Провадження № 2/537/482/2024
Справа № 537/504/24
02.02.2024 суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Маханьков О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , третя особа Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області,
про скасування обтяжень з майна,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, відповідно до вимог якої, просить суд ухвалити рішення, яким витребувати матеріали виконавчого провадження № 32842816 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1500,00 грн. починаючи з 22.06.2011 і до досягнення дітьми повноліття з Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області; постановити судове рішення яким зняти арешт з майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , що був накладений по виконавчому провадженню № 32842816 з примусового виконання на підставі виконавчого листа № 2-1394, виданого 21.11.2011 Крюківським райсудом м. Кременчука, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1500,00 грн. починаючи з 22.06.2011 і до досягнення дітьми повноліття.
Суддя, перевіривши матеріали позовної заяви та додані до неї документів дійшов до наступного.
При вирішенні питання про відкриття провадження в даній цивільній справі, з'ясована невідповідність форми і змісту позову певним вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних Справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» передбачено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08. 2019 року у справі № 519/77/18, від 15.04.2020 року у справі № 474/106/18.
В порушення п. 1 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначено відповідача та всі необхідні дані відносно нього.
Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Таким принцип узгоджується з обов'язком позивача, встановленим ст. 175 ЦПК України, зазначити в позовній заяві зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» вказує, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, підставою звернення з позовом про зняття арешту з майна в порядку цивільного провадження є факт порушення цивільного права особи (права власності) та наявність у позивача підстав вважати, що майно, на яке накладено арешт, належить саме йому. Такий позов заявляється одночасно про визнання права власності на майно.
Відповідно до Аналізу практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексуУкраїни Верховного Суду України, застосовуючи передбачений п. 1 ст. 2, ст.16 ЦК спосіб захисту цивільного права чи інтересу у справах за позовом про зняття арешту з майна деякі суди не враховують положень ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження"і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (зі змінами), що ці вимоги мають ґрунтуватися на праві власності або володіння, і тому задовольняють їх без визнання права власності на спірне майно або за позовами не власників або володільців (кредиторів, що не є заставодержателями, в інших зобов'язаннях).
У таких випадках повинні застосовуватись інші відповідні способи судового захисту (наприклад, оскарження постанови державного виконавця про арешт майна, припинення дії, яка порушує право).
Оскільки, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно), проте позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження права власності на майно, стосовно якого поданий позов.
Також, враховуючи викладене, у разі якщо власник майна на яке було накладено арешт помер, відповідачем у справі про зняття арешту з майна, може бути особа, в інтересах якої був накладений арешт на нерухоме майно, а також як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
Таким чином, позивачу, з урахуванням обставин якими він обґрунтовує позовні вимоги, слід конкретизувати зміст позовних вимог із зазначенням належного відповідача (відповідачів) та третьої особи (третіх осіб) по справі.
Позивачем не в повній мірі зазначені відомості стосовно сторін справи, а саме не зазначено відомості про наявність/відсутність у сторін електронного кабінету та коду ЄДРПОУ (для третьої особи).
При дослідженні позовної заяви встановлено, що ОСОБА_5 необхідно уточнити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; зазначити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, адже зі змісту позову неможливо встановити які саме права позивача порушені, у зв'язку із наявністю арешту майна та його вплив на реалізацію прав позивача (п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).
В порушення п. 9 та 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем не зазначені наступні відомості: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до суду 01.02.2024, відтак сума збору повинна бути сплачена, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня 2024 року - тобто 3028 грн. 00 коп.
З матеріалів позову вбачається, що позивач судовий збір не сплатила, квитанцію про сплату судового збору не надала, як і не додано документи, що підтверджують підстави звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до закону.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суддя вважає за необхідне позивачу сплатити та надати до суду підтвердження сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. на наступні реквізити:
Отримувач: ГУК у Полтавській обл./Крюківський р-н/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37959255, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувча: UA 858999980313121206000016718, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Крюківський районний суд м. Кременчука (назва суду, де розглядається справа).
При вирішенні питання про відкриття провадження суддя має визначити підсудність справи і відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України а результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Як вбачається із вимог позовної заяви, позивач просить суд зняти арешт з майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 без конкретизації цього майна, без зазначення його виду та місцезнаходження (адреси). Для вирішення всіх необхідних процесуальних питань суддею при відкритті провадження у цивільній справі, в тому числі стосовно підсудності, позивачу необхідно конкретизувати майно, з якого необхідно зняти арешт, вказати його місцезнаходження, вид та інші необхідні характеристики.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.
При винесенні ухвали судом враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючистаттю шосту Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суддя також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuzv. Poland" N 28249/95).
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Також в позовній заяві позивач просить витребувати суд матеріали кримінального провадження № 32842816.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено про те, які вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Приймаючи до уваги заявлені вимоги і наявні у матеріалах справи докази, а також враховуючи, що позивачем не зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, суд вважає, що у задоволенні клопотання про витребування доказів необхідно відмовити.
Керуючись ст. 30, 84, 175, 177, 185, 187 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , третя особа Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області,про скасування обтяжень з майна - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків протягом семи днів з дня вручення копії ухвали.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що якщо у встановлений строк він виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у встановлений строк, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Маханьков О.В.