01 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 917/1692/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Огородніка К. М.
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Полтавській області за вх. № 499/2024
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024
у складі колегії суддів: Крестьянінова О. О: (головуючий), Білоусової Я. О., Фоміної В. О.
та на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023
у складі судді Пушко І. І.
у справі № 917/1692/23
за позовною заявою Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про стягнення 81 826,81 грн
У вересні 2023 року Полтавський обласний центр зайнятості в особі Полтавської філії звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області коштів в сумі 81 826, 81 грн на відшкодування виплат на допомогу по безробіттю, які були сплачені позивачем гр. ОСОБА_1 у період перебування на обліку в Полтавській міськрайонній філії Полтавського обласного центру зайнятості з 02.03.2021 по 23.11.2021.
31.10.2023 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/1692/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь Полтавського обласного центру зайнятості в особі Полтавської філії Полтавського обласного центру зайнятості 81 826,81 грн відшкодування виплат на допомогу по безробіттю, 2 684,00 грн витрат на сплату судового збору.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач у розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є роботодавцем ОСОБА_1 , якого рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 440/2553/21, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2022, поновлено на посаді заступника начальника Карлівського відділу поліції з 25.02.2021, а тому саме на відповідача покладено обов'язок по відшкодуванню виплат на допомогу по безробіттю.
11.01.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі №917/1692/23 -залишено без змін.
15.01.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі № 917/1692/23; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних Полтавського обласного центру зайнятості.
18.01.2024 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1692/23 з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У пункті 1 частини першої статті 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684 грн.
Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення 81 826,81 грн на відшкодування виплат на допомогу по безробіттю, що загалом менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2023 році (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Отже, справа №917/1692/23 є малозначною в силу статті 12 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Підставою касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі № 917/1692/23 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області зазначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Скаржник наголошує, що у даному випадку існує необхідність у формуванні Верховним Судом висновку щодо правомірності застосування статті 61 Конституції України та вирішення питання предметної юрисдикції у даній категорії справ.
При цьому, звертаючись з касаційною скаргою у справі № 917/1692/23, Головне управління Національної поліції в Полтавській області зазначає, що вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника, оскільки скаржник є територіальним органом виконавчої влади, фінансування органу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Дослідивши зміст касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області не наведено аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Полтавській області не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за умови наявності яких можливе відкриття Верховним Судом касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. Відтак, підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 917/1692/23 за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області немає.
При цьому під час аналізу доводів та аргументів Головного управління Національної поліції в Полтавській області Верховним Судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій та враховано межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023 у справі № 917/1692/23, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
При цьому колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) про те, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини третьої статті 287, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1692/23 за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 31.10.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік