Дата документу 22.01.2024Справа № 552/3119/22
Провадження № 2/554/1902/2024
22.01.2024 року м. Полтава
Октябрський районний суд м. Полтави в складі:
Головуючого судді Тімошенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябченко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Полтаві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Тимошенко Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
встановив:
28.06.2022 року адвокат Тимошенко Д.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 01.12.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики , у відповідності до якого останній отримав від позивача 48650 грн. терміном на 3 роки. Позичальник зобов'язувася повернути позикодавцеві дану суму грошових коштів (суму позики) та сплачувати 4 % від залишку боргу кожного місяця.
На підтвердження укладення відповідачем була надана розписка, підписана останнім.
ОСОБА_2 зобов'язувався повернути позикодавцеві позику шляхом сплати коштів кожного місяця починаючи з березня 2019 року до 25 числа поточного місяця по 2000 грн. та сплачувати 4% від залишку суми боргу на поточний місяць до закінчення поточного місяця.
Проте, станом на час звернення до суду з відповідним позовом вищевказану суму заборгованості відповідачем повернуто не було, що змусило позивача звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення коштів у розмірі 125650,50 грн., що складаються з наступного: 48650 грн. - сума позики, 75894 грн. - 4% за кожен прострочений місяць від розміру боргу, 784, 73 грн. - індексу інфляції за весь час прострочення боргу, 321,77 грн. - 3% річних від суми боргу.
Крім цього, позивач зазнав моральної шкоди через протиправну поведінку відповідача внаслідок невиконання зобов'язань за договором позики, яка полягає у глибоких душевних стражданнях через втрату коштів, яка триває більше трьох років та позбавлення права ними розпоряджатися. Також позивач змушений тривалий час сплачувати відсотки банківським установам за користування вказаними коштами. Моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 2000 грн., що на думку позивача відповідає вимогам розумності і справедливості.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.04.2023 року вказана цивільна справа передана на розгляд до Октябрського районного суду м. Полтави за підсудністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 року дана справа розподілена судді Тімошенко Н.В.
05.05.2023 року ухвалою суду прийнято дану справу до провадження відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання повторно не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі ст.ст. 280-281 ЦПК України.
На підставі ч.2 ст.247ЦПК Україниу зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суддя прийшла до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.12.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики , у відповідності до якого останній отримав від позивача 48650 грн. терміном на 3 роки. Позичальник зобов'язувася повернути позикодавцеві дану суму грошових коштів (суму позики) та сплачувати 4 % від залишку боргу кожного місяця.
На підтвердження укладення відповідачем була надана розписка, підписана останнім.
Відповідно до оригіналу боргової розписки, ОСОБА_2 зобов'язувався повернути позикодавцеві позику шляхом сплати коштів кожного місяця починаючи з березня 2019 року до 25 числа поточного місяця по 2000 грн. та сплачувати 4% від залишку суми боргу на поточний місяць до закінчення поточного місяця.
Зі змісту вказаного документу боргової розписки, вбачається наявність між сторонами боргових зобов'язань у вигляді договору позики та вбачається факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Позичальник відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку суму боргу не повернув.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригінала боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознакамист.. 1046 ЦК України
Частина 2 ст. 1047 ЦК Українипередбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
Крім того, за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договоромч. 1ст. 1049 ЦК України.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем жодних доказів на спростування доводів позивача зазначених ним у позові, або ж сплати останньому боргу за договором позики, до суду не подано.
Разом з цим, згідно вимогст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму відповідно дост.625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затвердженихнаказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Тобто за змістомст. 625 ЦК Українивстановлений індекс інфляції враховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов'язань у валюті України гривні.
Отже, враховуючи вище викладене, а також те, що боргова розписка від 01.12.2018 року підтверджує факт укладення договору позики, а відтак і отримання коштів ОСОБА_2 та виникнення у нього обов'язку в їх поверненні, який ним в свою чергу не виконано, оскільки оригінал боргової розписки знаходився у позивача по справі, тому з сукупності вказаних підстав, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 125650,50 грн., що складаються з наступного: 48650 грн. - сума позики, 75894 грн. - 4% за кожен прострочений місяць від розміру боргу, 784, 73 грн. - індексу інфляції за весь час прострочення боргу, 321,77 грн. - 3% річних від суми боргу.
Щодо відшкодування моральної шкоди:
Відповідно до вимогст.1167 ЦК України,моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідальність за завдану шкоду настає за наявності таких підстав як наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вина останнього.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як роз'яснено п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року від № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Суд приймає до уваги доводи позивача щодо завдання йому моральної шкоди через протиправну поведінку відповідача внаслідок невиконання зобов'язань за договором позики, яка полягає у глибоких душевних стражданнях через втрату коштів, яка триває більше трьох років та позбавлення права ними розпоряджатися.
Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
Як зазначається у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
Отже, вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню.
У відповідності до вимогст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.1 ч.3ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим суд звертає увагу, що у відповідності до ч.4ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч.5ст.137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Правнича допомога надавалась позивачу адвокатом Тимошенко Д.В. на підставі договору про надання правової допомоги з додатками від 09.06.2022 року.
Згідно Договору про надання правової допомоги з додатком № 1 від 09.06.2022 року, розмір наданих послуг та вартість робіт адвоката, склали 5000 грн.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, складність справи та виконані адвокатом роботи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також враховуючи клопотання відповідача щодо зменшення судових витрат, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачкою при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1456,51 грн.
Частиною 1статті 141Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст.263-265,273,354,355 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов адвоката Тимошенко Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг у сумі 125650,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1456,51 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., всього 6456,51 грн.
Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районнийсудмістаПолтави протягом 30 (тридцяти) днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий, 20.06.1996 року РВ УМВС України в Полтавській області.
Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення проголошено 01.02.2024 року.
Суддя Н.В.Тімошенко