29 січня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1272/23
Провадження № 22-ц/4820/141/24
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю: відповідача ОСОБА_1 , представників учасників справи ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування державної реєстрації земельних ділянок, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування записів про державну реєстрацію прав власності на земельні ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка подана її представником ОСОБА_7 , на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року (суддя Завадська О.П.).
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги , суд
У квітні 2023 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Старокостянтинівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про скасування державної реєстрації земельних ділянок та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позову зазначала, що на підставі державного акту на право приватної власності на землі серії Р1№754368, який виданий 25 липня 2001 року на підставі рішення Іршиківської сільської Ради народних депутатів Старокостянтинівського району від 06 липня 2001 року за №1 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №70 у власності ОСОБА_8 - матері позивачки перебувала земельна ділянка площею 4,48 га, що розташована на території Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2022 року у справі №683/2619/21, визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідного брата ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку, площею 4,48 га, в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, що належала ОСОБА_8 .
Отже, за позивачем визнано право власності на земельну ділянку, площею 4,48 га, право власності на яку було зареєстровано за її матір'ю 25 липня 2001 року та у межах визначених в державному акті від 25.07.2001.
Згідно п. 2 Розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Оскільки належна на праві власності позивачці земельна ділянка, площею 4,48га, сформована 25.07.2001, тобто до 2004 року, а її місце розташування було визначено до набрання чинності Земельного кодексу України та Закону України «Про Державний земельний кадастр», 24 жовтня 2022 року ОСОБА_4 звернулась до Приватного підприємства «Земпроект» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі якої узгоджено відповідне технічне завдання. За результатами польових робіт та камеральних обчислень, інженером-землевпорядником 24 жовтня 2022 року складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж належної позивачці земельної ділянки в натурі (на місцевості).
У зв'язку з вищевикладеним та на підставі виготовленої технічної документації, 29 березня 2023 року ОСОБА_4 подано заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Однак, рішенням державного кадастрового реєстратора №РВ-7300036662023 від 31 березня 2023 року позивачці відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв'язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок або іх частин, а саме:
- перетин з ділянкою 6824283900:05:039:0166, площа співпадає на 1,3282 відсотки:
- перетин з ділянкою 6824283900:05:039:0202, площа співпадає на 39,8935 відсотки;
- перетин з ділянкою 6824283900:05:039:0205, площа співпадає на 18,922 відсотки;
- перетин з ділянкою 6824283900:05:039:0204, площа співпадає на 38,3283 відсотки.
Згідно з відомостями з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 6824283900:05:039:0166, площею 30,6604 га, перебуває в комунальній власності Старокостянтинівської міської територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради, а право власності та речові права на інші земельні ділянки не зареєстровані.
Разом з тим, з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.12.2022 вих.№3474/281-22 на адвокатський запит представника позивачки, стало відомо про державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрові номери: 6824283900:05:039:0204, площею 2 га, 6824283900:05:039:0205, площею 1,0972 га, 6824283900:05:039:0202, площею 2 га, на підставі проектів землеустрою, розроблених за зверненнями третіх осіб, яким Сахновецькою сільською радою Старокостянтинівського району Хмельницької області, правонаступником якого є відповідач, надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність.
Вищевказані проекти землеустрою не затверджені, право власності на вказані земельні ділянки за кожним з третіх осіб не зареєстровані.
Зі змісту рішень Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області від 16 вересня 2020 року вбачається, що третім особам надавались дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з запасу комунальної власності.
Тому, державна реєстрація земельних ділянок, кадастрові номери 6824283900:05:039:0204,6824283900:05:039:0205,6824283900:05:039:0166, 6824283900:05:039:0202, на думку позивачки, є незаконною та такою, що порушує права позивача та підлягає скасуванню.
Як вбачається із заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, до них не додано графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що свідчить про незаконність рішень, якими надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в яких також не визначено конкретне місце розташування земельних ділянок, наслідком чого також є незаконність державної реєстрації цих земельних ділянок. Крім того, у відповіді від 28.09.2022 на звернення позивачки, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області також повідомило про незаконність вищезгаданих рішень, на підставі яких третім особам безпідставно зареєстровані земельні ділянки, кадастрові номери: 6824283900:05:039:0204 площею 2 га, 6824283900:05:039:0205 площею 1,0972 га, 6824283900:05:039:0202 площею 2 га. Враховуючи ту обставину, що земельні ділянки кадастрові номери 6824283900:05:039:0204, 6824283900:05:039:0205, 6824283900:05:039:0160, 6824283900:05:039:0202 знаходяться в межах земельної ділянки, яка перебуває у власності позивачки та була сформована ще у 2001 році, а державна реєстрація спірних земельних ділянок здійснювалась лише у 2021 році, державну реєстрацію таких земельних ділянок здійснено незаконно, а реєстрація цих земельних ділянок має бути скасована.
Враховуючи ту обставину, що технічна документація на земельні ділянки третіх осіб не зареєстрована і за третіми особами не зареєстровані речові права на вказані земельні ділянки, у позивача немає потреби вимагати припинення речових прав на земельні ділянки третіх осіб.
