"31" січня 2024 р. Справа № 363/510/24
31 січня 2024 року слідчий суддя Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні №42024112330000014, розпочатому 18.01.2024 року за ч. 4 ст. 190 КК України,
встановив:
у клопотанні прокурор порушує питання про арешт віртуальних активів із забороною розпорядження і користування ними, а самена криптовалюти USDT ETH у кількості 41668 одиниць (станом на 24.01.2024 становить 41668 доларів США) на електронному гаманці 0x2198c97Ee1C0E6F3d885326dAe080C75eCC3A9D, який обслуговується криптобіржою Whitebit; криптовалюти USDT TRX у кількості 49480 одиниць (станом на 24.01.2024 становить 49480 доларів США) на електронному гаманці TJ2QPiOWY3sxVbHee8JWSc3HPaPPQ2t6b, який обслуговується криптобіржою Whitebit.
Прокурор в суді просив про задоволення клопотання з викладених у ньому підстав.
Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного.
З матеріалів клопотання встановлено, що досудове розслідування проводиться за фактом виявлення 20.11.2023 року ОСОБА_4 відсутності грошових коштів на балансі електронного гаманця в мережі «Ethereum» та ряду незаконних транзакцій, які він не здійснював.
Клопотання мотивовано посиланням на показання представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 про виявлення ОСОБА_4 у м. Вишгороді незаконних операцій шляхом несанкціонованого доступу до електронного гаманця останнього та викрадення грошових коштів на суму близько 585 000 доларів США, коли виконаним дорученням співробітниками поліції встановлено рух віртуальних активів та ідентифікатори гаманців, власником яких є ймовірно причетна до викрадення коштів особа, в зв'язку з чим порушено питання про арешт криптовалюти, визнаної речовим доказом для її збереження.
Згідно ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
-існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
-потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурор.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З поданих суду матеріалів клопотання встановлено, що особа ОСОБА_4 органом досудового слідства належним чином не встановлена й не допитана. Показання з чужих слів з боку адвоката за вказаних умов та конкретних обставин розслідування належним, допустимим і достатнім доказом обставин, які підлягають доказуванню по справі, бути не можуть.
Втім, правовий статус віртуальних активів, їх походження, наявність, місце збереження, реєстрації, право власності на них, тощо, а також верифікація, ідентифікація їх власника, передбачений законом відповідний цифровий ідентифікатор особи володільця, використовувані для цього пристрої тощо, на підставі належних, допустимих, достатніх й вагомих доказів у розумінні вимог статей 95-102, 132, 170-173 КПК України перед слідчим суддею не доведено.
Також у справі взагалі не встановлено час, місце, спосіб та ознаки несанкціонованого, незаконного доступу до відповідного електронного гаманця особи, використовувані для цього пристрої та інші електронні засоби тощо.
Сам тільки факт руху віртуальних коштів та визнання їх речовим доказом підставою для накладання на них арешту згідно вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України бути не може.
При цьому, досудовим розслідуванням належно не встановлено всіх законних та/або незаконних володільців майна, на яке пропонується накласти арешт.
Звертає суд увагу й на те, що Закон України «Про віртуальні активи» чинності не набрав і сферу вказаних правовідносин донині не врегульовано, коли віртуальні активи не є матеріальним об'єктом та речовим доказом, на який може бути накладений арешт в змісті вжитому в ст.ст. 98, 170-173 КПК України.
Таким чином заявлене клопотання на вимогах Закону не ґрунтується та задоволеним бути не може.
На підставі викладеного і керуючись статтями 132, 170-175, 371-372 КПК України;
ухвалив:
в задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, відсутніми при проголошенні в той же строк з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя