вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.01.2024м. ДніпроСправа № 904/3674/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 22; ідентифікаційний код 04947995)
про стягнення 719 803 грн. 95 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3440/23 від 10.07.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" 719 803 грн. 95 коп. - штрафу за відмову від поставки товару за Договором від 26.11.2019 №35.1.-14/3-74 про закупівлю.
Також просить стягнути з відповідача 10 797 грн. 06 коп. - витрат по сплаті судового збору за подачу цієї позовної заяви та витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду в сумі 200 000 грн. 00 коп.
Крім того, позивач у позові просить здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№37125/23 від 26.07.2023) про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 17.07.2023.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх.№42200/23 від 21.08.2023) на позовну заяву просить: - з урахуванням інтересів відповідача зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій; - в задоволені позову про стягнення штрафу у сумі 719 803,95 грн за Договором про закупівлю №35.1-14/3-74 від 26.11.2019 відмовити в повному обсязі та зазначає про те, що: - на виконання умов Договору постачальник поставив майже весь товар відповідно до специфікації та в строки обумовлений Договором; - постачальником не був поставлений товар, а саме "Автогума RНТ 7.5 R15 135/133 К" в кількості 2 шт. за ціною 8 800,00 грн (без ПДВ), на загальну сучу 17 600,00 грн (без ПДВ) - 21 120,00 грн (з ПДВ); - відповідно до позиції №8 специфікації Договору, яка була підписана 26 листопада 2019 року, постачальник зобов'язаний був поставити "Автогуму 205/80 К15 124/1221" в кількості 2 шт. за ціною 8 800,00 грн (без ПДВ), на загальну суму 17 600,00 грн (без ПДВ) - 21 120,00 грн (з ПДВ); - замовником було подана заявка від 24.06.2020 про поставку зазначеної гуми. відповідач одразу здійснив замовлення продукції у дилера заводу-виробника компанії, але отримали відповідь про те, що Автогума 205/80R15 124/122J Brigestone по невідомим причинам була знята з виробництва; - відповідач повідомив позивача про вказану ситуацію (лист №64 від 13.08.2020), але лист №64 від 13.08.2020 з боку позивача був залишений без відповіді; - у жовтні 2020 відповідач повторно звернувся до позивача з пропозицією заміни автогуми, визначеної позицією 8 Специфікації Договору (лист №107 від 13.10.2020); - позивач направив відповідь на лист №107 від 13.10.2020, яким погодився про заміну автогуми та просив вказати відповідні характеристики автогуми для внесення змін до специфікації; - відповідач листом №ЕТС354 від 11.12.2020 надав всі характеристики по новій автогумі; - і лише 25 травня 2021 позивач надіслав відповідачу додаткову угоду №2, якою було внесені зміни в позицію 8 Специфікації щодо заміни "Автогума 205/80R15 124/122J Brigestone" на "Автогума RНТ 7.5 R15 135/133 К". Тобто з моменту процедури погодження заміни та підписання додаткової угоди становить 224 календарні дні; - 09 червня 2021 відповідач отримав заявку №50-22/2-222 від 02.06.2021, відповідно до якої позивач просив поставити "Автогума RНТ 7.5 R15 135/133 К" відповідач одразу здійснив замовлення продукції у дилера заводу-виробника компанії. Але 11.06.2021 отримали відповідь про те, що "Автогума RНТ 7.5 R15 135/133 К" відсутня на складі так як закінчився строк резерву, і замовити її у виробника неможливо тому, що дана автогума знята з виробництва. Відповідач знову звернувся до позивача з приводу заміни автогуми на аналогічний товар. Але така пропозиція відповідача позивачем залишена без розгляду; - 23 жовтня 2021 на адресу відповідача від позивача надійшов лист "Щодо нарахування штрафу" №03-22-187 від 23.10.2021. Зазначеним листом позивач повідомив відповідача про необхідність сплатити штраф у розмірі 25% від ціни договору за відмову від поставки частково товару - що становить 719 803, 95 грн.; - непостачання "Автогума КНТ 7.5 R15 135/133 К" в кількості 2 шт. на загальну