2/754/2141/24
Справа № 754/1640/24
Іменем України
02 лютого 2024 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Сенюта В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, призначення опікуна, визначення місця проживання дитини,
До Деснянського районного суду міста Києва звернувся позивач ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, призначення опікуна, визначення місця проживання дитини.
Відповідно до прохальної часини позовної заяви, позивач просить: розірвати шлюб, укладений 24.10.2014 між позивачем та відповідачем, позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити опікунство над неповнолітнім, призначивши позивача його опікуном та визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 188 ЦПК України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у п. 15 роз'яснено, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.
Між тим, об'єднання кількох позовних вимог в одне провадження недоцільне в тих випадках, коли позовні вимоги виникають з різних правовідносин, врегульованих різними галузями права, і спрямовуються на досягнення різної мети, та коли незважаючи на те, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються однією й тією самою галуззю права.
Крім того, заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку: вимога про розірвання шлюбу - спрощене провадження, вимога про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини - загальне провадження.
Щодо вимоги про призначення опікуна, суд звертає увагу на положення ст.55 ЦК України, якою визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України в порядку окремого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 188 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, призначення опікуна, визначення місця проживання дитини - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення та підписання ухвали.
Суддя В.О.Сенюта