Провадження № 1-кс/537/107/2024
Справа № 537/564/22
02.02.2024 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Кременчук заяву захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст.310, ч. 1 ст. 388 КК України
встановив:
29.01.2024 до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла заява захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , відповідно до вимог якої останній просить суд ухвалити рішення яким прийняти заяву про відвід судді Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області ОСОБА_5 ; розглянути та задовольнити відвід судді Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області ОСОБА_5 ; судовий розгляд цієї заяви провести за його участі; передати судову справу із розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_6 для проведення автоматичного розподілу.
Заява про відвід обґрунтована наступним, на розгляді Судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст.310, ч. 1 ст. 388 КК України. 18 січня 2024 року ухвалою Судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 задоволено клопотання захисника ОСОБА_4 про проведення судового засідання за його участі в режимі відеоконференції з Московським районним судом м. Харків. При цьому питання щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинуваченого ОСОБА_6 з Черкаського районного суду Черкаської області взагалі не було вирішено. При цьому протягом більш ніж 6 місяців прокурором не забезпечено явку в судове засідання свідків, яких судом вирішено допитати в судовому засіданні та винесено ухвалу про забезпечення приводу свідків. 18 січня 2024 року під час судового засідання з розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 , свідки сторони обвинувачення не з'явились, явка їх стороною обвинувачення не забезпечена. У зв'язку із викладеним від прокурора надійшло усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та перенесення слухання на іншу дату для забезпечення явки свідків у судове засідання. Зазначене клопотання прокурора було підтримано обвинуваченим ОСОБА_6 та його захисником ОСОБА_4 . Однак, Суддя, намагаючись здійснити тиск на обвинуваченого ОСОБА_6 з метою подавити волю останнього та вселити недовіру до захисника, почала роз'яснювати права обвинуваченого та захисника не зважаючи на те, що ОСОБА_6 заявив про свою обізнаність із правами та обов'язками, а його захисник ОСОБА_4 є професійним адвокатом. В подальшому, після роз'яснення прав обвинуваченому, його захиснику ОСОБА_4 та прокурору Суддя Крюківського раийонного суду м. Кременчук Полтавської області ОСОБА_5 продовжуючи здійснювати тиск на сторони кримінального провадження поставила питання перед учасниками чи не бажають вони змінити порядок дослідження доказів та перейти до допиту обвинуваченого. На це питання Судді прокурор, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 категорично заперечували. При цьому захисником ОСОБА_4 звернуто увагу Судді Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області ОСОБА_5 на те, що відповідно до ст.349 КПК України судом визначено порядок дослідження доказів і підстав для зміни такого порядку немає. Незважаючи на це, Суддя ОСОБА_5 перебрала на себе право сторін кримінального провадження та за власної ініціативи поставила на обговорення сторін кримінального провадження питання щодо зміни порядку дослідження доказів та перейти одразу до допиту обвинуваченого ОСОБА_6 без допиту свідків сторони обвинувачення, дослідження доказів сторони захисту та допиту свідків сторони захисту. Під час обговорення вказаного питання поставленого Суддею Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 за власної ініціативи, прокурор, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_4 категорично заперечували. Після того, як судом було вислухано думку сторін, які заперечували проти зміни порядку дослідження доказів, Суддею винесено протокольну ухвали відповідно до якої суд постановив змінити порядок дослідження доказів та перейти до допиту обвинуваченого. У зв'язку із вказаним в судовому засіданні захисником ОСОБА_4 заявлено клопотання про оголошення перерви та надання часу для підготовки клопотання про відвід судді з причин очевидної зацікавленості судді. Крім вказаного суддею допущено порушення права обвинуваченого ОСОБА_6 на дистанційне судове провадження. Так, як зазначалось вище, стороною захисту подано клопотання про проведення судового засідання, яке призначено на 18 січня 2024 року в режимі відеоконференції за участю захисника ОСОБА_4 з Московського районного суду м. Харків та обвинуваченого ОСОБА_6 з Черкаського районного суду Черкаської області. Задовольняючи клопотання стосовно участі захисника ОСОБА_4 в режимі відеоконференції Суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 проігнорувала та взагалі не прийняла рішення про задоволення чи відмову в задоволенні клопотання сторони захисту щодо участі ОСОБА_6 в режимі відеоконференції Черкаського районного суду Черкаської області. З огляду на викладене, вважаю, що в діях Судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 наявні ознаки дисциплінарного проступку, що полягає в порушенні права обвинуваченого ОСОБА_6 на своєчасний та об'єктивний розгляд його справи безстороннім судом, шляхом грубого нехтування правом обвинуваченого ОСОБА_6 на дистанційне судове провадження, порушенні права на захист ОСОБА_6 , взяття суддею непритаманних функцій та прав, штучне створення умов за яких підривається довіра до захисника та дискредитація останнього як Адвоката, тиск на обвинуваченого ОСОБА_6 та створення умов за яких останній може допустити порушення покладених на нього процесуальних обов'язків з метою зміни запобіжного заходу і надання можливості стороні обвинувачення здійснити тиск на обвинуваченого. З усіх зазначених вище питань, 29 січня 2024 року захисником ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 подано скаргу щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарну скаргу) до Вищої Ради Правосуддя. Таким чином є обґрунтовані сумніви у неупередженості судді Крюківського районного суду м. Кременчук Полтавської області ОСОБА_5 .