суму 21 120,00 грн (з ПДВ) обумовлене тим, що вказана автогума на момент замовлення була знята з виробництва. І в зв'язку із тривалим часом погодження заміни товару на аналогічний з боку позивача (а саме 224 днів) резерв цієї автогуми був вичерпаний. Відповідач в свою чергу знову звернувся до Позивач з приводу заміни гуми на аналогічну. Але Позивач не розглядав це питання; - тому відповідач вважає, що непостачання "Автогума RНТ 7.5 R15 135/133 К" в кількості 2 шт. не повністю залежала від відповідача, тим більше відповідач намагався виконати своє зобов'язання шляхом заміни на аналогічний товар. І якщо і накладати стягнення на відповідача за непоставку товару, то в розрахунку від суми саме непоставленого товару; - штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; - відповідач не заперечує невиконання зобов'язання, а саме непостачання "Автогума RНТ 7.5 R15 135/133 К" в кількості 2 шт. на загальну суму 21 120,00 грн (з ПДВ). Але таке непостачання товару пов'язане із припиненням його виробництва та відмовою позивача у його заміні на аналогічний товар; - пунктом 8.6 Договору зокрема визначено, що за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 25% від Ціни Договору; - позивач вважає, що санкція у вигляді штрафу розраховується від "ціни Договору", що складає 2 879 215,80 грн. , а не від суми неналежно виконаного зобов'язання. Тобто на думку позивача розмір штрафу становить 25% від цієї суми - 719 803,95 грн.; - в п. 3.1. Договору зазначено, що "сума зазначена у Договорі (ціна Договору) не може бути більшою за 2 879 215,80 грн.". Ціна за одиницю товару зазначена в Специфікації до договору (додаток № 1 до договору) (п. 3.2 договору); - враховуючи наведені положення законодавства, та умови договору слідує, що сторонами у договорі визначена окрема вартість (ціна) за кожну одиницю товару (умови п. 3.2 договору та у специфікації договору, що є додатком № 1 до договору), втім, п. 3.1 договору не визначена саме загальна ціна договору (яка є визначальною для розрахунку штрафу), а вказана лише гранична межа, яку ціна договору не може перевищувати; - аналізуючи п. 3.1. Договору, можна дійти до висновку, що сторонами не встановлено конкретне значення "ціни Договору"; - сторони не узгодили порядок нарахування штрафу за порушення строків виконання зобов'язань; - незважаючи на викладене, відповідач визнав порушення обов'язку, а саме непостачання "Автогума RНТ 7.5 R15 135/133 К" в кількості 2шт. на загальну суму 21 120,00 грн (з ПДВ), проте таке непостачання товару пов'язане із припиненням його виробництва та відмовою позивача у його заміні на аналогічний товар; - з урахуванням суми невиконаний зобов'язання (21 120,00 грн.), вважає розмір штрафних санкцій 25% повинна становити - 5 280 грн.; - відповідачем сплачено вказану суму штрафу, що підтверджується платіжною інструкцією №2025 від 14.08.2023; - витрати на професійну правничу допомогу та інші судові витрат будуть підтвердженні доказами в порядку частини 8 статті 129 ГПК України. Такі докази будуть та надані до суду протягом 5 днів після прийняття рішення у цій справі.
Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за участю сторін, яке міститься в тексті відзиву на позовну заяву суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається, відповідач, надіславши відзив на позовну заяву, скористався правом на подання заяви по суті справи, у якій наведено заперечення на позов та аргументи на підтримання своєї правової позиції по суті спору.
За вказаних обставин підстав для заслуховування особистих пояснень сторін у судовому засіданні суд не вбачає.
Клопотань, розгляд яких не можливий без участі сторін, до суду не надходило. Розгляд даної справи можливо провести на підставі наданих сторонами до суду письмових доказів та пояснень.
Отже, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, які не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, відсутність підстав для переходу з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо розгляду справи з викликом сторін.
