Номер провадження: 11-кп/813/880/24
Справа № 521/12834/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» виділені матеріали справиза апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12023231020000466 від 10.04.2023 року,
встановив:
В Малиновському районному суді м. Одеси перебуває на розгляді кримінальне провадження №12023231020000466 від 10.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, до 27.01.2024 року, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 107360 (сто сім тисяч триста шістдесят) грн., із покладенням обов'язків у разі внесення застави, передбачених ч.5 ст.194 КПК.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Обвинувачений вказує, що судом проігноровано подання ним клопотання за ст.616 КПК, а також не враховано його позитивну характеристику та наявність неповнолітніх дітей, які потребують його догляду та утримання.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала суду не оскаржена.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до ст.12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до тяжких злочинів.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.
Прийняте рішення суд мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, а також продовження існування ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснити спроби переховування від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення. Також місцевим судом враховано особу обвинуваченого, який є раніше судимим, обвинувачується у вчиненні злочину в період не погашеної судимості, одружений, має місце реєстрації, є не працюючим та не маючим джерел доходів.
Апеляційний суд вважає, що тяжкість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 , а також існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, а також вчинення інших кримінальних правопорушень, виправдовують продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно обвинуваченого та дають можливість прийти до висновку про обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Місцевий суд на законних підставах визначив розмір застави, який відповідає положенням п.2 ч.5 ст.182 КПК.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючі та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачений не може не розуміти тяжкість можливого суворого покарання, у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження.
На думку апеляційного суду, наведені обставини в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , на відміну від доводів його апеляційної скарги вказують на те, що обвинувачений є особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень, оскільки він раніше судимий та обвинувачується у вчиненні злочину в період непогашеної попередньої судимості.
На думку апеляційного суду вказані обставини дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Крім того, з урахуванням неодноразового притягнення обвинуваченого ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності, останній може продовжити вчиняти інші злочини, а тому ризик вчинення інших кримінальних правопорушень також є доведеним.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування обвинуваченого від суду, а також вчинення інших кримінальних проваджень, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК.
Доводи обвинуваченого щодо неврахування місцевим судом його позитивної характеристики, наявності у нього неповнолітніх дітей, які потребують його догляду та утримання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не підтверджені доказами. На думку колегії суддів, навіть у разі документального підтвердження вказаних обставин, вони не можуть нівелювати наявність існуючих ризиків.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 про ігнорування місцевим судом його відмови проведення судового засідання в режимі відео конференції, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки з журналу судового засідання від 29.11.2023 року та технічного носія запису судового засідання вбачається, що обвинувачений не заперечував проти проведення дистанційного провадження в режимі відео конференції. Більш того, під звукозапис обвинувачений вказав, що не бажає, щоб його етапували до м. Одеси.
Стосовно доводів обвинуваченого про не забезпечення місцевим судом участі в судовому розгляді захисника, колегія суддів зазначає, що відповідно до журналу судового засідання від 29.11.2023 року та технічного запису судового засідання встановлено, обвинувачений не заперечував проти розгляду клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу без участі захисника.
Враховуючи, що обвинувачений не наполягав на обов'язковій участі захисника при розгляді клопотання прокурора, а також те, що злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_8 не є особливо тяжким, з врахуванням ч.1 ст.52 КПК, участь захисника не була обов'язковою.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування вказаного обвинуваченого під вартою. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.331 КПК, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених, які б були підставою для скасування оскарженої ухвали та зміни запобіжного заходу на більш м'який.
З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту та скасування ухвали суду першої інстанції.
Разом з тим, враховуючи доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про його намір вступити до лав Збройних сил України, апеляційний суд вважає за необхідне роз'яснити останньому, що він не позбавлений права звернутися до прокурора-процесуального керівника в даному кримінальному провадженні із клопотанням про скасування/зміну запобіжного заходу для призову на військову службу під час мобілізації, в порядку ст.616 КПК України, відповідно до Закону України №2125-ІХ від 15.03.2022 року, яким Кримінальний процесуальний кодекс України доповнено ст.616 КПК.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 29.11.2023 року щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №12023231020000466 від 10.04.2023 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4