В судовому засідання прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_5 , адже відсутні причини для відводу.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлений належним.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримав свою заяву, з обгрунтувань зазначених в ній. Зазначив, що суддею ОСОБА_5 порушено один із основних принципів кримінального судочинства, а саме ч. 3 ст. 26 КПК України, що передбачає вирішення судом лише тих питань, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши заяву про відвід, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
У провадженні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст.310, ч. 1 ст. 388 КК України.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, в тому числі принципам змагальності сторін, диспозитивності та розумності строків.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 81 КПК України у разі з'явлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.81 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.
Як зазначено у Постанові Верховного суду від 22 жовтня 2019 року (справа №311/3428/18), для забезпечення вимог процесуальної форми щодо недопущення сторонніх впливів на прийняття процесуальних рішень у кримінальному процесі України законодавцем закріплено інститут самовідводу, відводу, який передбачає інструменти для усунення упередженої службової особи від здійснення розслідування та судового розгляду кримінального провадження, сприяє підвищенню рівня довіри громадськості до суду та винесених ним рішень.
При цьому наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Стосовно об'єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про його безсторонність. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Підстави для відводу судді викладенні у статті 75 КПК України.
Відповідно до ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Зі змісту заяви про відвід вбачається, що причинами відводу є незгода з ухвалою головуючого судді про розгляд справи в режимі відеоконференції від 18.01.2024 та протокольною ухвалою про зміну порядку дослідження доказів, яка прийнята під час судового засідання. Також адвокатом ОСОБА_4 в заяві зазначено, що такі дії мають ознаки дисциплінарного проступку, що призводе до порушення права обвинуваченого на своєчасний та об'єктивний розгляд його справи безстороннім судом.
Факти та обставини, на які посилається представник потерпілого не є підставами для відводу в розумінні діючого кримінально-процесуального законодавства та є суб'єктивною думкою обвинуваченого та його захисника.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є обов'язком судді. Відповідно до цінності 2 принципу «Об'єктивність» Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН №2006/23 від 27.07.2006 року (далі Бангалорські принципи), об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Згідно п.п.49, 50 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Об'єктивний критерій визначає, чи дотримався суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості.
Щодо цього критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумніву неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але невирішальною.
Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно виправданим. Про це йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v.Austria) від 24 лютого 1993 року, п.п.27, 28 and 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), №33958/96, п.42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
Суд зазначає, що в ході судового розгляду заяви про відвід не встановлено існування обставин, які б викликали сумнів у неупередженості головуючої судді ОСОБА_5 , та які б, в свою чергу, унеможливлювали б винесення головуючою суддею об'єктивного судового рішення, а відтак, заявлений відвід не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення, а доводи заявника є його суб'єктивною думкою, що не може бути підставою для відводу згідно діючих норм кримінально-процесуального законодавства, тому у задоволенні заяви про відвід судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , слід відмовити.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст.75,80, 371, 372 КПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області ОСОБА_5 від розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст.310, ч. 1 ст. 388 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали винесено та підписано 02.02.2024.
Суддя ОСОБА_1