532/2606/23
1-кп/532/36/2024
29 січня 2024 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України,-
Встановив:
В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на два місяці. Зазначив про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, яке кваліфікується як тяжке, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Також вказав, що ризики, які слугували підставами для обрання вказаного запобіжного заходу не зменшились та не відпали. Прохав відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник-адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечили. Прохали змінити запобіжний захід на домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого. Захисник-адвокат ОСОБА_5 також вказав, що ризики, зазначені прокурором, вже були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Представник потерпілої ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинуваченому ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який закінчується 01.02.2024 року.
В судовому засіданні прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, з огляду на суворість покарання, яке він може понести в разі доведення його вини, за тяжке кримінальне правопорушення у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого із тримання під вартою на домашній арешт чи інший більш м'який запобіжний захід, оскільки вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою обвинуваченого, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
На даний час будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
У рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її тримання під вартою.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, а тому клопотання прокурора з цього приводу підлягають задоволенню.
Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 01.02.2024 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для обрання запобіжного заходу існують на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно продовжити строком на шістдесят днів.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 194, 196, 331, 372, 376, 392 КПК України, суд,-
Постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, до 28 березня 2024 року без визначення застави.
Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому ОСОБА_4 негайно після її оголошення.
На ухвалу суду учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 31 січня 2024 року.
Суддя