вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
31.01.2024м. ДніпроСправа № 904/1498/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5а; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200)
до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307)
про стягнення 29 009 грн. 80 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.1480/23 від 24.03.2023) до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення 29 009 грн. 80 коп. - штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у накладній №47225990.
Також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 648 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві (вх.№19492/23 від 20.04.2023) просить позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо стягнення штрафу у сумі 29 009 грн. 80 коп. залишити без задоволення та зазначає наступне: - ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2023 відповідачем отримано 05.04.2023, отже строк для подачі відзиву закінчується 20.04.2023; - 10.12.2022 напіввагони відправницького маршруту призначенням в Чехію через прикордонний перехід Чоп-Чієрна над Тісою були прийняті станцією примикання Рокувата регіональної філії "Придніпровська залізниця" до перевезення без зауважень; - вагон №52368859 прибув на станцію Тимкове регіональної філії "Одеська залізниця" 04.01.2023, телефонограму про затримку вагонів відповідач не отримав; - тобто доставка маршруту на відстань менше 100 кілометрів здійснювалася залізницею більше трьох тижнів, що в свою чергу може свідчити про попадання та накопичення атмосферних опадів у вагоні №52368859; - 06.01.2023 за участю представників відповідача відбувся візуальний огляд вагону №52368859 та складено акт комісійного огляду та контрольного зважування вагону, в якому зазначено, що на момент огляду вагону виявлено воду на поверхні вантажу. Надлишок стався з причини впливу атмосферних опадів у вигляді мокрого снігу та дощу, які під час слідування вагону з моменту прийняття вантажу до перевезення на ст. Рокувата накопичувались на поверхні вантажу (акт підписано представниками відповідача з зауваженнями); - позивач зазначає, що відправником 06.01.2023 надлишок вантажу було відвантажено та вивезено з території станції автотранспортом тому вага вантажу нормалізувалась, проте позивачем не надано жодного доказу відвантаження та вивезення надлишку вантажу з вагону №52368859 з території станції Тимкове; - відповідач заперечує факт відвантаження надлишку вантажу, а наголошує на тому, що вага вантажу нормалізувалася з причини витікання води з даного вагону; - у відповідності до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" АТ "Укрзалізниця" один раз на рік повинно виконувати перевірку вагонних електромеханічних ваг, тому відповідач вважає інформацію про зважування вагону №52368859 не дійсною з зв'язку з закінченням терміну перевірки.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної суми штрафу, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
У грудні 2022 зі станції Роковата Придніпровської залізниці відповідачем - Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" на адресу Акціонерного товариства "Будомар Логістик" (станція призначення ЖСР Чиерна над Тисоу (Чехія) здійснено відправлення вагону №52368859 з вантажем - руда залізна.
Відповідно до накладної №47225990 маса вантажу у вагоні - 70 000 кг (а.с.5).
На проміжній станції Тимкове на підставі актів загальної форми від 04.01.2023 №14, №18 (а.с.8-9) було здійснено комісійне переважування вагону №52368859 та складено комерційний акт від 04.01.2023 №414115/1 (а.с.11-12).
Результат зафіксовано в Книзі контрольних переважувань по станції Тимкове Одеської залізниці (а.с.14).
Комерційним актом від 04.01.2023 №414115/1 засвідчено, що при проведенні комісійного перезважування вагону №52368859 на справних вагах 150т тензометричних статичних вагах ст. Тимкове ВТВ-1СТ (держ. повірка 10.12.2021, огляд-перевірка 18.10.2022) встановлено, що в документі зазначено: "Навалом. Руда залізна агломераційна (аглоруда) марки 1; маса тари - 24 000 кг, маса вантажу - 70 000 кг. Вантажопідйомність - 70т". Фактично виявилося: "брутто - 95 480 кг, тара с ПД - 24 000 кг, нетто - 71 480 кг, що більше документу та перевантаження вагону на 1 480 кг. Навантаження насипом, не розрівнена, маються дозування. Вагон глуходвірний, люки закриті щільно, течі вантажу не має. Зважування вагона проводилося двічі, вага більш документу й перевантаження вагону на 1 480 кг підтверджено, що є порушення вимог пункту 4.1 Глави 1 Додатку 3 к СМСГ.
