Справа №579/1664/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В.
Номер провадження 33/816/198/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
02 лютого 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 19 вересня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, не працюючу, мешканку АДРЕСА_1 ,
піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що 04 серпня 2023 року близько 21 год. 05 хв. в м. Кролевець по вул. Залізнична, керувала транспортним засобом ВАЗ 2115, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п. 2.9 А ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КупАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатора Alkotest 6820, який показав результат 0,87 %.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 19 вересня 2023 року та винести нову постанову, якою закрити провадження у даній справі у зв'язку з наявністю обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що працівники поліції зупинили транспортний засіб неправомірно, за відсутності підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Відповідно, всі наступні дії поліцейських є незаконними, а здобуті у справі докази є неналежними, за правовим принципом «плодів отруєного дерева».
Крім того, апелянт зазначає, що при процедурі проходження огляду на стан сп'яніння та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівником поліції Сергієнком О.С. не було роз'яснено ОСОБА_1 та не забезпечено реалізація права скористатися послугами адвоката, що є істотним порушення права на захист.
Повістки для явки до суду ОСОБА_1 не отримувала, у зв'язку з чим вважає, що суд безпідставно вказав у постанові про належне її сповіщення про дату, час і місце судового розгляду матеріалів за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже враховуючи вищевикладене та з огляду на положення КУпАП щодо доказування, об'єктивні докази, які б достеменно та «поза розумним сумнівом» свідчили про вчинення апелянтом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у матеріалах справи відсутні, що є підставою для закриття провадження, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено як без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , так і без участі її захисника - адвоката Рекухи В.Г., що узгоджується з вимогами ч.6 ст.294 КУпАП, оскільки вони є належним чином повідомленими про дату і час розгляду апеляційної скарги, до апеляційного суду не з'явились, і клопотань про відкладення від них не надходило.
Тому перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримався в повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з врахуванням:
- протоколу про адміністративне правопорушення від 04 серпня 2023 року серії ААД № 008005;
- результату проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного за допомогою спеціального технічного пристрою, газоаналізатора Alkotest 6820. Згідно роздруківки тесту, вміст алкоголю у крові ОСОБА_1 становив 0,87 % проміле;
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведений за участю двох свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
- відеозаписів зі відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп'яніння.
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, а саме щодо факту безпідставної зупинки транспортного засобу, апеляційний суд звертає увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Так, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п. 2.9 а ПДР України.
Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Водночас керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що доводи апелянта про те, що у поліцейського були відсутні підстави для зупинки транспортного засобу, і така зупинка є незаконною, є безпідставними, оскільки предметом доказування є фактичні дані щодо перебування особи, яка керувала транспортним засобом, в стані алкогольного сп'яніння, а відтак вирішення цього питання не може бути підставою для скасування постанови суду. Крім того, апелянтом не надано доказів встановлення незаконності дій працівників поліції і їх протиправної поведінки під час зупинки транспортного засобу, яке мало місце 04 серпня 2023 року.
Доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 не забезпечено право на захист є такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються відеозаписами наявними в матеріалах справи, відповідно до якого працівник поліції роз'яснив останній права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Проте ОСОБА_1 не заявляла клопотання про забезпечення участі захисника під час проходження нею огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже враховуючи, що ОСОБА_1 самостійно, фактично не мала наміру забезпечити участь захисника та не вживала до цього заходів, - апеляційний суд враховує її доводи про порушення прав на захист, як намагання ухилитися від адміністративної відповідальності.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що до ОСОБА_1 не застосовувалось адміністративне затримання, а тому в працівників поліції відсутній обов'язок забезпечення участі захисника.
Щодо тверджень ОСОБА_1 стосовно неналежного її сповіщення про час, дату та місце судового розгляду матеріалів справи про вчинене адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 268 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що було дотримано суддею суду першої інстанції.
Зокрема, як вбачається з довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber» та розписки, ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Рекуха В.Г. були належним чином повідомлені про судовий розгляд матеріалів, складених відносно ОСОБА_1 .
Відповідно, апеляційний суд погоджується із суддею суду першої інстанції про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , що допускається положеннями ст. 268 КУпАП, ураховуючи при цьому усталену судову практику ЄСПЛ щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати § 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Необхідно також наголосити, що необґрунтоване зволікання з боку суду в розгляді справи могло призвести до негативних наслідків у виді закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строку накладення стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, що є неприпустимим, оскільки зводиться нанівець легітимна мета провадження у справі (охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством тощо ст. 1 КУпАП) та унеможливлення існування розумної пропорційності між використаними судом засобами та поставленою метою.
Враховуючи вище викладене, апеляційний суд вважає, що досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів.
З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом першої інстанції і доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, немає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що просить апелянт.
У рішенні по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді районного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 19 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.