СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/921/24
ун. № 759/2177/24
02 лютого 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,
До Святошинського районного суду міста Києва 30.01.2024 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 у справі № 759/2360/23.
В обґрунтування своєї скарги адвокат зазначає, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 накладено арешт на ряд земельних ділянок, в тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234, загальною площею 0,1053 га, яка належить на праві власності ОСОБА_4 . Адвокат вважає, що на даний час відпала необхідність в арешті майна накладеного на земельну ділянку належну ОСОБА_4 , з огляду на наступне. ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 0,1053 га з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234, яку набула у власність на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.08.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ ОСОБА_5 за реєстровим №2184. За час досудового розслідування кримінального провадження №1202111110000595, загальний строк якого станом на момент подачі клопотання складає понад два роки органом досудового розслідування не доведено факту неправомірності набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку та підстави, які б виправдовували необхідність такого втручання в права власності особи, яка не має статусу підозрюваного та не є учасником кримінального провадження №12021111140000595 від 20.10.2021 року, як арешт майна. Арешт земельної ділянки фактично позбавляє власника майна - ОСОБА_4 належним чином розпоряджатись своїми правами та не виправдовує втручання у права власника. Як вбачається з ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 16.02.2023 року (справа №759/2360/23) у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021 року накладено арешт на ряд земельних ділянок, зокрема на земельну ділянку загальною площею 0,1053 га з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234. При цьому, як слідує з мотивувальної частини ухвали слідчого судді, підставою для накладення арешту на земельні ділянки стало те, що дане майно є предметом кримінального правопорушення, відповідають критеріям для речових доказів. Разом з тим, на момент накладення арешту на згадане майно у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, слідчим та прокурором не було доведено, що існує обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_4 , яка на момент арешту земельної ділянки загальною площею 0,1053 га з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234, була власником арештованого майна, причетна до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна. Крім того, на даний час ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №12021111140000595 від 20.10.2021 року не повідомлено про підозру, вона не має відношення до кримінального провадження, що розслідується. Факту правомірності набуття останньою права власності на майно не спростовано в установленому порядку. Зважаючи на викладене, вважаю, що відсутні підстави для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт земельної ділянки загальною площею 0,1053 га з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234, оскільки не доведено факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про можливу причетність власника майна до кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, клопотання підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 накладено арешт на земельні ділянки із забороною їх відчуження, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234, загальною площею 0,1053 га, власником якої є ОСОБА_4 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою збереження речових доказів, а саме унеможливлення відчуження майна.
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно.
Крім того, матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, прокурор у судове засідання не прибув, додаткових доказів чи документів на спростування доводів клопотання адвоката не надав, також не надав і доказів на підтвердження обставин, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що з наданих стороною обвинувачення матеріалів, а саме постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_6 від 28.11.2023 про призначення земельно-технічної експертизи, на вирішення експертів яких поставлені питання щодо накладання меж земельних ділянок на межі земельної ділянки лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», якщо так, то яка саме площа земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234 накладається на межі земельної ділянки лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».
При цьому, слід зазначити, що прокурор зобов'язаний довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, прокурором у судовому засіданні не наведено.
Також у відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.
Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту такого майна.
Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234, загальною площею 0,1053 га, що належить ОСОБА_4 , на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання. Крім того, слідчому судді не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_4 майном на підставі зазначених обставин, оскільки представником власника майна доведено, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого суддів Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023, оскільки не вбачає потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170-174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 (ун. №759/2360/23) у кримінальному провадженні за №12021111140000595 від 20.10.2021, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:006:0234, загальною площею 0,1053 га, власником якої є ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1