Справа №:755/12111/23
Провадження №: 1-кс/755/2522/23
"19" серпня 2023 р. м.Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023100040002897 та додані до нього матеріали відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Токарів Новоград-Волинського району Житомирської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, маючого трьох малолітніх дітей (зі слів), офіційно не працюючого, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого до затримання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого (зі слів),
підозрюваного в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
19.08.2023 року старший слідчий СВ Дніпровського УП ГУ НП у м.Києві ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням, погодженим з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023100040002897 відносно ОСОБА_5 .
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши збут особливо небезпечних психотропних речовин, як головне джерело для здобуття коштів і матеріальних благ для свого існування, з корисливих мотивів, всупереч врегульованих законом суспільних відносин щодо порядку обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, за допомогою мобільного додатку «Телеграм» у переписці із користувачем « ОСОБА_8 », домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою, щодо незаконного придбання, з метою подальшого роздрібного збуту наркозалежним споживачам, шляхом розкладання схованок, т.з. «закладок» у публічно доступних місцях. За розкладання закладок, ОСОБА_5 отримував грошову винагороду шляхом перерахування на його банківську картку.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час, за допомогою мобільного додатку «Телеграм» у переписці із користувачем « ОСОБА_8 », домовився з невстановленою досудовим розслідуванням особою, щодо незаконного придбання особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якого обмежено, - PVP, з метою подальшого збуту. Після чого у мобільний додаток «Телеграм» ОСОБА_5 отримав повідомлення з посиланням на фотозображення схованки з особливо небезпечної психотропної речовини - PVP, у невстановленій кількості. Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та місці, отримав раніше замовлену речовину, яку перевіз до місця свого проживання, а саме: АДРЕСА_2 , де продовжив зберігати з метою подальшого збуту.
Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб та місці, отримавши раніше замовлену речовину, ОСОБА_5 17.08.2023 року направився за адресою: м.Київ, вул.Віталія Шиманського, 2/1, де шляхом розкладання схованок з метою подальшого роздрібного збуту розклав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, за географічними координатами.
У подальшому, 17.08.2023 року, близько 16 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: м.Київ, вул.Віталія Шиманського, 2/1, був затриманий працівниками поліції ОСОБА_5 , у ході особистого обшуку якого було виявлено та вилучено 28 згортків перемотаних ізоляційною стрічкою, всередині із кристалічною речовиною білого кольору, в одному з яких виявлено особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, масою 0,332 г., яку ОСОБА_5 умисно, незаконно, протиправно, з корисливих мотивів, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» від 15.02.1995 року, «Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом», затвердженого постановою КМУ №589 від 03.06.2009, придбав, перевіз та зберігав з метою подальшого збуту.
PVP (1-феніл-2піролідин-1-іл-пентан-1-он), згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», «Список №1 Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
17.08.2023 року ОСОБА_5 був затриманий у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину.
18.08.2023 року у порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
На думку слідчого, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: рапортом від старшого дільничного офіцера поліції Дніпровського УП ГУНП у м.Києві майора поліції ОСОБА_9 від 17.08.2023; протоколом особистого обшуку ОСОБА_5 від 17.08.2023; протоколами допитів свідків; протокол обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 від 17.08.2023 року; протоколом огляду предметів від 17.08.2023; протоколами огляду місця подій, в ході яких виявлено та вилучено згортки з порошкоподібною речовиною; висновком експерта від 18.08.2023; іншими доказами, які у своїй сукупності підтверджують вину підозрюваного.
Слідчий вважає, що на даний час існують ризики, а саме:
1) п.1 ст.177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на свободі, будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років;
2) п.2 ст.177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може перешкоджати кримінальному провадженню та може знищити додаткові докази, про які на даний час невідомо слідству;
3) п.3 ст.177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місця проживання останніх з метою схилити їх до дачі не правдивих показів у судовому засіданні;
4) п.5 ст.177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має постійного джерела доходів, не працює, єдиним джерелом його доходів є зайняття протиправною діяльністю, у вчиненні якого він підозрюється.
На думку слідчого, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.
В той же час, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і тому вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією Європейського суду з прав щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти росії»).
Наявність вказаних ризиків, на думку слідчого, підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
Слідчий вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зокрема, з наступних підстав:
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, вказаний запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
- особисту поруку неможливо застосувати у зв'язку з відсутністю осіб, яких сторона обвинувачення вважає такими, що заслуговують на довіру і які б могли поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Також до підозрюваного ОСОБА_5 не може бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у зв'язку з тим, що така міра обмеження особистої свободи, на думку слідчого, буде не дієвою, оскільки ОСОБА_5 може використовувати місце мешкання для подальшого зберігання та збуту наркотичних засобів. Крім того, перебуваючи в умовах не пов'язаних із позбавленням волі, ОСОБА_10 зможе суттєво перешкоджати повноті досудового розслідування.
На думку слідчого, все вищезазначене дає достатні підстави вважати, що підозрюваний при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу.
Враховуючи перелічені ризики, слідчий вважає, що саме такий запобіжний захід, що пов'язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала з підстав, викладених у ньому, і стверджувала, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою для підозрюваного, з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують. Просила суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки співпрацює зі слідством, до затримання проживав з дружиною та має трьох малолітніх дітей.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 також заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на відсутність ризиків, а також зазначив, що підозрюваний вину не заперечує, співпрацює зі слідством, неофіційно працює, має місце реєстрації та постійне місце проживання, а також міцні соціальні зв'язки. Просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Вислухавши доводи та пояснення підозрюваного, його захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Судом було встановлено, що 17.08.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.307 КК України (кримінальне провадження №12023100040002897).
Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 , оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучено розпис підозрюваного щодо вручення йому копії клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, а також копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчим виконані вимоги ч.3 ст.184 КПК України.
17.08.2023 року ОСОБА_5 був затриманий у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину.
18.08.2023 року у порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги ст.177 КПК України.
Відповідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
В судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, наявними у справі допустимими доказами, а саме:рапортом від старшого дільничного офіцера поліції Дніпровського УП ГУНП у м.Києві майора поліції ОСОБА_9 від 17.08.2023; протоколом особистого обшуку ОСОБА_5 від 17.08.2023; протоколами допитів свідків; протокол обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 від 17.08.2023 року; протоколом огляду предметів від 17.08.2023; протоколами огляду місця подій, в ході яких виявлено та вилучено згортки з порошкоподібною речовиною; висновком експерта від 18.08.2023; іншими доказами, які у своїй сукупності підтверджують вину підозрюваного.
При цьому слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Статтею 176 КПК України передбачено, що одним із запобіжних заходів є тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, репутацію, вік та стан здоров'я, майновий стан підозрюваного, міцність його соціальних зв'язків.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у скоєні злочинів, які згідно ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено покарання до десяти років позбавленням волі з конфіскацією майна, офіційно не працевлаштований, зареєстрований та проживає за різною адресою.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити та застосувати до останнього запобіжний захід - тримання під вартою.
При цьому наявність даних про особу підозрюваного, на що посилається сторона захисту, як на одну з підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, на думку слідчого судді не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.
Із урахуванням вищевикладеного, клопотання підозрюваного про застосування запобіжного заходу, не пов?язаному з триманням під вартою, задоволенню не підлягає.
Суд також враховує при вирішенні даного питання, що не можливість перебування особи під вартою внаслідок стану здоров'я встановлюється у визначеному законом порядку, і будь-які належні докази, які б свідчили про те, що підозрюваний страждає на хвороби, які унеможливлюють перебування його під вартою, слідчому судді не надані.
При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України та враховано судом при вирішенні даного клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Крім того, відповідно до вимог ст.183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, з урахуванням вимог ст.182 КПК України, а саме заставу у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави.
Керуючись, ст.ст.3, 176-178, 182-184, 194, 196, 206-208, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання сторони захисту про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - відмовити.
Клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023100040002897 відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, в межах строку досудового розслідування.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці.
Роз'яснити, що ОСОБА_5 або заставодавець мають право у будь-який момент протягом строку дії ухвали внести заставу у вказаному розмірі у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м.Києва.
У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_5 покладаються наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, слідчого або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти прокурора, слідчого або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати за наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон;
- докласти зусиль до пошуку роботи;
- носити електронний засіб контролю.
Встановити термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, - два місяці з моменту винесення ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 16-50 години 17 серпня 2023 року.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та його захиснику, та направити для виконання до ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Повний текст ухвали оголосити учасникам судового провадження у судовому засіданні о 17-00 годині 22 серпня 2023 року.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду, а особою, яка тримається під вартою, - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1