Позивач у відповіді (вх.№45122/23 від 05.09.2023) на відзив на позовну заяву просить: - задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначає наступне: - доводи відповідача не спростовують аргументів позивача, які викладені у позовній заяві та свідчать про наявність підстав для стягнення із відповідача суми штрафу; - договір від 26 листопада 2022 року №35.1-14/3-74 був укладений за результатами проведення публічної закупівлі, в системі Рrоzоrrо, дані які є відкритими, згідно з якими товариство гарантувало виконання договору та вимоги замовника. Тобто, згідно процедури закупівлі ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" було достеменно відомо щодо можливості застосування штрафу у разі відмови від виконання договору; - укладаючи Договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей; - за таких обставин відповідач визнав вид штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором та їх розмір, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються; - ціна договору обумовлена сторонами у п.3.1 договору, згідно якого становить 2 879 215,80 грн.; - відтак, враховуючи умови договору, штраф який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за неналежне виконання умов договору становить 719 803,95 грн.; - станом на момент звернення із цією позовною заявою, товар згідно із заявкою залишається не поставленим; - відповідно до п. 12.1 Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31.12.2020, а закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними; - позивач заперечує щодо орієнтовного розміру судових витрат в сумі 30 000,00 гри., які відповідач очікує понести при розгляді справи, вважаючи що їх розмір не відповідає критерію реальності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідач у запереченні (вх.№46499/23 від 12.09.2023) на відповідь на відзив просить: - з урахуванням інтересів відповідача зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до 5 280 грн. 00 коп.; - в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначає наступне: - в пункті 3.1. Договору чітко написано "сума зазначена у Договорі (ціна Договору) не може бути більшою за 2 879 215,80 грн."; - сторонами у договорі визначена окрема вартість (ціна) за кожну одиницю товару (умови п. 3.2 договору та у специфікації договору, що є додатком до договору), а тому п. 3.1 договору не визначена саме загальна ціна договору (яка є визначальною для розрахунку штрафу), а вказана лише гранична межа, яку ціна договору не може перевищувати; - тобто сторонами не встановлено конкретне значення "ціни Договору"; - відповідно сторони не узгодили порядок нарахування штрафу за порушення строків виконання зобов'язань; - відповідно до п.8.6. Договору відповідач сплатив штрафні санкції в розмірі 25% від суми непоставленого товару, а саме 5 280,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2025 від 14 серпня 2023 (була подана разом 3 відзивом); - як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами сума неналежного виконання зобов'язання становить 21 120,00 грн., що є вартістю непоставленого товару за Договором; - в іншій частині зобов'язання відповідачем виконано в повному обсязі у відповідності до умов договору; - штраф у розмірі 719 803,95 грн. перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для відповідача; - в свою чергу, позивач жодним чином не міг понести збитків у розмірі 719 803,95 грн. пов'язаних з непоставкою двох автогум на суму 21 120,00 грн.; - на підставі викладеного вважаємо, що саме штраф у сумі 5 280,00 грн. (25% від 21 120,00 грн вартості непоставленого товару та який був сплачений відповідачем) буде компенсацією за порушення відповідачем умов договору та відповідатиме принципам пропорційності, справедливим, добросовісності та розумності.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД", як постачальником, було укладено договір про закупівлю №35.1-14/3-74 (надалі - Договір) (а.с.13-30).
Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, зазначений в п.1.2 та п.1.3 договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку №1 до договору, а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору. Кількість, технічні характеристики та ціну товару зазначено в специфікації договору.
Найменування товару: шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (далі - товар) (пункт 1.2 Договору).
Згідно національного класифікатора України ДК 021:2015-34350000-5 - "Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (пункт 1.3 Договору).
Місце виконання договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, ДП МА "Бориспіль" (пункт 1.4 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору сума, визначена у договорі (ціна договору) не може бути більше за 2 879 215 грн. 80 коп., включаючи ПДВ 20% - 479 869 грн. 30 коп.
Ціна за одиницю товару зазначена в специфікації договору (пункт 3.2 Договору).
Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Такі зміни відбуваються за взаємною згодою сторін у порядку, передбаченому діючим законодавством України (пункт 3.3 Договору).
Пунктом 4.2.1 замовник протягом 30 календарних днів після фактичної поставки товару, підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.
Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що строк поставки товару - 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар.
Відповідно до пункту 5.3.1 Договору товар поставляється повністю або поетапно згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням найменування та кількості товару в межах специфікації договору.
Письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальник komteh-ets@ukr.net, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 52201, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 22 (пункт 5.3.2 Договору).
Пунктом 7.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором.
Відповідно до пункту 8.6 Договору за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф в розмірі 25% від ціни договору.
Згідно з пунктом 8.10 Договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов'язань, зобов'язана сплатити суму пені/штрафу на підставі оремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5-ти банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов'язань за договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв'язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в договорі.
Згідно з пунктом 12.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2020 №1) договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 30.06.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними. Датою підписання є пізніша дата, якщо договорі підписувався сторонами в різні дати (а.с. 28).
Також сторонами підписаний додаток №1 до договору - специфікація договору, якою узгоджений асортимент, кількість, вартість, технічні характеристики товару (а.с. 21-24).
В подальшому сторонами було укладено додаткову угоду від 25.05.2021 №2 до Договору, якою сторони домовилися внести зміни до пункту 8 специфікації (Додаток №1) та викласти його в новій редакції: "Автогума RHT 7,5 R 15 135/133К, в кількості 2 штуки, ціна за одиницю - 8 800 грн. 00 коп., сума без ПДВ - 17 600 грн. 00 коп.", а також викласти пункт 8 Технічних/інших характеристик(Додаток №1 до Договору) в наступній редакції: "Автогума RHT 7,5 R 15 135/133К, в кількості 2 штуки, виробник Goodyear, Люксембург; індекс навантаження 135/133, індекс швидкості: J, виконання: з камерою" (а.с. 29).
На виконання умов пункту 5.1 Договору замовник звернувся до постачальника із заявкою від 02.06.2021 №50-22/2-222 щодо виконання договору, у якій просив поставити товар відповідно до специфікації: "Автогума RHT 7,5 R 15 135/133К, в кількості 2 штуки". Вказана заявка була отримана постачальником 29.06.2021, що підтверджується підписом уповноваженої особи постачальника та печаткою підприємства (а.с.31).
В подальшому позивач звернувся до відповідача з листом від 23.10.2021 №03-22-187 "Щодо нарахування штрафу", у якому зазначає, що заявка від 02.06.2021 №50-22/2-222 була отримана відповідачем 29.06.2021, проте поставка товару не відбулася. Тому, згідно з пунктом 8.6 Договору за відмову від поставки товару частково або повністю, відповідачеві буде нараховано штраф у розмірі 25% від Ціни Договору, отже сума штрафу складає 719 803 грн. 95 коп. та пропонує сплатити рахунок-фактуру на сплату штрафу протягом 5 банківських днів з дати його отримання (а.с.32-35).
Як вбачається, вказаний лист з рахунком було отримано відповідачем 30.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.35).
Також позивач звернувся до відповідача з претензією від 24.01.2022 №35-28/5-2, у якій вимагав в місячний строк з дня одержання цієї претензії виконати належним чином свої зобов'язання за Договором та перерахувати на рахунок позивача суму заборгованості в розмірі 719 803 грн. 95 коп. (а.с.36-39).
Як вбачається, поштове відправлення з претензією було повернуто позивачеві з довідкою АТ "Укрпошта" Ф.20 "За закінченням терміну зберігання" (а.с.39).
Позивач стверджує, що у порушення пункту 8.10 Договору штрафні санкції на загальну суму 719 803 грн. 95 коп. за порушення строку поставки замовленої партії товару відповідачем позивачеві не сплачені; відповідач проти цього заперечує. що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За положеннями статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Приписами статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджений факт невиконання відповідачем в строк зобов'язання за договором в частині поставки товару на суму 17 600 грн. 00 коп. без ПДВ або 21 120 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 3 520 грн. 00 коп., що є підставою для застосування у відповідності до вимог цивільного та господарського законодавства штрафної санкції.
