Справа № 953/584/24
Провадження № 1-кс/953/777/24
25 січня 2024 року м. Харків
Слідчий суддя Київського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю прокурора - ОСОБА_2 захисника - ОСОБА_3 , секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові клопотання Т.в.о. старшого слідчого відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221100000245 від 23 березня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Каджером Печорського району Республіки Комі РФ, громадянина Російської Федерації, військовослужбовця РФ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України за наступних обставин.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 р. ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
Відповідно до Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, учасниками якої є, зокрема, Україна та Російська Федерація (далі за текстом - Конвенція), сторони домовилися, що Високі Договірні Сторони зобов'язуються дотримуватися та забезпечувати дотримання цієї Конвенції за всіх обставин.
Згідно ст. 3 Конвенції з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat (поза боєм) унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
Згідно з положеннями ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
З урахуванням положень стосовно здоров'я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
У силу положень ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Відповідно до ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Згідно зі ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Статтею 11 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Додаткового протоколу I) від 8 червня 1977 року (далі за текстом - Додаткового протоколу I) передбачено, що фізичному і психічному стану здоров'я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності.
Статтею 44 Додаткового протоколу I передбачено, що для сприяння посиленню захисту цивільного населення від наслідків воєнних дій комбатанти зобов'язані відрізняти себе від цивільного населення в той час, коли вони беруть участь у нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу. Однак у зв'язку з тим, що під час збройних конфліктів бувають такі ситуації, коли через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення, він зберігає свій статус комбатанта за умови, що в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю.
Крім того, статтею 75 Додаткового протоколу I встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу I заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі.
Одразу після оголошення 24.02.2022 Президентом РФ про початок «спеціальної військової операції», російські війська перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Харківської області, розпочалися обстріли військовослужбовцями ЗС РФ та учасниками незаконних збройних формувань цивільних об'єктів та цивільного населення на території Харківської області.
У подальшому значна кількість військовослужбовців ЗС РФ разом з учасниками незаконних збройних формувань у складі визначених підрозділів ЗС РФ пересувалися територією Харківської області як в напрямку адміністративних кордонів області, так і в зворотному - у бік російсько-українського кордону.
Одночасно з веденням бойових дій на території Харківської області та здійсненням обстрілів населених пунктів, у тому числі з ракетно-артилерійського озброєння та із застосуванням авіації, військовослужбовці ЗС РФ з метою забезпечення можливості безперешкодного пересування територією області здійснювали блокування чи тимчасове захоплення ряду населених пунктів, облаштування на автомобільних шляхах області блокпостів для здійснення заходів щодо контролю доступу осіб на обумовлену ділянку території та ймовірну оборону від наступу військовослужбовців Збройних Сил України.
Так, у лютому 2022 року ЗС РФ та інші військові формування РФ незаконно окупували територію Куп'янського району Харківської області, зокрема і с. Гряниківка Дворічанської територіальної громади.
Маючи повний контроль над вказаними населеними пунктом, військовослужбовці ЗС РФ переконались, що на території населеного пункту проживає цивільне населення, яке не бере участі у збройному конфлікті та не може чинити будь-якого супротиву волі окупантів, а також, що на території міста та поза його межами не розміщені військові об'єкти та підрозділи Збройних Сил України.
Крім того, представниками ЗС та інших державних органів РФ взято під контроль будівлі і споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі.
Таким чином, територія с. Гряниківка Дворічанської територіальної громади Куп'янського району Харківської області разом із місцевим цивільним населенням була підконтрольною військовослужбовцям ЗС РФ.
Для придушення будь-яких проявів незгоди з політикою окупаційної влади, насильного примушування до співпраці з її представниками та усунення перешкод у реалізації заздалегідь запланованих намірів на тимчасово окупованій території Харківської області, у тому числі у с. Гряниківка Дворічанської територіальної громади Куп'янського району Харківської області представниками влади РФ залучено працівників 2 оперативного відділення 2 оперативного взводу 2 оперативної роти ОМОН «Зирянин» управління росгвардії Республіки Комі.
Реалізуючи політику держави-агресора щодо широкомасштабних нападів на місцевих мешканців, зокрема й колишніх та діючих працівників правоохоронних органів, представників органів місцевого самоврядування, що не перебували при виконанні своїх професійних обов'язків та які не згодні з діями окупаційної влади, спрямованими на відокремлення Харківської області від України та приєднання її територій до складу РФ, в порушення ст.ст. 3, 28, 68 Конституції України, ст.ст.1, 2, 3, 4, 6, 27, 31, 32, 33, 41, 42, 43, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ст.ст. 11, 51, 75 Додаткового протоколу I, упродовж 2022 року, перебуваючи на території тимчасово окупованого с. Гряниківка Куп'янського району Харківської області ОСОБА_6 за попередньою змовою з іншими невстановленими у ході досудового розслідування особами з числа працівників вказаного органу та інших військових підрозділів РФ, маючи умисел на порушення законів та звичаїв війни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у формі жорстокого поводження з цивільним населенням, незаконно, без складання будь-яких процесуальних документів, із застосуванням фізичної сили, затримували (нелегально ув'язнювали) потерпілих, після чого під примусом та погрожуючи позбавленням життя, останніх та їх рідних, привозили до спеціально облаштованої катівні у будівлі кафе «Орхідея», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де із застосуванням фізичного насильства, погроз позбавлення життя та катування, допитували, примушуючи змінювати проукраїнську позицію, надавати дані про інших проукраїнські налаштованих громадян, військовослужбовців, учасників АТО, правоохоронців тощо.
