначає, що у зазначеній справі правовідносини виникли у зв'язку із нарахуванням штрафних санкцій на підставі пунктів 124.2, 124.3 ПК України, тоді як в цій справі - на підставі п. 124.1. ПК України. Зазначене має суттєву відмінність, адже при нарахуванні штрафних санкцій за пунктами 124.2, 124.3 ПК України має бути доведено повторність, вина та умисел платника податків щодо несвоєчасної сплати грошових зобов'язань.
Тож, встановлені під час розгляду справи обставини свідчать про правомірність накладення на платника податку штрафних санкцій у розмірах, визначених п.124.1 ст.124 ПК України, та, відповідно, відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2023 №0303950407 та №0303960407.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Враховуючи, що судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Стройавтосервіс» (код ЄДРПОУ 35163747) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 01.02.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна