Комінтернівський районний суд м.Харкова
Номер провадження № 1-кс/641/370/2024 Справа № 641/604/24
01 лютого 2024 року м. Харків
Слідчий суддя Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого з прокурором- стажистом на посаді прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120242211500000194 від 30.01.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Харкова, громадянину України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого, на військовому обліку не перебуває, -
До Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого погоджене з прокурором, в якому просить застосувати до 10.11.1972 р.н., запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що в провадженні слідчого відділення ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області знаходяться матеріали досудового розслідування, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120243221150000194 від 30.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , працюючи на посаді інспектора Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції та будучи працівником правоохоронного органу, 30.01.2024 року о 15 год. 00 хв. разом з інспектором Управління патрульної поліції у м. Харкові Департаменту патрульної поліції Національної поліції ОСОБА_8 заступили на чергування та здійснювали охорону громадського порядку у складі екіпажу пішого патрулю № 7008.
30.01.2024 о 15 год. 40 хв. вищевказані працівники поліції під час патрулювання в районі Комунального ринку, а саме поряд з б. 134-ж по просп. Байрона у м. Харкові побачили, як повз них проїхав автомобіль «Chevrolet Aveo» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 який зупинився з порушенням правил дорожнього руху, а саме вимог п. 15.9.г Правил дорожнього руху України.
З метою виконання своїх функціональних обов'язків пов'язаних з охороною громадського порядку, працівники поліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перебуваючи у однострої працівника поліції, відповідно до наказу МВС України №718 від 19.08.2017 «Про затвердження правил носіння однострою поліцейських» знаками розрізнення, підійшли до автомобіля «Chevrolet Aveo» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 .
ОСОБА_8 та ОСОБА_7 представились водію ОСОБА_5 та його пасажиру ОСОБА_9 , назвавши свої прізвища та займані ними посади, діючи правомірно та у відповідності до вимог передбачених ст.ст. 18, 23, 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію».
Після чого, водій ОСОБА_5 також представився та надав за вимогою працівника поліції своє водійське посвідчення для перевірки. В ході перевірки було встановлено, що на останнього неодноразово складалися протоколи за порушення вимог ПДР України, а також у встановленому законом порядку в 2020 та 2022 році вказане водійське посвідчення вилучалось.
Під час перевірки посвідчення водія, працівниками поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у ОСОБА_5 виявлено ознаки алкогольного чи наркотичного сп'яніня, у зв'язку із чим, йому було запропоновано проїхати до КНП ХОР ОКНЛ та здати аналізи на наявність алкогольного чи наркотичного сп'яніня, на що останній погодився.
В подальшому, 30.01.2024 приблизно о 15 год. 40 хв., ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є працівниками правоохоронного органу, так як останні представилися та знаходилися в однострої працівників поліції, з відповідними знаками розрізнення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, безпідставно та без попередження, почав хапати обома руками службові речі, а саме планшет та документи ОСОБА_7 та подряпав останній праву руку в області пальців. Нехтуючи законними вимогами працівників поліції щодо припинення протиправних дій, виражаючись в їх бік нецензурною лайкою, знаходячись на вулиці поблизу будівлі № 134-ж по просп. Байрона, знаючи та усвідомлюючи, що вказані співробітники поліції перебувають при виконанні своїх службових обов'язків відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», маючи умисел на здійснення їм опору, ігноруючи законні вимоги, схопив патрульну ОСОБА_7 правою рукою за лівий рукав верхньої одежі патрульної, а лівою рукою схопив за капюшон та почав тягнути на землю обличчям до низу, від чого ОСОБА_7 впала на землю та вдарилася колінами.
В наслідок протиправних дій ОСОБА_5 , потерпілій ОСОБА_7 завдано тілесні ушкодження у вигляді садна проксимальної фаланги третього пальця правої кисті, забій м'яких тканин верхньої третини правої гомілки, забій м'яких тканин середньої третини лівої гомілки.
31.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України - тобто опору працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Під час проведення досудового розслідування отримані докази, які свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні злочину, тому орган досудового розслідування вважає, що існують обґрунтовані ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, вважати що ОСОБА_5 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки дії ОСОБА_5 свідчать про зневагу останнього до державних органів правопорядку та вимог закону в цілому, а також переконують у відсутності бажання у останнього дотримуватись своїх процесуальних обов'язків, зокрема, щодо прибуття за викликом до органів досудового розслідування чи суду. У разі застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, останній може незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, в тому числі шляхом здійснення погроз та умовлянь змінити свідчення. У зв'язку із чим слідчий та прокурор вважають за необхідне застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 підтримали у повному обсязі, наполягали на його задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував, просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 зазначив, що ризики, на які посилається прокурор необґрунтовані, та тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення не відповідає меті застосування найбільш суворого запобіжного заходу, у зв'язку із чим вважав за можливе застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Слідчий суддя, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри належить прийняти до уваги дані, які містяться в наданих суду матеріалах.
Крім того, суд приймає до уваги п. 57 рішення Європейського суду з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини», згідно з яким наявність «обґрунтованої підозри» означає, що вже існують факти або інформація, які спроможні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа, ймовірно, вчинила правопорушення, а також рішення ЄСПЛ по справі «Мюрей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, в якому зазначено, що факти, які породжують підозру, не обов'язково мають такий саме рівень з'ясовності, який потребується на пізнішому етапі кримінального розслідування, тобто факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку.
Крім того, слід врахувати правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою розгляду провадження, досягнення цілей якого і є тримання під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про кримінальні правопорушення у якому внесені до ЄРДР за № 12024221150000194 від 30.01.2024 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 342, ч. 2 ст.345 КК України.
31.01.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України - тобто опору працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Надані докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, що підтверджується протоколом огляду місця події від 30.01.2024; показаннями потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_7 ; пред'явленням потерпілим для впізнання за фотознімками ОСОБА_5 ; консультаційним медичним висновком № 2989.
При цьому слідчий суддя, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване підозрюваній діяння.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені, ст. 178 КПК України, у тому числі тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному, суд вважає, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, а зважаючи на те, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розгляду, існують ризики того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування/суду.
В зв'язку з викладеним, суд вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, у судовому засіданні слідчим та прокурором не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, а тому слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 .
У судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації та проживання, з неповною вищою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, не військовому обліку не перебуває.
Виходячи з наведеного, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також з урахуванням вказаних вище ризиків, доведених прокурором в суді, тяжкості покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначено в клопотанні, у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурор не довів недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаних ризиків.
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 194, 196, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, тобто до 31 березня 2024 року включно, заборонивши підозрюваному залишати житло за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин ранку наступної доби, за виключенням необхідності перебувати в безпечному місці в період оголошення сигналу тривоги.
Зобов'язати ОСОБА_5 протягом часу дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту:
- не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин ранку наступної доби, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати до слідчого, прокурора чи до суду за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця мешкання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у вказаному кримінальному провадженні;
Встановити строк дії ухвали до 31 березня 2024 року включно.
Попередити ОСОБА_5 , що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання до органу Національної поліції за місцем мешкання ОСОБА_5 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора-стажиста на посаді прокурора Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 .
Про виконання ухвали повідомити суд.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя- ОСОБА_1