Так, 23.03.2022 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 , в порушення вимог ст.ст. 11, 51, 75 Додаткового протоколу І та ст. ст. 3, 27, 31-32, 41-43, 147 Конвенції, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки, переслідуючи прямий єдиний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі особи та подальше її незаконне утримання із застосуванням тортур та катувань, затримав та в подальшому незаконно утримував потерпілого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із застосуванням тортур та катуванням останнього.
ОСОБА_6 разом з невстановленими в ході досудового розслідування особами з числа військовослужбовців ЗС РФ у кількості 30 осіб 23.03.2022, близько 07:00 години на транспортних засобах приїхали до будинку АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 мешкав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_8 , після чого незаконно проникли на територію вказаного домоволодіння.
В цей момент ОСОБА_7 вийшов з дому та від одного з невстановлених військовослужбовців ЗС РФ отримав удар по голові, від якого втратив рівновагу та впав на землю.
З метою пригнічення волі та запобігання можливому спротиву з боку ОСОБА_7 , йому заклеїли скотчем руки, після чого ОСОБА_6 достовірно знаючи, що ОСОБА_7 є цивільною особою, діючи з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним населенням, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, зокрема положення ст. ст. 27, 31-32, 41-43, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 11, 51, 75 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949 разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ направив на ОСОБА_7 автоматичну стрілецьку зброю, погрожуючи останньому розстрілом, та наказав йому лежати на землі спокійно та не чинити опір.
В цей час інші військовослужбовці ЗС РФ почали проводити обшук домоволодіння ОСОБА_7 , по завершенню якого останнього підняли із землі та ОСОБА_6 , підійшовши до нього, діючи умисно, з метою придушення волі на спротив, наніс удар прикладом автоматичної стрілецької зброї по голові, після чого відійшов та знову направив на нього автомат, погрожуючи при цьому розстрілом йому та дружині - ОСОБА_8 , у випадку якщо вони будуть чинити опір.
Через деякий час ОСОБА_7 декілька невстановлених військовослужбовців надягнули пакет на голову, який ускладнював природний процес дихання, та, завдаючи фізичного болю, примусово помістили потерпілого до мікроавтобусу «VW T4» (державний номерний знак під час досудового розслідування не встановлено).
Поруч з ОСОБА_7 в транспортному засобі зайняв місце ОСОБА_6 , який знову почав з демонстрацією автоматичної зброї погрожувати йому розстрілом за можливе чинення опору.
Надалі, під конвоюванням ОСОБА_6 , який діяв у змові з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, ОСОБА_7 доставили на територію готелю « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вивели з машини та відвели до підвального приміщення.
ОСОБА_6 , діючи у змові з іншими військовослужбовцями ЗС РФ, протиправно, всупереч волі ОСОБА_7 , у період часу з 23.03.2022 по 24.03.2022 незаконно утримували останнього з мішком на голові та зі зв'язаними руками у приміщенні, яке в холодну пору року не опалювалося, без надання необхідної медичної допомоги, їжі, води та можливості справляти природні потреби, що спричиняло потерпілому фізичного болю та моральних страждань, при цьому катували та застосовували фізичне насильство.
Протягом зазначеного часу ОСОБА_6 , діючи з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним, з мотивів національної нетерпимості, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, за участі невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа військовослужбовців ЗС РФ, з метою отримання інформації про імовірну співпрацю ОСОБА_7 з військовими Збройних Сил України щодо надання відомостей про місця розташування військовослужбовців та військової техніки військ РФ, перебування на службі в українських спецпідрозділах, місцях дислокації українських військових, особисто катував потерпілого шляхом здійснення психологічного та фізичного примусу, а також із застосуванням дерев'яної палки, гумової поліцейської дубинки та металевої труби наносили потерпілому удари по верхнім та ніжним кінцівкам, плечам, шиї, голові, тулубу, тим самим спричиняючи останньому тілесні ушкодження та завдаючи страждань.
ОСОБА_6 разом із іншими невстановленими особами з числа військовослужбовців ЗС РФ проводили допити потерпілого ОСОБА_7 із застосуванням катування кожної години протягом усього періоду перебування останнього у підвальному приміщенні, з інтервалами, що виключали можливість потерпілого спати, що спричиняло додаткові моральні страждання.
З метою завдання найбільш болісних відчуттів та посилення ефекту від фізичних страждань перед проведенням кожного допиту ОСОБА_7 роздягали до нижньої білизни та зв'язували.
