Справа №:755/6772/22
"01" лютого 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивував тим, що 07 вересня 2017 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем укладено Кредитний договір № Z72.679.70529. Відповідно до п. 1.1 Договору кредиту № Z72.679.70529 від 07.09.2017 року, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 24500,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно умов Договору кредиту та Додатками до даного договору, який є його невід'ємною частиною. Кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. 03 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 12/90, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор набув права вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № Z723.679.70529 від 07 вересня 2017 року. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z72.679.70529 від 07 вересня 2017 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 03 грудня 2020 року становить у розмірі 58 740,81 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24 500 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 13 513,81 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 20 727 грн. Згідно розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних за кредитним договором № Z72.679.70529 від 07 вересня 2017 року сума інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року становить у розмірі 5 392,83 грн, сума трьох відсотків річних за період з 03 грудня 2020 року по 01 січня 2022 року становить у розмірі 1 901,85 грн. У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою суду від 08 серпня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
07 вересня 2017 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем укладено Кредитний договір № Z72.679.70529. Відповідно до п. 1.1 Договору кредиту № Z72.679.70529 від 07.09.2017 року, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 24500,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і комісіями згідно умов Договору кредиту та Додатками до даного договору, який є його невід'ємною частиною. (а.с. 5-6, 7,8, 9, 10, 12-13,19-20, 21,)
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z72.679.70529 від 07 вересня 2017 року загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору станом на 03 грудня 2020 року становить у розмірі 58 740,81 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 24 500 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у розмірі 13 513,81 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 20 727 грн (а.с. 14).
Згідно розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних за кредитним договором № Z72.679.70529 від 07 вересня 2017 року сума інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року становить у розмірі 5 392,83 грн, сума трьох відсотків річних за період з 03 грудня 2020 року по 01 січня 2022 року становить у розмірі 1 901,85 грн (а.с. 15).
30 листопада 2021 року позивачем на адресу відповідача надіслано досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості (а.с. 16, 17, 18,).
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 24 500,00 грн.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень.
Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 ЦК України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
03 грудня 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 12/90, відповідно до якого первісний кредитор передав, а новий кредитор набув права вимоги до боржника реального та належного виконання обов'язків за кредитним договором № Z723.679.70529 від 07 вересня 2017 року (а.с. 22-25, 26-27, 28, 29).
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з досліджених доказів, умови кредитного договору позичальником належним чином не виконані, в передбачені договором строки кредит не погашений.
Будь-яких доказів на спростування наданого Позивачем розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.
Тому за встановлених обставин з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредитом у розмірі 24 500,00 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 13 513,81 грн.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Згідно п. 1.3 Договору Кредиту за користування Кредитом Позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,50% (Маржу Банку).
Відповідно до п. 1.4. Договору кредиту станом на день укладення Договору кредиту змінна частина ставки, становить 9,50%, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,0000%.
Також, відповідно до п.п. 1.5 Договору кредиту Змінна частина процентної ставки дорівнює потрійному значенню UIRD (далі - Індекс) за останній день попереднього місяця.
Судом перевірено розрахунок відсотків за несвоєчасне погашення кредиту та встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням умов кредитного договору: заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам становить у розмірі 13 513,81 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 20 727,00 грн.
Пунктом 1.10. кредитного договору визначено, що за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника з використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», редакція якої діяла на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пп.17 і 23 ст.1).
Отже, встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними.
Враховуючи вищезазначені норми закону, положення пункту 1.10. кредитного договору щодо сплати позичальником комісії за супроводження кредиту суперечать нормам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак застосуванню не підлягають.
Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 20 727,00 грн задоволенню не підлягає.
Крім того позивач просить про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року у розмірі 5 392,83 грн та трьох відсотків річних за період з 03 грудня 2020 року по 01 січня 2022 року у розмірі 1 901,85 грн.
Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При вирішенні даного спору судом також враховуються положення статті 611 ЦК України, якими передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
У пункті 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що «загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою».
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54постанови від28березня 2018року у справі №444/9519/12та пункті6.19постанови від04лютого 2020року у справі №912/1120/16.
Згідно аналізу практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
У даній справі позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 03 грудня 2020 року по 01 лютого 2022 року у розмірі 1 901,85 грн.
Вимога позивача про стягнення 3% річних у заявленій сумі до задоволення не підлягає, оскільки така розрахована виходячи із усієї суми заявлених позовних вимог, у задоволенні частини яких судом було відмовлено.
Суд вважає, що така вимога підлягає до часткового задоволення у розмірі 1 231 грн, виходячи з такого розрахунку: 38 013,81 грн (сума задоволених вимог) * 3 % * 395 днів * 394 (дні прострочення).
Окрім цього, позивач просив стягнути з відповідача в порядку ст. 625 ЦК України інфляційні витрати у розмірі 5 392,83 грн за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року.
Нараховані інфляційні втрати позивачем в сумі 5 392,83 грн до задоволення не підлягають, оскільки були розраховані, виходячи із усієї суми заявлених позовних вимог, у задоволенні частини яких судом було відмовлено.
Суд дійшов до висновку, що дана позовна вимога також підлягає задоволенню частково в сумі 3 573,23 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 42 818,04 грн, з яких заборгованість за основним боргом у розмірі 24 500 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 13 513,81 грн, 3% річних у розмірі 1 231 грн та заборгованість за інфляційними витратами у розмірі 3 573,23 грн.
Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано договір про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та адвокатським об'єднанням «Правовий Діалог» (а.с. 48-51), додаткову угоду № 6 від 12 червня 2023 року до договору про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, акт № 1 прийому-передачі Реєстру боржників від 18 жовтня 2021 року за договором про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року (а.с. 52-53), акт № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 01 червня 2022 року (а.с. 54-56), наказ (розпорядження) № ПД000000002 від 13 серпня 2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_2 (а.с. 57), та платіжне доручення від 05 липня 2022 року (а.с. 58).
Відповідно до статті 137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 2 000 гривень.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 481 грн відповідно до ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 4).
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 595,65 грн (з розрахунку 42 818,04 грн (сума задоволених позовних вимог) * 100 % / 66 575,49 грн (ціна позову)* 2 481 грн (сплачений позивачем судовий збір)
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, буд. 8, м. Київ, 04071, заборгованість за кредитним договором № Z72.679.70529 від 07 вересня 2017 року у загальному розмірі 42 818 (сорок дві тисячі вісімсот вісімнадцять) грн 04 коп, що складається із заборгованості за тілом кредиту станом на 03 грудня 2020 року у розмірі 24 500 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками станом на 03 грудня 2020 року у розмірі 13 513,81 грн, інфляційних втрат за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року у розмірі 3 573,23 грн, трьох відсотків річних за період з 03 грудня 2020 року по 01 січня 2022 року у розмірі 1 231 грн.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: вул. Набережно-Лугова, буд. 8, м. Київ, 04071, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 595 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 65 коп, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Є.Арапіна