23.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/615/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.
секретар судового засідання: Зелецький Р.Р.
за участю представників:
від позивача: Погрібна Світлана Олександрівна (власні засоби: EasyCon)
від відповідача-2: Кравчук Андрій Сергійович (власні засоби: EasyCon)
від відповідачів 1, 3-6 : у судове засідання не з'явилися, про час та місце засідання повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на протокольну ухвалу господарського суду Дніпропетровської області та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 року (повний текст складено 04.08.2023 року) у справі №904/615/23 (суддя Ліпинський О.В.)
за позовом ОСОБА_2 , м.Кривий Ріг
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія Інтермет", м.Кривий Ріг
до відповідача-2 ОСОБА_1 , м.Кривий Ріг
до відповідача-3 ОСОБА_3 , м.Запоріжжя
до відповідача-4 ОСОБА_4 , м.Кривий Ріг
до відповідача-5 ОСОБА_5 , м.Кривий Ріг
до відповідача-6 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метизи" , м.Запоріжжя
про стягнення заборгованості в розмірі 601 359,81 грн.,-
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія Інтермет", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 601 359, 81 грн., з яких: 562 724, 86 грн. інфляційні втрати та 38 634, 95 грн. 3% річних.
Заявлені вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачами своїх грошових зобов'язань, встановлених рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6760/21.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 року у справі №904/615/23 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія Інтермет", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метизи" на користь ОСОБА_2 488 948, 22 грн. інфляційних втрат, 22 939, 42 грн. 3% річних. В решті позову відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що оскільки судове рішення у справі №904/6760/21 про стягнення з відповідачів коштів виконано лише 22.12.2022 року, позивач вправі вимагати стягнення з них в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних за період до повного виконання грошового зобов'язання. З огляду на викладене вимоги позивача у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 488 948,22 грн. та відсотків річних у розмірі 22939,42 грн., які нараховані на суму присуджених до стягнення збитків (542 988,95 грн.) за період, який не було охоплено рішенням суду по справі № 904/6760/21, і до повного виконання такого рішення, а саме: з 26.07.2021 року по 22.12.2022 року є обґрунтованими.
Відмовляючи в іншій частині позову, суд послався на відсутність підстав для стягнення з відповідачів нарахувань, які проведені на суму, присуджену до стягнення за рішенням від 18.11.2021 року у справі № 904/6760/21 (1 732 067,17 грн.), а також, на суму 20 800,00 грн. за додатковим рішенням суду від 06.12.2021 року, оскільки до складу зазначених сум, які визначені позивачем як база для обрахунку відповідних нарахувань, фактично входять як сума збитків, так і сума інфляційних втрат та відсотків річних, які вже враховані позивачем в попередньому розрахунку.
Також суд зазначив, що відповідна сума включає в себе судові витрати, зокрема, витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, правова природа яких виключає застосування до них положень ст. 625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати протокольну ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду в частині відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження та скасувати рішення в частині стягнення з відповідачів 3% річних в розмірі 22 939,42 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення із зменшенням заявлених до відшкодування річних на 95 процентів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- відмова місцевим господарським судом протокольною ухвалою від 30.05.2023 року у задоволенні клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі до розгляду Верховним Судом справи 904/6760/20, не наведення судом мотивів відхилення цього клопотання, призвело до передчасного ухвалення судового рішення у справі №904/615/23, враховуючи, що суд в основу оскаржуваного рішення поклав преюдиційність фактів, встановлених судами у справі №904/6760/21;
- у межах справи №904/6760/21 на користь позивача присуджено в порядку ст.625 Цивільного кодексу України 1 040 215,27 грн. інфляційних втрат, 123 265,93 грн. трьох процентів річних, що перевищує більше ніж вдвічі розмір збитків; стягнення у межах даного спору 3% річних стало надмірним тягарем для відповідача, тому останній був вимушений просити суд першої інстанції про зменшення заявлених до відшкодування 3% річних на 95%;
- за висновками Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, однак суд на зазначену практику та принципи матеріального та процесуального законодавства уваги не звернув, що стало наслідком ухвалення незаконного рішення, яке має бути скасовано апеляційним судом.
Інші учасники справи своїм процесуальним правом не скористалися, відзиви на апеляційну скаргу не надали.
За приписами ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Верхогляд Т.А. (доповідач), суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.10.2023 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано скаржнику строк на усунення недоліків.
У хвалою суду від 09.11.2023 року, після усунення недоліків, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її розгляд у судовому засіданні на 23.01.2023 року.
11.01.2024 року на адресу суду у системі "Електронний суд" надійшла заява позивача про необхідність врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 02.08.2023 у справі №904/6760/21, в якій зазначено, що грошове зобов'язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не із рішення суду. Положення ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України мають застосовуватися з урахуванням вказаного вище висновку Великої Палати.
Тобто, за твердженням заявника, на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховуються індекси інфляції за весь час прострочення, то інфляційні втрати та 3 % річних мають бути донараховані та стягнуті на залишок періоду непогашення заборгованості, а саме: з 26.07.2021 року по 22.12.2022 року.
22.01.2024 року скаржником подано клопотання, в якому він просить залишити без розгляду апеляційну скаргу у частині оскарження протокольної ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2023, якою суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі, в іншій частині - щодо рішення господарського суду від 26.07.2023 року у даній справі, вимоги підтримав.
Колегія суддів щодо вказаного клопотання зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість залишення без розгляду апеляційної скарги з зазначених у клопотанні підстав. Тому колегія суддів відхиляє подане скаржником клопотання.