Отже ОСОБА_6 , спільно з невстановленими військовослужбовцями збройних формувань РФ вчинив жорстоке поводження з цивільною особою ОСОБА_7 , що виражалось у нелюдському поводженні (утримання у підвальному приміщенні, непристосованому до тривалого перебування осіб в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води, сну), завданні сильних фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань, тобто у вчиненні катування останнього; а також вчинив інші порушення законів та звичаїв війни, які полягали у нелегальному ув'язненні цивільної особи, яка перебуває під захистом, чим грубо порушив ст. ст. 27, 31, 32, 41-43, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. ст. 11, 51, 75 Додаткового протоколу І протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
24 січня 2024 року т.в.о старшого слідчого відділу розслідуввання злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 щодо обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами.
В обґрунтування клопотання слідчий також посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, або вчинити інші кримінальні правопорушення. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду свідчать такі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; неприбуття на виклик до слідчого три рази, та не повідомлення слідчому та прокурору про причини та неможливість прибуття на виклик, що свідчить про те, що підозрювана на цей час вже переховується від органу досудового розслідування; спосіб вчинення злочину (вчинив умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, співпрацював з окупаційною адміністрацією, що з великою часткою ймовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу). Переховуючись від органів досудового розслідування та суду, ОСОБА_6 має можливість продовжити вчинення злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою..
Прокурор просить розглянути клопотання за відсутності підозрюваного з тих підстав, що матеріали досудового розслідування дають достатні та безсумнівні підстави вважати, що підозрюваний умисно переховується від слідства та суду на території РФ з метою уникнення кримінальної відповідальності. Притягнути ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому чинним кримінальним процесуальним законодавством, неможливо.Повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про його виклик у відповідності до ч. 8 ст. 135 КПК України опубліковані на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання у повному обсязі.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Слідчим надані достатні відомості, які свідчать про перебування на цей час підозрюваного на території Російської Федерації, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає наявними правові підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, що відповідає вимогам ч. 6 ст. 193 КПК України.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши надані сторонами докази, приходить до висновку про необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.
Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221100000245 від 23 березня 2022 року.
05 січня 2024 рокуу відповідності до ст. ст. 276-278 КПК України складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, яке вручено останньому у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про виклик останнього на 15, 16 та 17 січня 2024 року відповідно до вимог ч. 8 ст. 135 КПК України 09 січня 2024 року опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Постановою Т.в.о старшого слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту, слідчого управління ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 від 23 січня 2024 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.
Надані стороною обвинувачення докази у їх обсязі свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, а саме: лист т.в.о. начальника УСБУ в Харківській області полковника ОСОБА_10 від 07.04.2023 № 70/1-3521; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 15.05.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_7 , від 15.05.2023; протокол додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 23.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 15.05.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з свідком ОСОБА_8 від 15.05.2023; протокол проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_7 від 23.05.2023; лист заступника начальника СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_11 від 05.06.2023 №70/6-4301; ротокол оглляду місця події від 27.10.2022; лист т.в.о. начальника УСБУ в Харківській області 14.06.2023 № 70/1-6103 з додатками; протокол огляду ресурсів мережі «Інтернет» від 30.05.2023; протоколи огляду комп'ютерних даних від 24.05.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 05.12.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_13 від 05.12.2023; рапорт т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_14 від 05.12.2023; рапорт т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_14 від 05.12.2023; рапорт т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_14 від 05.12.2023; лист заступника начальника ДСР НП України підполковника поліції ОСОБА_15 №650-2024 від 05.01.2024; лист заступника начальника ДСР НП України підполковника поліції ОСОБА_15 №650-2024 від 16.01.2024..
Зазначені докази на думку слідчого судді не містять ознак очевидної недопустимості та неналежності та є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України: можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду; можливість продовжити інше кримінальне правопорушення, в якому підозрюється та вчинити інші кримінальних правопорушень.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному суд враховує його особистість, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв'язків, моральні переконання, майновий стан та зв'язки з державою.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації. Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років, ту обставину, що підозрюваний є військовослужбовцем ЗС РФ, на цей час він перебуває на території Російської Федерації та знаходиться у розшуку, слідчим суддею не встановлено наявність будь-яких зв'язків підозрюваного з державою Україною, виходячи зі змісту формулювання підозри, слідчий суддя вважає доведеними існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, наявність зазначених ризиків, передбачених п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є виключними обставинами та у їх сукупності виправдовують тримання підозрюваного під вартою та свідчать про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Зважаючи на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість вирішення питання про обрання особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Прокурором під час судового розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
При постановленні даної ухвали суд, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави відносно ОСОБА_6 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя
Клопотання Т.в.о. старшого слідчого відділу розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221100000245 від 23 березня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Після затримання ОСОБА_6 не пізніше як через 48 годин з часу доставки до місця кримінального провадження забезпечити його доставку до слідчого судді Київського районного суду міста Харкова для вирішення питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід..
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя - ОСОБА_1