Також судом встановлено, що розмір неустойки обумовлений сторонами у пункті 8.6 Договору, відповідно до якого за відмову від поставки товару частково або повністю постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 25% від Ціни договору.
Відповідно до пункту 3.1 Договору сума, визначена у договорі (ціна договору) не може бути більше за 2 879 215 грн. 80 коп., включаючи ПДВ 20% - 479 869 грн. 30 коп.
Пунктом 3.2 Договору визначено, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації договору.
Відповідно до статті 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
За приписами частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Враховуючи наведені положення законодавства, та умови Договору, слід дійти висновку, що, по-перше, сторонами у Договорі визначена окрема вартість (ціна) за кожну одиницю товару (умови пункту 3.2 Договору та у специфікації договору, що є додатком №1 до Договору), втім, пунктом 3.1 Договору не визначена саме загальна ціна договору (яка є визначальною для розрахунку штрафу), а вказана лише гранична межа, яку ціна договору не може перевищувати, та, по-друге, матеріали справи не містять, позивачем не надано доказів, які б підтверджували відповідно до пункту 8.6 Договору, на який посилається позивач, як на підставу нарахування штрафу, саме відмову відповідача від поставки товару, оскільки несвоєчасна поставка товару та відмова від поставки не є одним і тим же.
Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.18 у справі № 753/11000/14-ц викладено правову позицію, відповідно до якої, якщо встановлені правила не дозволяють визначити зміст умови договору, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав).
З матеріалів справи вбачається, спірний Договір був укладений за результатами проведення публічної закупівлі в системі Prozorro, отже проект договору про закупівлю від 26.11.2019 №35.1-14/3-74 підготовлено та запропоновано саме позивачем, а тому умови/слова договору слід тлумачити проти Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Таким чином, оскільки в алгоритмі нарахування штрафу, передбаченого пунктом 8.6 Договору, відсутня така складова як загальна ціна договору, визначена пунктом 3.1 Договору, а також відсутня відмова відповідача від поставки, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2020 у справі №904/6135/19.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує невиконання зобов'язання, а саме непостачання "Автогума RHT 7,5 R 15 135/133К, в кількості 2 штуки" на загальну суму 21 120 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ та зазначає, що таке непостачання пов'язане із припиненням його виробництва.
Як вбачається, відповідач у відзиві посилається, зокрема, на неможливість встановити конкретний розмір "Ціни договору", який є основою для нарахування санкції у вигляді штрафу та зазначає, що штраф може бути розрахований від суми неналежно виконаного зобов'язання.
Також у відзиві відповідач зазначає про сплату штрафу в розмірі 5 280 грн. 00 коп. за неналежне виконання зобов'язань за Договором щодо поставки товару на суму 21 120 грн. з урахуванням ПДВ (21 120 грн. 00 коп. х 25%) та додає копію платіжної інструкції від 14.08.2023 №2025 на суму 5 280 грн. 00 коп. Призначення платежу: "Штрафні санкції по договору №35.1-14/3-74 від 26.11.2019 (а.с.133).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані відповідачем на підтвердження факту відсутності в Договорі саме загальної ціни договору (яка є визначальною для розрахунку штрафу), а також відсутність відмови відповідача від позову є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо зазначення в Договорі лише граничної межи, яку ціна договору не може перевищувати та відсутності загальної ціни договору (яка є визначальною для розрахунку штрафу), відсутність відмови відповідача від позову є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими позивачем на їх спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені судом.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору слід віднести за рахунок позивача.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні позову Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52201, м. Жовті Води Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 22; ідентифікаційний код 04947995) про стягнення 719 803 грн. 95 коп.
2. Судові витрати у справі віднести за рахунок Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, с. Гора Бориспільського району Київської області, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069).
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
02.02.2024