Проте, державна реєстрація права власності на земельну ділянку комунальної власності, кадастровий номер 6824283900:05:039:0166, площею 30,6604 га, за відповідачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про речове право 40502207 від 09.02.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2288548168242, перешкоджає реєстрації права власності на земельну ділянку позивачки чим порушує її права на розпорядження, володіння та користування належною їй земельною ділянкою, яка була сформована ще у 2001 році.
У червні 2023 року ОСОБА_4 подала заяву про зміну предмета спору та збільшення позовних вимог, і, відповідно, позовну заяву в новій редакції, де співвідповідачем визначила ОСОБА_1 , та остаточно просила: скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрові номери 6824283900:05:039:0204, 6824283900:05:039:0205, 6824283900:05:039:0166, 6824283900:05:039:0202, усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6824283900:05:039:0166, площею 30,6604 га, та про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6824283900:05:039:0204, площею 2 га.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14 червня 2023 року прийнято заяву про зміну предмета спору та збільшення позовних вимог, залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 .
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_7 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому, посилається на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції, незважаючи на наявність в матеріалах справи доказів, а саме рішення державного кадастрового реєстратора №РВ-7300036662023 від 03.03.2023, помилково зробив висновок про недоведеність обставин перетину земельних ділянок.
Вказує, що та обставина, що державний реєстратор відмовив позивачці у державній реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі у зв'язку з розташуванням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок або її частин, свідчить про порушення права позивачки на земельну ділянку, обмеження її у праві правомірного очікування щодо реєстрації належної їй земельної ділянки, а рішення державного кадастрового реєстратора №РВ-7300036662023 від 31 березня 2023 року, є належним, допустимим та достатнім доказом існування накладки інших земельних ділянок на земельну ділянку позивачки, який судом першої інстанції неправомірно не взято до уваги. Місцевим судом взагалі не вмотивовано відхилення наданих позивачкою доказів. При цьому, всупереч принципу змагальності та стандарту більшої переконливості, судом першої інстанції безпідставно відхилені докази з твердженнями позивачки за відсутності мотивованих та обґрунтованих заперечень інших учасників. Судом першої інстанції також не надано жодної оцінки відповіді Держгеокадастру від 28.09.2022, відповідно до якої Держгеокадастр вказував також на незаконність рішення Сахновецької сільської ради № 4 від 16.09.2020, яким було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою для ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , яке передувало розробленню документації і внесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру.
Не погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо необхідності залучення державних реєстраторів, які здійснювали реєстрацію земельних ділянок, як співвідповідачів у даній справі. Зазначає, що відсутність необхідності залучення державних реєстраторів відповідачами підтверджується правовими висновками, зробленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), відповідно до яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може бути належним відповідачем у такому спорі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. Від представника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надійшла заява про розгляд справи без участі представника управління.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що позивачка не довела обставини перетину земельної ділянки, власником якої є відповідачка, із належною їй на праві власності земельною ділянкою. Крім того, позивачем позов пред'явлено не до усіх належних відповідачів, а саме державних реєстраторів, які на думку суду, мають безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами.
Проте такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Встановлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землі серії Р1 №754368, який виданий 25.07.2001 на підставі рішення Іршиківської сільської Ради народних депутатів Старокостянтинівського району від 06 липня 2001 року за №1 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №70 у власності ОСОБА_8 ( матері позивачки) перебувала земельна ділянка, площею 4,48 га, що розташована на території Іршиківської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2022 року у справі №683/2619/21, визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідного брата ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку, площею 4,48 га, в межах згідно з планом для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Іршиківської сільської рали Старокостянтинівського району Хмельницькой області, що належала ОСОБА_8 на підставі державного акту на право приватної власності на землі серії Р1 №754368, виданого 25.07.2001 на підставі рішення Іршиківської сільської Ради народних депутатів Старокостянтинівського району від 06.07.2001 за №1 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №70.
За зверненням позивачки ПП «Земпроект» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Старокостянтинівської міської територіальної громади Іршиківського старостинського округу Хмельницького району Хмельницької області.
Згідно з рішенням державного кадастрового реєстратора відділу №3 упарвління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № РВ-7300036662023 від 31.03.2023, ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні заяви про внесення відомостей про належну їй земельну ділянку до Державного земельного кадастру через невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме п. 6 ч. 3 ст 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» - знаходження у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини:
- перетин з ділянкою 6824283900:05:039:0166, площа співпадає на 1,3282 відсотки;
- перетин з ділянкою 6824283900:05:039:0202, площа співпадає на 39,8935 відсотки;
- перетин з ділянкою 6824283900:05:039:0205, площа співпадає на 18,922 відсотки;
- перетин з ділянкою 6824283900:05:039:0204, площа співпадає на 38,3283 відсотки.
Земельна ділянка, кадастровий номер 6824283900:05:039:0166, площею 30,6604 га, відповідно до наказу ГУ ДГК у Хмельницькій області №50-ОТГ від 24.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність територіальним громадам», належить Старокостянтинівській міській територіальній громаді в особі Старокостянтинівської міської ради (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2288548168242, номер відомостей про речове право 40502207).
Відповідачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка, кадастровий номер 6824283900:05:039:0204, площею 2 га, на підставі рішення Сахновецької сільської ради №3 від 04.12.2020 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2710914368242, номер відомостей про речове право 49697224).
Рішенням Сахновецької сільської ради №4 від 16.08.2020 надано дозвіл ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель запасу комунальної власності для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність орієнтовною площею 2,00 га. На підставі звернення ОСОБА_5 від 27.11.2021 ПП «Юридична компанія «Земельні справи»» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 6824283900:05:039:0205, площею 1,0972 га, в Державному земельному кадастрі.
Рішенням Сахновецької сільської ради №4 від 16.08.2020 надано дозвіл ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель запасу комунальної власності для ведення особистого селянського господарства з подальшою передачею у власність орієнтовною площею 2,00 га. На підставі звернення ОСОБА_5 від 28.09.2021 ФОП ОСОБА_10 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зареєстровано земельну ділянку, кадастровий номер 6824283900:05:039:0202, площею 2,00 га, в Державному земельному кадастрі.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З урахуванням цих приписів правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Зазначені норми права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна зазначити суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відтак, при вирішенні спору важливе значення має встановлення наявності в особи, яка звернулася із позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Тобто, встановивши, що права або інтереси позивача не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову за безпідставністю, недоведеністю чи необґрунтованістю.
Водночас, якщо суд дійде переконання про порушення прав, свобод чи інтересів позивача, він має надати оцінку обраному позивачем способу захисту та з'ясувати, чи є цей спосіб правомірним та ефективним, оскільки обрання способу захисту, що не відповідає цим критеріям, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном.
За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Правилами частини першої статті 81 ЗК України визначено такі способи набуття права власності на земельні ділянки: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно зі статтею 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
У частинах другій, третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Відповідно до частини першої статті 22 ЗК Української РСР 1990 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
На підставі статті 23 цього Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
За змістом частини 2 статті 152 ЗК України 2001 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
До 01 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Після 02 квітня 2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 02 квітня 2002 року № 449 обов'язковим реквізитом державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою став кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
З 01 січня 2013 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадстр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно зі ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням державного кадастрового реєстратора відділу №3 упарвління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № РВ-7300036662023 від 31.03.2023 підтверджується неможливість внесення відомостей про належну ОСОБА_4 земельну ділянку до Державного земельного кадастру через знаходження у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок або її частини.
Установивши зазначені обставини та дослідивши наведені на їх підтвердження докази, суд першої інстанції не надав оцінки цьому доказу та безпідставно прийшов до висновку про недоведеність позивачкою позовних вимог.
На думку колегії суддів наявні достатні та обґрунтовані підстави для висновку про порушення прав позивачки на земельну ділянку, право власності на яку вона набула в порядку спадкування з дотриманням вимог закону, а тому є незаконною і передача у комунальну власність та власність ОСОБА_1 земельних ділянок, частина яких накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_4 . Відповідно наявні правові підстави для скасування державної реєстрації прав власності на земельні ділянки.
Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказував, що предметом спору у даній справі є скасування державної реєстрації земельних ділянок, вчинених державними реєстраторами виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Грищук Н.М. та державним реєстратором виконавчого комітету Хмельницької міської ради Андрієвською М.В., однак їх не залучено до справи, хоча вони мають безпосередній зв'язок із спірними правовідносинами і повинні брати участь у справі як співвідповідачі.
Проте колегія суддів з цим висновком суду не погоджується.
Відповідно до частин першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 статті 13 ЦПК України).
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Спір про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц (пункт 52)).
Таким чином, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують, що позивачка має спір з юридичною особою та фізичною особою, які зареєстрували за собою право власності на землю. Отже, позовні вимоги, спрямовані на скасування державної реєстрації відповідного речового права не можуть бути звернені до державного реєстратора.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позову, з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір: з ОСОБА_1 - 3649 грн 92 коп ((3220,4*0,8)+1073,6), з Старокостянтинівської міської ради 7300 грн 28 коп ((6441,6*0,8)+5153,28), і з Старокостянтинівської міської ради на користь держави підлягає стягненню 2147 грн 20 коп судового збору (недоплаченого позивачкою при подачі позову).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , яка подана її представником ОСОБА_7 , задовольнити.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок кадастрові номери 6824283900:05:039:0204, 6824283900:05:039:0205, 6824283900:05:039:0166, 6824283900:05:039:0202.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 6824283900:05:039:0204, площею 2 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2710914368242, номер запису про речове право 49697224.
Скасувати державну реєстрацію права власності Старокостянтинівської міської територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 6824283900:05:039:0166, площею 30,6604 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2288548168242, номер запису про речове право 40502207.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 3649 грн 92 коп. судового збору.
Стягнути з Старокостянтинівської міської ради на користь ОСОБА_4 7300 грн 28 коп. судового збору.
Стягнути з Старокостянтинівської міської ради на користь держави 2147 грн 20 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай