справа № 361/5036/23
провадження № 1-кп/361/584/24
31.01.2024 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12023111130000856 від 17.03.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор долучив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. Клопотання обґрунтовано тим, що відносно обвинуваченого продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та відносно обвинуваченого не можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
В судовому засіданні захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у нічний час. Клопотання обґрунтовано тим, що обвинувачений хоче піти на роботу та не хоче бути тягарем для своєї родини. Просив суд залучити копію заяви ОСОБА_4 до Броварського РУП ГУ НП в Київській області, в якій останній зобов'язувався виконувати усі права та обов'язки, покладені на обвинуваченого ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2023.
Обвинувачений клопотання захисника підтримав.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину: за ч. 3 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Однак тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.
У частині першій статті 183 Кодексу визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
При вирішенні питання щодо заявленого клопотання, слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме справу «Харченко проти України», за якою встановлено порушення вимог п.3 ст. 5 Конвенції щодо надмірного тривалого тримання особи під вартою, а також те, що національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.
По справі «Мамедова проти Росії», ЄСПЛ зазначив, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа буде переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» ). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства ( суду ) можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів ( рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).
В рішенні «Тодоров проти України» ЄСПЛ зазначив, що для продовження тримання особи під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Також суддя приймає до уваги, що обвинувачений перебуває під вартою з 30.03.2023, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, що підтверджується показами поручителів, які раніше були допитані в судовому засіданні, за час розгляду справи до суду не надано доказів про наявність у нього негативної репутації.
Крім того на даний час не надано жодних належних та допустимих доказів, що у випадку зміни запобіжного заходу обвинувачений дійсно буде переховуватися.
Так, сам по собі факт вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_4 кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення його від слідства та суду, переховування, перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, не свідчить про недостатність запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Згідно ч. 5 ст. 202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно (частини 4 та 5 статті 28 КПК).
В даному випадку суд вбачає підстави врахувати думку захисника та обвинуваченого ОСОБА_4 , майновий стан обвинуваченого, наявність місця проживання, літньої мами, яка потребує догляду, обставин застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу, обставини самого злочину, а також дисципліновану поведінку під час розгляду справи в період застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що обраний раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою втратив актуальність на даний момент.
Наведені вище обставини в сукупності та взаємозв'язку свідчать про можливість зміни запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час.
Частинами 1, 2 ст. 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень про застосування практики Європейського суду з прав людини", суд у своїх рішеннях повинен також застосовувати практику Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи мають належним чином досліджувати можливість застосування альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі Вренчев проти Сербії ).
Вирішуючи питання наявності ризиків, які дають підстави суду обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд доходить висновку, що вказані прокурором у клопотанні ризики знайшли своє підтвердження в ході розгляду клопотання.
Разом з тим, прокурором не доведено обставин, які б свідчили про можливість запобігти цим ризикам виключно шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді нічного домашній арешт.
Так, вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, суд враховує, що він має постійне місце реєстрації та проживання, а також те, що ОСОБА_4 є особою працездатного віку, належним чином виконував покладі на нього судом обовязки, під час перебування під цілодобовим домашнім арештом, проживає разом з літньою мамою, яка його утримувала, разом з тим останній має працювати та самостійно себе утримувати, враховуючи обстановку у державі.
Вказані обставини свідчать про можливість запобігти існуючим ризикам у цьому кримінальному провадженні шляхом застосування до ОСОБА_4 необхідного і достатнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною йому залишати місце свого проживання в період часу з 20:00 до 07:00, з покладанням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 176, 183, 194, 331, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Клопотання захисника та обвинуваченого задовольнити.
Запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити, призначивши запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 год. 00 хв. до 07 год. 00 хв., строком на два місяці, тобто до 31.03.2024, без застосування електронних засобів контролю.
На час дії запобіжного заходу залишити обвинуваченому ОСОБА_4 права та обов'язки, визначені ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2023.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 02.02.2024.
Суддя ОСОБА_6