Як вбачається з акту загальної форми від 06.01.2023 №26, складеного на проміжній станції Тимково Одеської залізниці, надлишки вантажу з вагону №52368859 з дозволу митниці на знеструмленому шляху силами працівників вантажовідправника в присутності начальника вантажної служби Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" були відвантажені у власний транспорт та вивезені за межі станції. При зважуванні на справних статичних вагах вагону після виправлення: брутто - 94 020 кг, тара - 24 000 кг, нетто - 20 020кг. Колісні пари відповідають вимогам інструкції ЦВ 0043, безпечності руху не загрожує, вагон слідує до місця призначення (а.с.10).
З посиланням на пункт 129 Статуту залізниць України (далі Статут), а також на положення Угоди "Про міжнародне залізничне вантажне сполучення" за допущене перевантаження понад вантажопід'ємність вагона позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 29 009 грн. 80 коп.; відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Статтею 306 Господарського процесуального кодексу України визначено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України визначає, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі (частина 3 статті 307 Господарського кодексу України).
Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.
Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт".
Згідно із статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст.2 Статуту).
Статут залізниць України, визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (пункт 2 Статуту).
Згідно зі статтею 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Згідно зі статтею 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.
У статті 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів
Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України
Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - УМВС), яка набула чинності для України 05.06.1992.
Відповідно до статті 3 Господарського процесуального кодексу України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 статті 3 УМВС).
За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права ( стаття 5 УМВС).
Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 статті 8 УМВС).
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 статті 14 УМВС).
Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 статті 14 УМВС).
Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§ 6 статті 14 УМВС).
У накладній повинні міститися такі відомості: найменування відправника і його поштову адресу; найменування одержувача і його поштову адресу; найменування договірного перевізника; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його вод; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору перевезення (§ 1 статті 15 УМВС).
У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів (§ 2 статті 15 УМВС).
Навантаження вантажу повинно проводитися в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу і очищені вагони (§ 1 статті 19 УМВС).
Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§ 3 статті 19 УМВС).
Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§ 5 статті 19 УМВС).
Перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 статті 23 УМВС).
Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 “Сплата провізних платежів і неустойок” і статтею 32 "Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу" цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 статті 23 УМВС).
Перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) (§ 1 статті 29 УМВС).
Провізні платежі обчислюються за тарифами, що застосовуються перевізниками, що здійснюють перевезення (§ 1 статті 30 УМВС).
Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення; 2)одержувача - перевізнику, який видає вантаж за здійснюване ним перевезення.
Відносно неустойок діє такий же порядок (§ 1 статті 31 УМВС).
Разом з тим, згідно § 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що якщо відправник або одержувач виконання своїх обов'язків, передбачених в § 1 цієї статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути вказана відправником в накладній в якості платника і повинна мати договір з відповідним перевізником.
Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 статті 31 УМВС).
Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§ 1 статті 32 УМВС).
Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (§ 2 статті 32 УМВС).
Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Придатність рухомого складу для перевезення вантажів в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.
У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
У відповідності до пункту 3 частини 1 § 3 статті 16 УМВС стягується неустойка за перевантаження вагону понад його вантажопідйомність. Неустойка стягується у відповідності до частини 3 статті 16 УМВС у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено цей надлишок.
Згідно зі статтею 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення нараховано штраф у розмірі 29 009 грн. 80 коп. (5 801 грн. 95 коп. х 5), який має бути оплачений відповідачем відповідно до вищенаведениих норм.
Згідно з правилами округлення, якщо остання цифра у числі - 5 і більше, то після округлення до попереднього числа додається одиниця. А якщо 4 і менше, то ігнорується.
Відповідно до § 5 статті 31 УМВС провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
Отже, при Імпортному перевезенні стягнення неустойки та провізних платежів з платника за допущене відправником навантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність передбачено статтею 31 УМВС незалежно від того чи є його вина у виявленому порушенні.
На момент розгляду справи доказів сплати штрафу позивачу відповідачем не надано.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, до уваги господарським судом не приймаються як такі, що спростовані матеріалами справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази, надані позивачем на підтвердження факту перевантаження понад вантажопідйомність вагону є достатньо вірогідними, тобто факти, які розглядаються щодо допущеного відповідачем перевантаження понад вантажопідйомність вагону, є більш вірогідними порівняно з доказами, наданими відповідачем на їх спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 684 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5а; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200) до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) про стягнення 29 009 грн. 80 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Симбірцева, буд. 1А; ідентифікаційний код 00191307) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5а; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19; ідентифікаційний код 40081200) 29 009 (двадцять дев'ять тисяч дев'ять) грн. 80 коп. - штрафу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
02.02.2024