532/1760/22
1-кп/532/8/2024
18 січня 2024 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки, клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривій Ріг Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, який має середню-спеціальну освіту, не працюючого, не судимого
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Встановив:
В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 .
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні прохав обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник, адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу покладалася на розсуд суду.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та позицію захисту, суд приходить до наступного.
Із обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується в незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з проникненням у інше сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_3 , віднесене до тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
Судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово не з'являвся за викликами до суду, ухиляючись від своїх обов'язків як обвинуваченого.
Ухвалами Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21.12.2022, 18.01.2023, 22.02.2023, 28.02.2023 року до обвинуваченого ОСОБА_3 застосовано приводи до суду, які виконані не були, в зв'язку з відсутністю обвинуваченого за місцем свого проживання та відсутністю відомостей про місце його перебування.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 28.02.2023 року обвинуваченого ОСОБА_3 оголошено в розшук та надано дозвіл на його затримання з метою приводу для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на даний час існує ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду, з метою уникнення можливого суворого покарання у даному кримінальному провадженні.
Однак клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 є передчасним, оскільки прокурором доведено лише ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування обвинуваченого від суду. Інші ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені.
Суд враховує особу обвинуваченого, який одружений, має малолітню дитину. Соціальний стан обвинуваченого ОСОБА_3 свідчить про відсутність тих ризиків, які б свідчили про необхідність застосування до нього найбільш обтяжливого, винятково запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити, оскільки є достатні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Згідно ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців (ч. 6 ст. 181 КПК України).
Оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину та за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком на два місяці, в нічний час.
Такий запобіжний захід на думку суду буде справедливим, відповідатиме особі обвинуваченого, і необхідним для забезпечення належної поведінки і виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. 376 КПК України, суд, -
Постановив:
У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 з 22 години до 6 години без дозволу суду.
Зобов'язати ОСОБА_3 прибувати до Кобеляцького районного суду Полтавської області за першою вимогою; не відлучатися з м. Дніпро Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти про зміну свого місця проживання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Строк дії даної ухвали - 2 місяця, до 18 березня 2024 року.
Копію даної ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3 .
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 29 січня 2024 року.
Суддя