У судовому засіданні 23.01.2024 року представники позивача та відповідача-2 надали пояснення по справі.
Інші учасники справи своїм процесуальним правом не скористалися, участь представників у судовому засіданні не забезпечили.
23.01.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення з відповідачів 22 939,42 грн. трьох процентів річних та зменшення заявлених до відшкодування річних на 95 %, то згідно з приписами ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Згідно з ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У даному випадку, як встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 року у справі № 904/6760/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 року, у повному обсязі задоволені вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдінг Компанія "Інтермет" ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 1 706 470,15 грн., яка включає в себе 542 988,95 грн. матеріальних збитків, 1 040 215,27 грн. інфляційних втрат, 123 265,93 грн. процентів річних. Крім того, з кожного відповідача стягнуто на користь позивача по 4 266,17 грн. витрат зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням від 06.12.2021 року у вказаній справі з відповідачів на користь позивача стягнуто 20 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомоги (з кожного по 3 466,67 грн.).
Позивач, посилаючись на обставини, встановлені рішенням господарського суду у справі № 904/6760/21, зазначає, що відповідно до даних банківської виписки, грошові кошти на виконання рішення від 18.11.2021 року та додаткового рішення від 06.12.2021 року по праві № 904/6760/21, в повному обсязі отримані ним 23.12.2022 року.
Враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що відповідачами допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні втрати, розраховані на суму підтверджених судом збитків (542 988,95 грн.) за період, що не був охоплений рішенням у справі № 904/6760/21, зокрема, з 26.07.2021 року по 22.12.2022 року у розмірі 488 948,22 грн., а також, три проценти річних від зазначеної суми у розмірі 22 939,42 грн.
Крім того, за наведеним в позові розрахунком, позивач нарахував до стягнення з відповідачів:
- інфляційні втрати, які розраховані на присуджену до стягнення за рішенням у справі № 904/6760/21 суму 1 732 067,17 грн., за період з 07.09.2022 року (дата набрання рішенням законної сили) по 22.12.2022 року (дата погашення заборгованості) в розмірі 68 243,84 грн., а також три проценти річних від зазначеної суми в розмірі 15 090,34 грн.,
- інфляційні втрати у сумі 5 532,80 грн. та відсотки річних 6 137,99 грн. на суму коштів, яка стягнута з відповідачів за додатковим рішення суду по справі № 904/6760/21 (20 800,00 грн.).
Таким чином, загальний розмір вимог позивача у даній справі становить 601 359,81 грн., з яких: 562 724, 86 грн. інфляційні втрати та 38 634, 95 грн. 3% річних.
Неоплата відповідачами вказаних вище сум інфляційних втрат та трьох процентів річних стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).
При цьому саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум.
За приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, перевіривши розрахунки заявлених до стягнення сум, а також врахувавши обставини, встановлені у межах справи №904/6760/21, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 488 948, 22 грн. інфляційних втрат та 22 939, 42 грн. 3% річних.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що господарський суд мав врахувати судову практику, зокрема щодо наявності можливості зменшити розмір відсотків річних, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, на яку посилається скаржник, викладена правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Між тим, відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила, з урахуванням конкретних обставин, які склалися саме у справі №902/417/18.
Так, у вказаній справі сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати, що не відповідало критеріям розумності, справедливості та пропорційності.
Проте розмір заявлених до стягнення відсотків річних у справі №904/615/23 відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки).
Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 24.12.2020 року №914/1888/19, від 26.01.2021 року №916/880/20, від 23.01.2021 року №921/580/19, від 26.01.2021 року №916/880/20.
Отже, за загальним правилом, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.
Таким чином, застосування судами обмежень свободи договору має носити винятковий характер, між тим, у даному випадку, судом не встановлено обставин очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, таких як у справі №902/417/18. З огляду на викладене доводи апеляційної скарги у відповідній частині є необгрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги на протокольну ухвалу суду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
У цій справі, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт, у тому числі, послався на те, що відмова місцевим господарським судом протокольною ухвалою у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до розгляду Верховним Судом справи №904/6760/21, призвело до передчасного ухвалення судового рішення у справі №904/615/23. Між тим такі твердження апелянта мають характер припущень, оскільки є недоведеними.
До того ж скаржник, враховуючи вимоги апеляційної скарги, не заперечує наявність у нього обов'язку зі сплати 3 % річних, а лише просить зменшити визначену до стягнення суму річних на 95 %.
Крім того, відповідно до п. 5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Зі змісту наведеного припису вбачається, що визначальним для зупинення провадження у справі є саме неможливість розгляду даної справи.
Між тим, у даному випадку, відповідачем-2 у заяві не доведено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2021 року у справі №904/6760/21 та постановою Верховного Суду у цій же справі.
Твердження скаржника про те, що суд проігнорував вищезазначене клопотання спростовуються матеріалами справи, а саме - протоколом судового засідання від 16.05.2023 року(а.с.114), згідно з яким суд без виходу до нарадчої кімнати оголосив ухвалу про відмову у клопотанні про зупинення провадження у справі. Наявність протокольної ухвали про таку відмову не заперечується скаржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За загальним правилом, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства.
За приписами п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У цій справі, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2023 року у справі №904/615/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 02.02.2024 року.
Головуючий суддя Т.А.Верхогляд
Суддя В.Ф.Мороз
Суддя Ю.Б.Парусніков