Додаткове Рішення
Іменем України
Справа № 712/10148/23
Провадження № 2-др/712/3/24
01 лютого 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Марцішевської О.М.
при секретарі судового засідання Шевченко О.П.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача адвокат Захарченко Н.О.
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси заяву адвоката Захарченко Наталії Олександрівни - представника позивача про постановлення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення, -
Рішенням суду від 17 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну школу в сумі 30000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
18 січня 2024 року представник позивача адвокат Захарченко Наталія Олександрівна звернулася до суду з заявою про постановлення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 31 500 грн.
В обґрунтування клопотання вказує, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.01.2024 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення.
Згідно з поданим позовом позивач визначив попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які останній очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи у розмірі 30 000 грн. та додатково витрати на правничу допомогу у зв'язку з участю адвоката у судовому розгляді справи (виходячи з розмірі 500 грн. за кожне судове засідання, у яке прибув адвокат) та з посиланням на положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України вказав, що відповідні докази будуть подані додатково упродовж 5 днів з моменту ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи кількість судових засідань у даній справі витрати Позивача на правничу допомогу склали 31 500 грн. (30 000 +3*500).
Згідно з вказаними доказами вважає доведеним факт надання позивачу правничої допомоги. При цьому вважаю, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.137 ЦПК України).
01 лютого 2024 року відповідачем ОСОБА_2 скеровано до суду письмові пояснення, відповідно до яких просить відмовти в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування пояснень зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 не містила належного обґрунтування та відповідних доказів на підтвердження заявленої до відшкодування суми в розмірі 50000 грн. Вказане узгоджується із тим, що рішенням від 17.01.2024 року вимоги задоволені лише частково. Просить суд звернути увагу на зміст Детального опису робіт (наданих послуг), що доданий до заяви про ухвалення додаткового рішення. У пункті №2 зазначена підготовка позовної заяви про стягнення боргу за договором позики. Проте, у даній справі розглядався спір про стягнення шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Таким чином, зазначена послуга була надана не в межах даної справи, тому не підлягає відшкодуванню. Цей документ (Детального опису робіт (наданих послуг) датований 17.01.2024 року.
У ньому вказано участь в судових засіданнях з розгляду справи по суті 05.12.2023 р., 17.01.2024 р., 01.02.2024 р.
По-перше, станом на момент складення Детального опису робіт (наданих послуг) судове засідання 01.02.2024 року не відбулось. По-друге, 01.02.2024 року призначено засідання не з розгляду справи по суті, а щодо стягнення судових витрат.
По-третє, яким чином представник позивача - адвокат Н.Захарченко станом на 17.01.2024 р. міг знати про те, що розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення буде призначено саме на 01.02.2024 року?
Узагальнюючи вищевикладене, обсяг заявлених позивачем витрат на правничу допомогу не відповідає фактичним обставинам справи.
Якість та обсяг наданої позивачу правничої допомоги не відповідають фактичним обставинам справи, а також з урахуванням неспівмірності заявленої позивачем до стягнення суми судових витрат (31500 грн.) при частково задоволеному позові на 30000 грн. - вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення вбачаються необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Захарченко Н.О. в судовому засіданні підтримали заяву про ухвалення додаткового рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні заяви.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, суд приходить до такого.
У відповідності до ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення,може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 (провадження № 61-7550св19) Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20
(провадження № 61-6638св22) Верховний Суд, аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану стороні під час розгляду справи у суді першої інстанції, врахував, що адвокат є кваліфікованим юристом з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною.
Рішенням суду від 17 січня 2024 р. у справі № 712/10148/23 не вирішувалось питання щодо судових витрат на правничу допомогу сплачених позивачем, а тому з даного питання необхідно постановити додаткове рішення, що передбачено ст. 246, 270 ЦПК України.
Відповідно до ч.1-3 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про обсяг доказів в обґрунтування розміру судових витрат позивача на правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц вказала, що така вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК застосовується і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
В судовому засіданні до закінчення з'ясування обставин справи та дослідження доказів представником позивача адвокатом Захарченко Н.О. заявлено про компенсацію судових витрат позивача на правничу допомогу та подання доказів розміру витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, що зафіксовано технічним записом судового засідання.
Судом ухвалено рішення суду у справі № 712/10148/23 17.01.2024 р., отже строк для подання доказів за заявою відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України тривав з 18.01.2024 р. по 23.01.2024 р.
Адвокатом заява відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України подана до суду 18.01.2024 року в межах встановленого законом строку для подання доказів.
У позовній заяві від 19 вересня 2023 року позивачем зазначався попередній розрахунок суми судових витрат, понесених позивачем, а саме витрати на правничу допомогу в сумі 30000 грн. та додаткові витрати на судове засідання 500 грн. за кожне.
На виконання вимог ст. 137 ЦПК України адвокатом поданий договір про надання правової допомоги від 01.09.2023 року, додаткову угоду № 1 від 01.09.2023 року та акт приймання-передачі від 17.01.2024 р. до вказаного договору з детальним розрахунком послуг: надання правничої допомоги, юридичних послуг у справі № 712/10148/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди внаслідок кримінального правопорушення - 30 000 грн., витрати на правову допомогу у зв'язку з участю адвоката у судовому розгляді справи (виходячи з розміру 500 грн. за кожне судове засідання - 3*1500 грн.
Виконання адвокатом Захарченко Н.О. договору про надання правничої допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав позивача. Вчинивши кримінальне правопорушення, відповідач створив умови, які призвели до виникнення потреби в укладенні позивачем договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання позову.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Предметом судового розгляду були позовні вимоги з ціною позову в розмірі 50 000 грн. За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню,та до стягнення моральної школи в сумі 30000 грн., що складає близько 60% від ціни позову. За таких обставин на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України позивачці слід було б компенсувати за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, тобто у сумі 18900 грн. (31500 грн. * 60%).
Разом з тим, що вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг № 1, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, тривалість розгляду справи, аргументи відповідача щодо надмірної вартості послуг з надання позивачу правової допомоги, що по суті є клопотанням про їх зменшенням, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 31500 грн. є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими, співмірними та необхідними в контексті обставин цієї справи.
Вказані у детальному описі витрати на опрацювання законодавства та судової практики, підготовку позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, які становлять судові рішення у кримінальному провадженні, підготування заяви про ухвалення додаткового рішення у сумі 30 000 грн. суд вважає несумірними зі складністю справи та обсягом юридичної та технічної роботи, не відповідними критерію реальності витрат, розумності їх розміру.
Не підлягають компенсації відповідачеві витрати, понесені у зв'язку з вивченням та аналізом позовної заяви, вивченням судової практики та консультуванням відповідача з метою формування правової позиції сторони у справі, що узгоджується із згаданим правовим висновком Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22).
Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді першої інстанції та їх характер, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у цій справі у сумі 10000 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 352-354 ЦПК України, суд, -
Доповнити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 січня 2024 року у справі № 712/10148/23.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 02 лютого 2024 року.
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.