08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua
1-кп/381/172/24
381/2580/23
02 лютого 2024 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Фастові в режимі відеоконфенцзв'язку кримінальне провадження № № 42021112310000116 від 01.11.2021 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою технічною освітою, перебуває в цивільному шлюбі, на утриманні нікого не має, не є інвалідом, не працює, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
1)вироком Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 1978 року, за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 190, ст. 42 КК УРСР (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
2) вироком Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 1981 року, за ч. 2 ст. 206, ст. 43 КК УРСР (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців;
3) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 1986 року, за ч. 2 ст. 140 КК УРСР (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 3 (три) роки з конфіскацією майна;
4) вироком Печерського районного судом м. Києва від 29 вересня 1987 року, за ч. 2 ст. 140 КК УРСР (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна;
5) вироком Дарницького районного суду м. Києва від 07 серпня 1991 року, за ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року), до позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки із конфіскацією майна;
6) вироком Старокиївського районного суду м. Києва від 09 лютого 1998 року, за ч. 4 ст. 141, ч. 4 ст. 140, 17, ч. 2 ст. 206, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року), до позбавлення волі строком на 8 (вісім) років;
7) вироком Харківського районного суду м. Харків від 11 лютого 1999 року, за ч. 3 ст. 110, ч. 3 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року), до позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років;
8) вироком Деснянського районного суду м. Києва від 07 квітня 2008 року, за ч. 3 ст. 186 КК України, до позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
9) вироком Сквирського районного суду Київської області від 01 жовтня 2013 року, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 1 (один) рік;
10) вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2015 року, за ч. 2, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки 5 (п'ять) місяців;
11) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року, за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
12) вироком Приморського районного суду м. Одеса від 31 жовтня 2017 року, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 69, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки; звільнений умовно-достроково на невідбуту частину покарання 8 місяців 04 дні згідно ухвали Білоцерківського міськрайонногг судуд Київської області від 3 грудня 2019
13) вироком Сквирського районного суду Київської області від 10 серпня 2020 року, за ч. 2 ст. 185, ст. 71, ст. 72 КК України, до арешту строком на 4 (чотири) місяці,
14) вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київського області від 09 жовтня 2023 за ч.1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, 70, 72 КК України до позбавлення волі на сторок 5 років,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України,
ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 200 КК України за ознаками неправомірного використання електронних грошей, за наступних обставин.
Так, після введення в дію рішення РНБО України «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», затвердженого Указом Президента України №126/2018 від 14.05.2018 щодо TOB «ВМ Трансфер ЛТД» (Литва), TOB «BMP» (РФ), TOB «Вебмані.Ру» (РФ), TOB «Вебмані Європа ЛТД» (РФ), TOB «Вебмані.Юей» (Україна), ДП «ФК «ЕлМІ» (Україна), ТОВ «Пеймастер» (Україна) та ДП «ФУ «ВМ-Фактор» (Україна) введено обмежувальні заходи, зокрема обмеження торгівельних операцій, зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань, блокування активів, анулювання ліцензій та інших дозволів, одержання яких є умовою для здійснення певного виду діяльності.
Відповідно до рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду платіжних систем Національного банку України від 25.05.2018 №136, НБУ скасував реєстрацію внутрішньодержавної системи розрахунків «WebMoney.UA», відкликав ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків ДП «ФУ «ВМ-Фактор», скасувало реєстрацію ДП «ФУ «ВМ-Фактор» як учасника платіжних систем.
Відповідно до п.1.3 Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України 04.11.2010 №481 (далі - Положення), використання електронних грошей - сукупність відносин між емітентом, оператором, торговцями та користувачами щодо здійснення випуску, розповсюдження, розрахунки за товари, переказів між користувачами-фізичними особами, обмінних операцій, приймання агентом з розрахунків електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти та поповнення електронних гаманців.
Відповідно до п.1.4 Положення, випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банківські установи. Вказані юридичні особи, афілійовані з платіжною системою «WebMoney.Transfer», відсутні.
09.02.2022 року, ОСОБА_4 , з метою зберігання власних коштів в доларах США для уникнення знецінення національної валюти, уникнення сплати комісії банків при здійсненні фінансових операцій, а також у зв'язку з відсутністю банківського рахунку в доларах США, зареєстрував електронний гаманець у платіжній системі «WebMoney Transfer», НОМЕР_2 (ідентифікатор НОМЕР_1 ), який вирішив використовувати для розрахунку за товари придбані в Інтернет-магазині роздрібної торгівлі « Aliexpress ».
Того ж дня ОСОБА_4 вирішив придбати собі взуття в Інтернет- магазині роздрібної торгівлі « Aliexpress » та з цією метою зареєстрував на відповідному сайті аккаунт « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
В подальшому о 13 годині 35 хвилин 09.02.2022 року ОСОБА_4 вибрав взуття загальною вартістю 6,02 доларів США, та перемістив обрані товари до корзини (замовлення: 2022020985031300001963307608883; 2022020985031300001963407611003).
Надалі, 09.02.2022 року о 13 годині 40 хвилин, перебуваючи в місті Фастів Київської області, у приміщенні кафе « Старий Фастів » за адресою: Київська область м. Фастів, вул. Соборна, 10, з особистого телефону з використання браузера « Google Chrome » увійшов на сайт Інтернет-магазину роздрібної торгівлі « Aliexpress » з аккаунту ІНФОРМАЦІЯ_3 , перейшов до корзини та обравши спосіб оплати, сплатив за обране ним взуття з особистого електронного гаманця зареєстрованого у платіжній системі «WebMoney Transfer», НОМЕР_2 (ідентифікатор НОМЕР_1 ), загальну суму 6,02 доларів США двома платежами: 3,74 о 13 годині 46 хвилин квитанція про оплату № 343475690 та 2,28 о 13 годині 50 хвилин квитанція про оплату № 343473015.
За таких обставин, ОСОБА_4 09.02.2022 у якості користувача електронних грошей платіжної системи «WebMoney. Transfer» незаконно використав електронний гаманець НОМЕР_2 (ідентифікатор - НОМЕР_1 ) шляхом розрахунку за товари на міжнародному маркетплейсі «Aliexpress».
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив суду, що на початку лютого 2022 року він вирішив зареєструвати електронний гаманець. Він зареєстрував електронний гаманець у платіжній системі «WebMoney. Transfer» з якого потім розраховувався за товари придбані в інтернет-магазині «Aliexpress». Так, перебуваючи у прміщенні кафе «Старий Фастів» в м. Фастові, зі свого акаунту він зайшов на сайті інтернет-магазину «Aliexpress», де обрав собі взуття за яке загалом сплатив 6,02 доларів США з особистого електронного гаманця зареєстрованого у платіжній системі «WebMoney. Transfer». У вчиненому щиро розкаявся.
З наведеного вище видно, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту пред'явленого обвинувачення та обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини кримінального правопорушення і судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, за згодою обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника та прокурора провів судовий розгляд із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та роз'яснив про позбавлення права на їх оскарження в апеляційному порядку.
Проаналізувавши викладене вище, суд зазначає наступне.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 200 КК України, як неправомірного використання електронних грошей.
Згідно документів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , останній раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне покарання, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 200 КК України, виходячи з вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, враховуючи характер, суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину у сфері господарської діяльності, обставини, вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі, щиро розповідав про скоєне та розкаявся, раніше судимий, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 200 КК України.
На думку суду, таке покарання буде достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Оскільки ОСОБА_4 09 жовтня 2023 засуджений Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України на підставі ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, а кримінальне правопорушення у вчиненні якого ОСОБА_4 визнається винним у даному кримінальному провадженні, скоєний ним до ухвалення попереднього вироку, тому суд відповідно до положень ч.4 ст. 70, ч.3 ст. 72 КК України призначає остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, при цьому покарання, призначене цим вироком у вигляді штрафу, та покарання, призначене вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023 за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, слід виконувати самостійно.
Речові докази відсутні.
Судові витрати відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 200 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 ( три тисячи) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п'ятдесят одна тисяча ) гривень.
Згідно ч.4 ст. 70, ч.3 ст. 72 КК України призначити остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю кримінальних правопорушень, та покарання, призначене цим вироком та вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2023, виконувати самостійно.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_7