ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
про передачу справи за підсудністю
"02" лютого 2024 р. м. Ужгород Справа №907/65/24
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.
розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", м. Ужгород Закарпатської області про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Сапожнікова Аммара Хусейновича , м. Одеса суми 81 481,93 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №236368 від 01.07.2022 та 302,80 грн судового збору,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", м. Ужгород Закарпатської області звернулось до Господарського суду Закарпатської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Сапожнікова Аммара Хусейновича , м. Одеса суми 81 481,93 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №236368 від 01.07.2022 та 302,80 грн судового збору.
Вказана заява за своїм змістом обґрунтована покликанням на неналежне виконання боржником умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №236368 від 01.07.2022 в частині оплати вартості спожитої активної електроенергії в період із жовтня 2023 року по грудень 2023 року, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут" зазначає про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця Сапожнікова Аммара Хусейновича заборгованості в розмірі 81 481,93 грн та суми 302,80 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу.
В обґрунтування підсудності вищенаведеної заяви Господарському суду Закарпатської області заявник посилається на приписи ч. 5 ст. 29 ГПК України та зазначає про те, що згідно із заявою-приєднання ФОП Сапожнікова А.Х. до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, об'єкт боржника, до якого здійснювалось постачання електроенергії, знаходиться в АДРЕСА_1 . Наведене, на переконання заявника, свідчить про те, що місцем виконання договору вважається саме означена адреса, на якій розташований об'єкт споживача (боржника), відтак, звернення із заявою про видачу судового наказу до Господарського суду Закарпатської області узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 29 ГПК України.
Розглянувши матеріали вищенаведеної заяви, суд доходить до висновку, що дана справа не підсудна Господарському суду Закарпатської області з огляду на наступне.
За приписами ст. 149 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.
За правилами ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з матеріалів заяви про видачу судового наказу та відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням боржника - Фізичної особи - підприємця Сапожнікова Аммара Хусейновича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_2 .
Приписами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено підсудність справ за вибором позивача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Згідно із ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законом передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Водночас за загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами в договорі; сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, зручне для них. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами в договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов'язок виконання договору саме в погодженому сторонами місці.
Слід зазначити, що виконання договірного зобов'язання - це вчинення боржником на користь кредитора або третьої особи певних дій, що становлять предмет виконання договірного зобов'язання. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Поряд із цим, суд зауважує, що предметом поданої стягувачем заяви виступає матеріально-правова вимога про стягнення з боржника заборгованості за спожиту електричну енергію, а підставою - порушення боржником умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №236368 від 01.07.2022 в частині оплати вартості поставленої йому електроенергії.
Тобто даний спір не стосується факту виконання зобов'язань щодо постачання електричної енергії за договором; безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору не є вимога про фактичне виконання зобов'язань за адресами точок продажу (обліку), до яких постачалась електрична енергія за умовами договору.
Крім того, зі змісту договору вбачається, що жодних застережень щодо можливості визначення вартості (ціни) товару (електроенергії) в залежності від місцезнаходження електроустановок споживача у ньому не міститься, не визначено місце його виконання (поняття місце виконання договору не є тотожним місцю постачання), а лише зазначено місцезнаходження особи та об'єкта споживача.
Оскільки спір стосується стягнення грошових коштів, а не фактичного виконання зобов'язань за договором, то відсутні підстави вважати, що виконання договору в частині сплати заборгованості за спожиту електричну енергію можливе лише у Закарпатській області. Зобов'язання, про порушення яких стверджує заявник, не є такими, які через їх особливість належить виконувати тільки в певному місці.
Більше того, пунктом 5.9. укладеного між сторонами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №236368 від 01.07.2022 передбачено, що розрахунки споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.
Наведене дозволяє дійти висновку про те, що умовами Договору №236368 від 01.07.2022 не передбачено особливостей щодо сплати заборгованості в чітко визначеному місці, а також не врегульовано питання щодо місця повернення відповідних грошових коштів. У свою чергу, місце виконання боржником зобов'язання щодо оплати вартості поставленої йому електричної енергії за своїм характером не пов'язане з місцем фактичного постачання останньої, оскільки зазначена сплата проводиться безготівково - шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (заявника, стягувача).
Викладене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06.04.2021 у справі №344/16135/19 та від 03.06.2019 у справі №903/432/18.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду, термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках ЄСПЛ дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Із огляду на відсутність відомостей щодо узгодження сторонами місця виконання грошового зобов'язання, передбаченого Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №236368 від 01.07.2022, суд не вбачає правових підстав для застосування положень ч. 5 ст. 29 ГПК України та доходить висновку про необхідність визначення підсудності спору за загальними правилами.
Частина 5 статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що в разі, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд, не пізніше десяти днів з дня надходження заяви, постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, беручи до уваги відсутність підстав для застосування при визначенні підсудності даного спору приписів ч. 5 ст. 29 ГПК України, а також враховуючи те, що місцезнаходженням боржника - Фізичної особи - підприємця Сапожнікова Аммара Хусейновича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку, що матеріали заяви про видачу судового наказу (справи №907/65/24) підлягають надісланню до Господарського суду Одеської області за територіальною підсудністю.
Керуючись ст. 27, 31, 152, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Матеріали заяви про видачу судового наказу (справи №907/65/24) Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпаттяенергозбут", м. Ужгород Закарпатської області про стягнення з боржника Фізичної особи - підприємця Сапожнікова Аммара Хусейновича , м. Одеса суми 81 481,93 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №236368 від 01.07.2022 та 302,80 грн судового збору з доданими до неї документами надіслати Господарському суду Одеської області (проспект Шевченка, будинок 29, м. Одеса, 65119) за підсудністю.
2. На підставі ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали). Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду.
3. Ухвалу надіслати сторонам у справі.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 02.02.2024.
Суддя Пригара Л.І.